4. Інші види позовів про стягнення коштів до бюджету, особливості їх внесення

Прокурори можуть звертатись до судів про відшкодування сум на користь бюджету з позовами в інтересах держави наступних категорій:

- про стягнення із суб'єктів підприємницької діяльності накладених санкцій економічного характеру (фінансових, адміністративно-господарських, штрафних);

- про визнання правочинів недійсними на підставі ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України та стягнення всього отриманого сторонами по угоді в дохід держави;

- про стягнення сум, отриманих без встановлених законом підстав (здійснення діяльності без відповідної ліцензії);

- про стягнення наданих з бюджету кредитів;

- про стягнення із сільгосптоваровиробників фінансової допомоги, наданої з бюджету на поворотній основі;

- про стягнення збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу;

- про стягнення сум заборгованості по сплаті обов'язкових зборів за забруднення навколишнього природного середовища;

- про розірвання договорів оренди майна, що знаходиться в державній та комунальній власності;

- про розірвання угод купівлі-продажу об'єктів приватизації та стягнення до бюджету сум санкцій за невиконання умов угоди;

- про стягнення сум орендної плати за користування земельною ділянкою;

- про стягнення безпідставно отриманих сум, у т.ч. внаслідок корупційних діянь;

- про стягнення заборгованості за нестворення робочих місць для інвалідів (в інтересах держави, в особі фонду соціального захисту інвалідів);

- про стягнення сум заборгованості за проведення медичних оглядів та витрат на лікування потерпілих від нещасних випадків на виробництві;

- про відшкодування сум збитків, заподіяних нецільовим використанням грошових коштів;

- про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілих від злочинів;

- про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу;

- про стягнення митних платежів;

- про стягнення сум незаконно отриманих субсидій по оплаті житлово-комунальних послуг або отриманих сум за цими субсидіями.

Наведений перелік видів позовів до суду про стягнення сум на користь бюджету не є вичерпним, оскільки сама багатогранність суспільних правовідносин відображає спектр реалізації прокурором представницьких функцій на захист інтересів держави в межах повноважень, визначених законом.

Самостійною підставою для пред'явлення позовних заяв є факти надходження коштів відповідній юридичній чи фізичній особі без встановлених законом підстав.

Будь-які кошти можуть бути отримані підприємством, установою чи організацією винятково за підставами, передбаченими законом, іншим нормативно-правовим актом, їх установчими документами чи угодами, які відповідають закону. Таким чином, необхідно надавати докази зарахування цих коштів на рахунок відповідача без підстав, передбачених законом чи договором.

Однак судова практика свідчить, що при розгляді справ за заявами ДПС до підприємств, установ, організацій про стягнення у доход держави коштів, отриманих без встановлених законом підстав, тобто без ліцензії на здійснення визначених видів підприємницької діяльності, позивачі вказують, що такі кошти підлягають стягненню у доход держави на підставі ст. ст. 10, 11 Закону України “Про податкову службу України”.

Зазначена стаття визначає функції органів державної податкової служби. Згідно зі ст. 22 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” до суб'єктів підприємницької діяльності за здійснення господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у виді штрафів у розмірах, встановлених законом. Разом з тим чинним законодавством України не встановлені розміри штрафів. Законодавством також не передбачені випадки (тобто відсутні норми матеріального права), коли б доходи, отримані без достатніх підстав, підлягали стягненню у доход держави. Відсутнє також і визначення таких видів доходів. Стягнення із суб'єктів господарської діяльності будь-яких не встановлених законом фінансових санкцій суперечить вимогам ст.19 Конституції України.

Таким чином, для стягнення зазначених сум у доход держави операції з купівлі-продажу (наданню послуг, виконанню робіт) без наявності відповідної ліцензії повинні бути визнані у встановленому порядку недійсними на підставі ст. 215 ЦК України. Оскільки стягнення таких коштів має характер санкцій, при поданні позову слід дотримуватися строків для застосування адміністративно-господарських санкцій, установлених статтею 250 ГК України.

Кошти від санкцій (фінансових, адміністративно-господарських, штрафних) зараховуються до доходів загального фонду Державного бюджету України. Найбільш поширеними є санкції, які накладаються відповідними державними органами:

- за порушення антимонопольного законодавства (Антимонопольний комітет України);

- порушення порядку встановлення та застосування цін і тарифів (Державна інспекція з контролю за цінами);

- за нестворення робочих місць для інвалідів (Фонд соціального захисту інвалідів).

У разі виявлення випадків несплати таких санкцій, за наявності підстав, прокурорам слід звертатися з позовами в інтересах держави про стягнення сум цих санкцій. Матеріали перевірки, на підставі яких готується позов, прокурорам слід ретельно вивчати, оскільки рішення контролюючих органів про накладення цих санкцій можуть бути винесені з порушенням законодавства та, як наслідок, визнані судом незаконними. У таких випадках провадження у справі про стягнення санкцій підлягає закриттю за відсутністю предмета спору, а витрачені прокурором зусилля будуть марними.

Стягнення наданих з бюджету кредитів

Позови цієї категорії розглядаються у господарському судочинстві.

У разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади).

Органами стягнення простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, територіальною громадою) за кредитами з бюджету Бюджетним кодексом України визначено органи державної податкової служби України. Згідно із Законами про Державний бюджет на 2008, 2009 та 2010 роки органи державної податкової служби України визначались орга­нами стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за креди­тами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється (ст. 50 БК України).

У разі порушення порядку повернення кредитів, наданих з бюджету, можливо звернення прокурора до суду з позовами про: стягнення простроченої заборгованості перед державою за кредитами, наданими з державного бюджету, а також за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії; повернення кредитів, наданих з державного бюджету, що не мають цільового призначення; повернення кредитів до державного бюджету, наданих для реалізації інвестиційних програм (проектів) за рахунок кредитів (позик), залучених державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій.

До кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі. Суб’єктами, які здійснюють державне кредитування та забезпе­чують повер­нення сум кредитів, є передусім Міністерство фінансів України (фінансові управління), а також розпорядники та одержувачі бюджетних коштів.

Пунктом 10 ст. 17 БК України передбачено, що у випадку, коли рішенням суду державі (Автономній Республіці Крим чи територіальній громаді міста) відмовлено у стягненні заборгованості перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету, органи державної податкової служби оскаржують його у встановленому законом порядку до прийняття рішення вищими спеціалізованими судами, Верховним Судом України.

Представницька діяльність у сфері закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти

Значного поширення набули порушення законодавства з питань закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти, порушення допускаються як з боку тендерних комітетів, які утворені державними органами, так і з боку комерційних структур.

Найбільш характерні порушення: завищення обсягів робіт, вартості послуг, ціни товарів, що купувалися за бюджетні кошти; відсутність конкурсу при закупівлях; невиконання чи неналежне виконання укладених за результатами тендеру договорів тощо. Нерідко тендерними комітетами укладаються договори про закупівлю за державні кошти товарів, робіт, послуг за цінами, що перевищують середню вартість об’єкта закупівлі, що існує на ринку. Службовими особами тендерних комітетів допускаються зловживання під час проведення процедури закупівлі товарів, робіт чи послуг у одного учасника, не досліджуються документи щодо відсутності конкуренції на ринку товарів, послуг, робіт. До участі у конкурсах допускаються комерційні структури, які мають одних і тих же засновників.

Для усунення цих порушень предметом позовних вимог може бути: визнання недійсними рішень органів влади, уповноважених проводити державні закупівлі; визнання недійсними результатів торгів із закупівлі та укладених за їх результатами договорів; розірвання договорів у зв’язку з їх невиконанням чи неналежним виконанням, стягнення збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням цих договорів; стягнення коштів, сплачених авансом на виконання робіт, які не було розпочато у строк, тощо.

Спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, розглядаються у господарському судочинстві (ст. 12 ГПК України).

Крім подання позовів прокурорам потрібно відслідковувати справи, порушені за позовами до державних органів за результатами проведення державних закупівель, та рішення судів, винесені не на користь держави. За наявності підстав вживати цивільно-правових заходів.

Захист інтересів держави в особі Аграрного фонду

Порядок надання бюджетних позик із застосуванням режиму державних заставних закупівель зерна затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2008 №705.

Перелік об'єктів державного цінового регулювання на 2010-2011 роки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2010 №40. До них належать: пшениця, жито, борошно, кукурудза, гречка, цукор та інші.

Розміри бюджетної позики, що надається під заставу у 2010-2011 роках, встановлено наказом Міністерства аграрної політики України від 26.10.2010 №688.

Найбільш поширеними видами позовів прокурорів з цих питань є позови про стягнення заборгованості за наданими бюджетними позиками в межах режиму державних заставних закупівель, а також про стягнення збитків за укладеними договорами зберігання товарів.

За наявності порушень прокурори можуть звертатися з позовами про стягнення незаконно отриманих бюджетних коштів, які виділялись згідно з різними державними програмами Українським державним фондом підтримки фермерських господарств, головними управліннями агропромислового розвитку місцевих державних адміністрацій на підтримку суб'єктів господарювання.

Кошти від приватизації та оренди державного майна також повинні надходити до бюджету. Повнота надходження коштів від приватизації до бюджету (визначається шляхом встановлення загальної суми продажу за договорами купівлі-продажу та суми, яка фактично надійшла до бюджету). Відповідальність покупця за порушення умов договору передбачена ч. ч. 4, 5 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" за повну чи часткову несплату покупцями за об'єкти приватизації. Орендарі несуть відповідальність окрім загальних норм ЦК України та ГК України також на підставі ст.ст. 18-21,29 Закону України "Про оренду державного і комунального майна". Найбільш характерними позовами у цій сфері є: про стягнення несплачених коштів або шкоди, завданої незаконним відчуженням державного (комунального) майна; про стягнення заборгованості за користування (оренду) державним (комунальним) майном.

Відшкодування шкоди, заподіяної державному бюджету

Шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою відповідно до закону за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 9 пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень БК України до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, кошти, які відшкодовані державою з державного бюджету (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування з місцевих бюджетів), вважаються збитками державного бюджету (місцевих бюджетів). За поданням Державного казначейства України органи прокуратури звертаються в інтересах держави до суду з позовами про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам).

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень БК України передбачено, що у разі встановлення в діях посадової, службової особи органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування) складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили, органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) в установленому законодавством порядку реалізовують право зворотної вимоги (регресу) до цієї особи щодо відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інше не встановлено законодавством.

За результатами службового розслідування органи державної влади (органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування) та органи прокуратури за поданням відповідних матеріалів органами Державного казначейства України у місячний строк можуть звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитків, завданих державному бюджету (місцевим бюджетам), з пред'явленням зворотної вимоги (регресу) у розмірі виплаченого відшкодування до посадових, службових осіб цих органів, винних у завданні збитків (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

Межі матеріальної відповідальності працівника визначено КЗпП України.

За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку (ст. 132 КЗпП України).

Випадки повної матеріальної відповідальності працівників передбачені ст. 134 КЗпП України. Зокрема, дані випадки мають місце коли: укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за ввірене йому майно; дії працівника мають ознаки злочину; шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані, тощо. Окремо слід виділити випадок, коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

У разі несплати у добровільному порядку заподіяної державі шкоди (збитків) необхідно вживати заходів до стягнення цих сум у судовому порядку, у тому числі за позовами прокурорів.