2.3. Інформаційне забезпечення і взаємодія з контролюючими органами та судами, використання отриманих даних

Повнота реалізації прокурором своїх представницьких функцій залежить від належного інформаційного забезпечення. У свою чергу інформаційне забезпечення представницької діяльності залежить від особистої ініціативи прокурорів, ефективної взаємодії осіб, відповідальних за представництво, з працівниками, які забезпечують інші напрями роботи.

Джерела отримання необхідної інформації умовно можна розподілити на три види: а) інформація, отримана в межах органів прокуратури (у взаємодії з іншими підрозділами, працівниками прокуратури); б) інформація, отримана безпосередньо із органів виконавчої влади (контролюючих органів); в) інформація, отримана з інших джерел.

Інформація, отримана в межах органів прокуратури

У першу чергу джерелом інформації повинні бути матеріали перевірок, у тому числі за конкретними скаргами, аналізи, узагальнення, інформаційні та оглядові листи прокуратур вищого рівня, листи про позитивний досвід діяльності органів прокуратури з питань представницької діяльності в бюджетній сфері, відповідні методичні рекомендації.

Пунктом 5 наказу Генерального прокурора України від 29.11.2006 №6 гн "Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень" підрозділи Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня зобов'язано своєчасно передавати до підрозділів представництва матеріали перевірок з висновками про необхідність застосування представницьких повноважень, принесення протесту разом з оформленими та засвідченими відповідно до чинного законодавства документами, що подаються до суду як докази.

Порядок передачі таких матеріалів в апаратах прокуратур урегульований розпорядженням Генерального прокурора України від 10.07.2006 №58 "Про удосконалення взаємодії структурних підрозділів з питань представництва у судах". Зокрема, дані матеріали повинні передаватися за підписами керівників самостійних структурних підрозділів за погодженням із відповідним заступником прокурора, відповідальним за цей напрямок.

Слідчі підрозділи прокуратур зобов'язані сприяти відповідним підрозділам представництва у збиранні таких матеріалів та надавати з дотриманням таємниці слідства всі необхідні документи (або їх копії, завірені належним чином), які можуть бути доказами у справах. У разі прийняття рішення про відмову в порушенні, закритті за реабілітуючими та нереабілітуючими підставами кримінальних справ, збитки у яких заподіяно державному бюджету, матеріали також передаються до підрозділів представництва.

Це стосується і підрозділів підтримання державного обвинувачення у разі виявлення випадків невідшкодування збитків, заподіяних державному бюджету (передаються копії вироків (ухвал) та інших матеріалів, що мають доказове значення).

З метою більш оперативного прийняття рішення про доцільність вжиття цивільно-правових заходів висновок, що надається до підрозділу представництва, повинен містити дані про: обставини, що зумовлюють застосування відповідної форми представництва (пред'явлення позову, вступ у справу, порушену за позовом іншої особи, ініціювання перегляду судового рішення); обґрунтування порушення інтересів держави; конкретні норми закону, які порушено; розмір збитків, що заподіяні державі; перелік доказів, що їх підтверджують.

У разі потреби підрозділи, що передали матеріали, зобов’язані невідкладно надати на вимогу підрозділів представництва додаткові матеріали для забезпечення позовів, заяв та інших процесуальних документів, що готуються для направлення до суду.

Зазначеним розпорядженням також передбачено порядок повернення матеріалів із висновками у випадку, якщо вони потребують доопрацювання.

Що стосується прокуратур районного рівня, то передача таких матеріалів здійснюється помічниками прокурора району чи слідчим працівнику, який відповідальний за представницьку діяльність, за резолюцією керівників прокуратури. Керівництво прокуратури районного рівня (прокурор, заступник, відповідальний за напрямок) повинні контролювати своєчасність такої передачі матеріалів та їх кінцеву реалізацію.

Інформація, отримана із органів виконавчої влади

Важливою передумовою досягнення високого рівня ефективності захисту інтересів держави у бюджетній сфері, у тому числі цивільно-правовими засобами, є належна організація, поінформованість прокурора про стан законності з цього питання у відповідному регіоні (області, місті, районі). У зв'язку з цим необхідно налагодити систематичне надходження від відповідальних за стягнення до державного бюджету органів виконавчої влади інформації щодо стану законності у згаданій галузі правовідносин та її якісне опрацювання.

