Сімейна тривога

Під сімейною тривогою розуміють стан тривоги в одного або обох членів подружжя, який нерідко погано усвідомлюється і погано локалізується. Характерною ознакою даного типу тривоги є те, що вона проявляється в сумнівах, страхах, які стосуються сім’ї – здоров’я її членів, їх «відлучок» і пізніх повернень, сутичок і конфліктів, які виникають в сім’ї. Тривога ця, зазвичай, не поширюється на поза сімейні сфери. В основі сімейної тривоги лежить, як правило, погано усвідомлювана невпевненість індивіда в якомусь дуже вадливому для нього аспекті сімейного життя. Це може бути невпевненість в почуттях чоловіка чи дружини, невпевненість в собі.

Важливими складовими сімейної тривоги є також почуття безпорадності і відчуття нездатності втрутитися в хід подій в сім’ї, спрямувати його в потрібне русло. Характеризуючи свої подружні стосунки, подружжя нерідко вживає такі висловлювання: «Відчуваю, що як би я не поступив, вже одно це закінчиться погано», «Часто почуваю себе безпорадним», «Коли приходжу додому, завжди через щось переживаю», «Я часто хотів (-ла) порадитися, але немає з ким», «Часто буває, що хотів зробити добре, а вийшло погано». Людина з сімейно-зумовленою тривогою не відчуває себе значимою дійовою особою в сім’ї, незалежно від того, яку позицію вона в ній займає. Жінка, яка фактично виконує майже всю домашню роботу, забезпечує життя сім’ї, на питання про свою роль в сім’ї відповідає: «Іноді мені здається, що якби я раптом зникла, то цього ніхто не помітив би». Даний стан дуже часто є фактором виникнення обсесивно-фобічного неврозу.

Сімейно-зумовлена непосильна нервово-психічна і фізична напруга

Надмірна нервово психічна напруга є одним з основних психотравмуючих переживань. Велике значення в розкритті природи цього стану мають праці І.П. Павлова. Базуючись на вченні про ВНД, він виділив наступні джерела перенапруги:

- перенапруга гальмівного процесу;

- перенапруга рухливості нервових процесів;

- зіткнення протилежних процесів.

Сім’я бере участь у формуванні такої напруги декількома способами:

1) створюючи для людини ситуації постійного психологічного тиску, важкого або навіть безвихідного становища. Приклад – ситуація, в якій знаходиться дружина алкоголіка: чоловік тримає її в постійному страху, забирає гроші, а вона – в силу властивої їй беззахисності – не в стані протистояти йому.

2) Створюючи перешкоди для прояву членами сім’ї певних, надзвичайно важливих для них почуттів, для задоволення істотних потреб. По-перше, це можуть бути почуття, несумісні з уявленнями члена сім’ї про його роль: наприклад, невістці може бути дуже важко приховувати свою антипатію до свекрухи. По-друге, почуття фрустрації, роздратування, агресії – природне відображення ситуації в сім’ї, однак їх прояв приводить до ускладення ситуації, тому, чим неблагополучніші стосунки в сім’ї, тим значніші зусилля доводиться докладати, щоб їх стримувати. По-третє, це почуття і потреби, які сім’я повинна задовольняти, однак не робить цього в силу тих чи інших обставин. В першу чергу, це стосується сексуально-еротичних потреб (у випадку сексуальної дисгармонії різної етиології) і особистісно-емоційних потреб (у взаєморозумінні, співчутті та ін.)

3) Створюючи або підтримуючи внутрішній конфлікт в індивіда. Сім’я може брати участь у створенні такого конфлікту тим, що ставить людину перед суперечливими вимогами і покладає на неї відповідальність за їх виконання. Прикладом може бути жінка, яка звинувачує чоловіка в небажанні допомогти їй вести домашнє господарство і одночасно гостро критикує будь-яку його спробу допомогти.

Нервово-психічна напруга членів сім’ї досягає особливої сили і гостроти в тому випадку, якщо сім’я періодично збуджує і підтримує в людини певні прагнення, створює віру в можливість їх реалізації, а потім фруструє їх – для того, щоб пізніше весь цей цикл повторився. Такі випадки дуже важливі і позначаються в психології як «Танталовий комплекс». Характерний прояв даного комплексу в тому, що індивід добивається якихось почуттів, якогось ставлення від інших членів сім’ї і в нього створюється ілюзія можливості досягнути всього; він докладає масу зусиль, однак в останню хвилину, коли повинна «послідувати нагорода», виявляється, що щось було не так і що всі його старання марні. Подібні випадки часто беруть участь в етіології кардіофобії, патологічних ревнощів і неврастенії.

Психологічна діагностика сім’ї (2 год.)

Можливість надання психологічної допомоги сім’ї залежить насамперед від правильного виявлення її проблем на основі психодіагностичних даних.

Метою вивчення сім’ї є:

1) встановлення сімейного діагнозу – виявлення в життєдіяльності певної сім’ї тих порушень, які беруть участь у виникненні і хроніфікації нервово-психічного розладу в одного або декількох її членів;

2) виявлення тих психологічних особливостей сім’ї і її членів, від яких залежить корекція нервово-психічного розладу (і які відповідно потрібно враховувати при виборі методу сімейного психотерапії і при її здійсненні).

Задача вивчення сім’ї досить складна. Це зумовлено наступними обставинами:

• складністю сім’ї як соціально-психологічної системи. Сім’я включає в себе велику кількість взаємостосунків, для формування яких мають значення особистісні особливості членів сім’ї, її соціальне оточення, звичаї, традиції, соціально-економічні умови тощо;

• відсутність єдиного підходу до проблем сім’ї, єдиного розуміння її сутності і структури. Поки не вироблена загальна теорія, яка могла би стати основою для вивчення сім’ї, замість неї є значна кількість шкіл, напрямів з різними підходами до проблем сімейної психотерапії, яка робить перші кроки.

• Тим, що предметом вивчення сімейної психотерапії є та сфера соціального життя, яка підлягає впливу соціальних стереотипів. Кожна людина має свій власний сімейний досвід і як правило, виходить тільки з нього, намагаючись зрозуміти, що таке сімейні стосунки взагалі.

• Прихованістю (інтимністю) багатьох сімейних подій, а також їх мінливістю, відсутністю чітких контурів.