3.2. Шляхи подолання проблем розвитку транскордонного співробітництва Одеського регіону.
Проблеми розвитку транскордонного співробітництва являють собою наслідки негативного впливу зовнішнього та внутрішнього середовища здійснення транскордонного співробітництва, і для вирішення цих проблем, треба розібратися в їх сутності та походженні (рис.3.1).
Рис.3.1.
Негативні чинники та проблеми розвитку
транскордонного співробітництва
Одеської області
Фактори, що негативно впливають на розвиток ТКС Одеської області, були розглянуті у попередньому розділі даної магістерської дисертації. У цьому розділі ми спробуємо їх класифікувати за причинами виникнення та запропонуємо для кожного типу проблем найбільш ефективні шляхи вирішення.
Як видно з рис. 3.1, зовнішньоекономічні та зовнішньополітичні чинники розвитку транскордонного співробітництва, що включають в собі незначну роль в економіці Одеської області торговельних та інвестиційних зв’язків із суміжними регіонами Республіки Молдова та Румунії, певну напруженість в дипломатичних українсько-румунських та українсько-молдавських відносинах, економічну незацікавленість сторін у здійсненні єврорегіонального співробітництва та недостатність фінансових ресурсів, що особливо стосується молдавської сторони, для здійснення ТКС, формують організаційні (недостатню скоординованість дій в рамках співробітництва, відсутність єдиних інтересів у регіонів-учасників формування) та технічно-правові (розбіжності в законодавстві України, Румунії та Республіки Молдова, різний рівень повноважень регіональних влад у країнах) проблеми розвитку транскордонного співробітництва на рівні Єврорегіону. Складність подолання зовнішніх чинників заключається в тому, що вони склалися історично і є об’єктивними, тобто не залежать чи майже не залежать від місцевої влади, тому воно [подолання] лежить в компетенції урядів країн, або їх вирішення – справа довгострокова, якщо це стосується питань з гармонізації законодавства або підвищенні ролі економічних зв’язків між каїнами.
Наші міркування щодо вирішення цих проблем включають наступні позиції:
необхідна поступова гармонізація українського законодавства із правом Європейського Союзу. Це цілком відповідає інтересам Румунії як члена ЄС, Республіки Молдова, що історично має тісні зв’язки із Румунією, та України, що прагне до вступу до Співтовариства;
необхідне налагодження тісного дипломатичного діалогу між офіційним Києвом та Кишиневом і Києвом та Бухарестом щодо вирішення територіальних спорів;
Одеська влада повинна сприяти залученню інвестицій із суміжних країн в економіку області та сприяти виходу регіональних виробників на ринки Румунії та Молдови. Такий напрям вирішення проблем незначних економічних зв’язків між Одещиною та суміжними регіонами сусідніх країн можливий за допомогою створення зон пріоритетного розвитку та сприяння створенню транскордонних кластерів, що буде розглянуто нижче.
Такі кроки у реформуванні здійснення міжнародного співробітництва в економічній та політичній сферах сприятимуть посиленню зв’язків між учасниками Єврорегіону «Нижній Дунай» і створять спільні умови та інтереси щодо здійснення та розвитку транскордонного співробітництва між трьома країнами.
Внутрішні негативні чинники розвитку транскордонного співробітництва доцільно розглядати в двох аспектах:
як адміністративно-правовий фактор, що полягає у нездатності регіональної влади достатньо ефективно використовувати інструмент транскордонного співробітництва для розвитку регіону через відсутність певних повноважень. Відсутність повного набору важелів управління економікою в регіонах ніяк не відповідає сутності ТКС, що базується саме на місцевій ініціативі.
як суб’єктивний фактор, що базується на нерозумінні ролі транскордонного співробітництва як на рівні загальнонаціональному, так і на рівні верхівки обласної адміністрації, невмінні вміло використати таке співробітництво і інтересах області та, що часто відбувається, повному ігноруванні інституту ТКС.
Зазначені вище внутрішні негативні чинники розвитку транскордонного співробітництва породжують проблему інертності місцевої влади у питаннях транскордонного співробітництва: з одного боку, у регіонів недостатньо повноважень для здійснення такого співробітництва, з іншого – місцева влада, в принципі, не зацікавлена у пошуку нових, більш ефективних, форм ТКС чи шляхів вдосконалення єврорегіональної форми співробітництва, тому більшість проектів залишається на папері – транскордонне співробітництво набуває лише формальної та чисто політичної форми діяльності, розглядаючись лише як інструмент євроінтеграції.
Вирішення цієї проблеми полягає в поступовій адміністративно-правовій реформі, що полягатиме в передачі необхідного набору функцій у питаннях управління власною економікою регіонам. Про необхідність регіоналізації економічної політики України свідчить успішний досвід розвинутих держав в цьому питанні, проте у великій за розмірами, але слабкій економічно та політично Україні процес регіоналізації треба проводити поступово, щоб уникнути виникнення сепаративних настроїв у суспільстві. Ти не менш, централізація управління економікою давно не відповідає сучасним світовим тенденціям і стримує розвиток економіки регіонів – місцева влада значно краще знає проблеми, слабкості та сильні сторони і можливості регіону, тому передача значної частини повноважень у фіскальній, бюджетній, зовнішньоекономічній політиці та економічному плануванні регіонам сприятиме розвиткові на місцях. Що стосується предмету даного дослідження, то у сфері транскордонного співробітництва, будучи забезпеченими повним набором важелів та інструментів, Одеська влада зуміє більше ефективно використовувати місцеві ініціативи в інтересах економіки регіону.
Крім того, нерозуміння сутності транскордонного співробітництва є пережитком пострадянських методів управління економікою регіону: в обласних адміністраціях ще не навчилися мислити ширше за кордони області, не розуміючи, що в умовах глобальної економіки потрібно шукати найбільш ефективні інструменти для регіонального розвитку не лише в межах своєї країни, але і за її кордонами. Тому в Україні, що має солідний досвід здійснення транскордонного співробітництва, але досі не навчилася ефективно використовувати ТКС в інтересах регіонів, доцільно на загальнодержавному рівні сприяти створенню інституту транскордонного співробітництва як системи, що сприяла би створенню правильного уявлення про такого роду діяльність – починаючи з розробки методичних вказівок для місцевої влади на рівні селищ та районних адміністрацій та закінчуючи розробкою загальнонаціональної концепції транскордонного співробітництва, що знайшла би своє вираження у створенні координаційного органу, що сприяв би створенню єврорегіонів та здійсненню ТКС в областях.
Вирішення проблеми, умовно позначеної в нашій магістерській дисертації як проблема інертності місцевої влади, та подолання внутрішніх негативних чинників розвитку транскордонного співробітництва, як видно з рисунку 3.1, сприятиме вирішенню проблем, що виникають на єврорегіональному рівні і сприятиме виконанню Єврорегіоном «Нижній Дунай» та Асоціацією транскордонного співробітництва «Єврорегіон Нижній Дунай» своєї мети та появі нових, більш сучасних єврорегіональних транскордонних утворень на кордоні Одеської області із Румунією та Республікою Молдова, що сприятиме росту кількості транскордонних зв’язків із суміжними регіонами як інструменту розвитку економіки регіону.