Для проведення якісного та результативного аналізу стану законності у бюджетній сфері прокурору у першу чергу слід витребувати дані, в яких міститься інформація про порушення законів, що регулюють питання формування, розподілу і використання коштів бюджету.

Для успішної реалізації представницької функції може бути використана наступна інформація:

1) статистична інформація, звітні дані з територіальних органів державної податкової, казначейської служби, фінансової інспекції, державної статистики, правоохоронних органів та інших органів виконавчої влади про роботу в регіоні з контролю за виконанням бюджетного законодавства на підпорядкованих та підконтрольних об’єктах.

Наприклад, із органів державної податкової служби рекомендується витребовувати звіти про суми податкового боргу за податковими зобов'язаннями у розрізі видів цих обов'язкових платежів та адміністративно-господарських одиниць (форма 1-П6-ОР), у розрізі видів податків і до якого бюджету вони сплачуються - державного чи місцевого (форма – 1-П6) , а також щодо роботи з контролю за сплатою кредитів, наданих під гарантію держави (Уряду). Із органів державної казначейської служби – дані щодо виконання державного бюджету за доходами за звітний період (до загального та до спеціального фондів). Інформація про несвоєчасне повернення кредитів до бюджету є в органах Державного казначейства України, Державної фінансової інспекції України та у головних розпорядників бюджетних коштів;

2) про прийняті органами виконавчої влади рішення щодо формування та використання бюджету, внесені до них зміни про розподіл бюджетних коштів.

Одним із джерел отримання інформації є відомості, отримані прокурором під час участі в роботі сесій місцевих рад, засідань їх виконкомів та постійних комісій, державних адміністрацій, які розглядають питання формування, розподілу бюджетних коштів, затвердження бюджету;

3) перелік суб’єктів господарювання, діяльність яких фінансується за рахунок бюджету або які використовують бюджетні кошти. Зокрема, інформація про цільове використання ними бюджетних коштів, своєчасність та повноту їх повернення (у випадках надання кредитів із бюджету), про витрати на реалізацію затверджених в установленому порядку річних та довгострокових програм. Дані про мережі головних розпорядників бюджетних коштів у розрізі відповідних бюджетів, а також інформація з Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів витребовується з органів Державної казначейської служби. Крім того, з органів Державної казначейської служби можливо одержати інформацію про виконані рішення, а також такі, що оскаржуються згідно зі ст. 124 БК України, одержані від органів, які відповідно до ст. 118 БК України наділені правом застосовувати такі заходи впливу до учасників бюджетного процесу, як повернення коштів бюджету до відповідного бюджету, безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету;

4) інформація про вжиті для усунення бюджетних правопорушень заходи самими органами державної влади (передусім контролюючими органами), місцевого самоврядування. Наприклад, із органів державної податкової служби- інформацію про кількість та суму, на яку внесені подання в порядку ст. 183-3 КАС України, на яку суму звернено стягнення на майно боржника, яке перебуває у податковій заставі, результати судового розгляду цих документів та реального виконання судових рішень, постановлених у справах.

Судова практика, повідомлення засобів масової інформації

Крім перелічених джерел необхідність захисту інтересів держави у бюджетній сфері може вбачатись із:

1) судових рішень (ухвал, постанов):

- про які прокурору стало відомо під час реалізації своїх повноважень, передбачених законодавством (представницька, правозахисна діяльність, розслідування кримінальних справ, нагляд за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства);

- опублікованих в офіційних друкованих виданнях (Вісник Верховного Суду України, Рішення Верховного Суду України, Вісник Вищого адміністративного суду України, Судова практика Вищого адміністративного суду України, Вісник господарського судочинства тощо);

- наявних у мережі Інтернет, зокрема Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/), та на офіційних сайтах органів судової влади.

З метою відслідковування справ, у яких можуть зачіпатися інтереси держави у сфері бюджетних відносин, доцільним є налагодження взаємодії із судовими інстанціями стосовно інформування прокуратури про розгляд відповідних категорій справ чи про вже винесені рішення з метою вирішення питання про вступ у такі справи;