Лабораторна роботи №2

Діагностика соціальної адаптованості

Мета: Ознайомитися з методикою діагностики соціальної адаптованості, сформувати уміння і навички визначати рівні прояву соціальної адаптації особистості (студентів).

Обладнання: діагностична програма, анкета, таблиці.

Опорні поняття: педагогічна діагностика, соціалізація особистості, соціалізованість особистості, соціальна адаптація, соціальна адаптованість.

Блок самостійної роботи Інструкції для самопідготовки

1. Опрацювати питання для самостійного вивчення.

2. Ознайомитися з методикою діагностики соціальної адаптованості особистості (див.Додаток А).

3. гідно з методикою виконати обробку даних, оформити таблицю 2.

4. За результатами опитування побудувати діаграму розподілу (рис. 1).

5. Підготувати діагностичну програму в одному екземплярі згідно з табл. №1.

6. Підготувати бланки для проведення анкетування (відповідно до кількості респондентів).

7. Підготувати інформаційну таблицю для кількісного і якісного аналізів даних діагностики (див. додатки табл. 2).

8. За результатами дослідження охарактеризувати соціальну адаптованість студентів, визначити максимуми і мінімуми діаграми, проаналізувати їх, розкрити сутність зв’язку між причиною і наслідком (негативне ставлення – низький рівень соціальної адаптованості, позитивне – високий тощо).

9. Зробити висновки, сформулювати пропозиції, рекомендації щодо підвищення рівня соціальної адаптованості у відповідності до окремих студентів і у цілому в групі.

10. Результати виконання п.п. 2-9 описати у формі звіту.

Питання для самостійного вивчення

11. Педагогічна діагностика і процес соціалізації особистості.

12. Соціалізованість як результат комплексного впливу факторів соціалізації.

13. Агенти і механізми соціалізації.

14. Вищий навчальний заклад як інститут соціалізації і виховання студентської молоді.

15. Рівні соціальної зрілості.

16. Соціальна адаптація та соціальна адаптованість. Типи соціальної адаптованості

Питання для самоконтролю

1. В чому полягає суть педагогічної діагностики.

2. Розкрийте суть поняття „соціалізація особистості”.

3. Охарактеризуйте соціалізованість як результат комплексного впливу факторів соціалізації.

4. Розкрийте сутність понять „агенти” і „механізми соціалізації”.

5. Що розуміють під несприятливими умовами соціалізації?

6. Охарактеризуйте основні типи реальних і потенціальних жертв несприятливих умов соціалізації.

7. Що розуміють під „соціальною зрілістю” особистості?

8. Охарактеризуйте рівні соціальної зрілості особистості.

9. Розкрийте особливості соціалізації студентської молоді в умовах вищого навчального закладує

10. Які ознаки свідчать про соціальну адаптованість першокурсників?

11. Які ознаки свідчать про соціальну дезедапиованість першокурсників?

12. Що розуміють під „соціальною адаптацією”?

13. Охарактеризуйте типи соціальної адаптованості.

Довідково-інформаційний блок

Проблема адаптації особистості до умов оточуючого середовища є однією з актуальних у фізіології, філософії, психології та педагогіки. Оскільки вступ студента до вищого навчального закладу – це складний процес зміни соціального оточення, режиму навчання, набуття нового статусу, пошуку референтної групи, збільшення обсягу самостійної роботи, то все це вимагає від керівництва та викладачів вищих навчальних закладів по новому будувати навчально-виховний процес, з урахуванням індивідуальних особливостей виховання кожного студента.

Успішність побудови навчально-виховного процесу з урахуванням індивідуальності кожного студента вбачається через впровадження комплексу організаційно-педагогічних заходів з прискорення соціальної адаптації студентів до нових умов навчання у вищих закладах освіти.

Процес соціальної адаптації студентів-першокурсників до умов навчання у вищих закладах освіти вбачається у контексті навчально-виховної роботи. У зв’язку з цим, модель соціальної адаптації студентів до навчання у вищих закладах освіти розглядається як цілісний педагогічний процес формування і розвитку особистості майбутнього фахівця, що здійснюється на основі органічної єдності з навчальним процесом, взаємодії із соціальним середовищем, урахуванням особистих інтересів та нахилів студентів та соціального замовлення суспільства.

Для цього необхідно визначити та обґрунтувати реалізацію організаційно-педагогічних форм gозааудиторної роботи студентів-першокурсників, яка спрямована на розвиток їх активності, самодіяльності та самоврядування. Необхідною умовою для цього також є об’єднання зусиль педагогічних колективів і

зацікавлених соціальних інститутів.

На жаль, соціальна адаптація студентів-першокурсників до умов навчання у вищих закладах освіти має безсистемний, епізодичний характер.

У центрі уваги процесу соціальної адаптації студентів-першокурсників до умов навчання у вищих закладах освіти ми визначаємо власне особистість студента з його складною біосоціальною природою, з його психофізіологічними особливостями, специфікою особистісних проявів. Проте, не варто забувати, що студент- першокурсник вже є особистістю і до включення його у процес оціальної адаптації до умов навчання у вищих закладах освіти, що він вже має свої певні інтереси, стійкі форми поведінки. Власне тому при побудові моделі соціальної адаптації студентів-першокурсників до умов навчання у вищих закладах освіти ми орієнтувалися не лише на спроектовану, успішно адаптовану модель особистості, а й на реального сьогоднішнього студента.

Слід зазначити, що першокурсники суттєво різняться за такою ознакою, як здатність реагувати на проблемні ситуації, що виникають навколо них. Чутливість до змін в оточуючому соціальному середовищі позитивно впливає на адаптаційні здібності особистості. Водночас варто не забувати, що як надмірна, так і низька чутливість до таких змін гальмує процес соціальної адаптації. Так, наприклад, надто висока чутливість призводить до підвищення тривожності, особистість схильна до безпідставних переживань. Зрозуміло, що в такому випадку студент не може цілком адекватно оцінювати ситуацію і хибне відчуття загрози, страх помилки заважають їй активно діяти. І навпаки, низька чутливість до змін в оточуючому мікросередовищі призводить до систематичних помилок у поведінці студента, що, в свою чергу, зумовлює неуспішність у навчанні і в стосунках з однолітками.

Проблеми раціонального порядку спричинені необізнаністю першокурсника щодо системи навчання у вищому закладі освіти. Вступивши на перший курс університету, студент має певні, як правило, неусвідомлені або частково усвідомлені очікування стосовно способів викладу навчального матеріалу, контролю знань, системи регламентації поведінки студента. Ці очікування пізніше виявляються ілюзорними. В основному, переважають неадекватні очікування щодо системи викладу лекційного матеріалу і контролю знань. Від лекцій першокурсник чекає, що вони будуть на сто відсотків зрозумілими, а викладач за аналогією зі шкільним вчителем постарається індивідуально пояснити кожному студентові новий матеріал. Першокурсник чекає, що контроль знань буде здійснюватися щодня, на кожній парі. Зіткнувшись з тим, що викладач на лекції лише повідомляє студентам певну інформацію і зовсім не слідкує за проявами активного слухання кожного студента, першокурсник робить для себе висновок – вчитися зовсім не обов’язково. Отже, особистісні якості студентів-першокурсників, їх реальні потреби є найважливішою

передумовою соціальної адаптації студентів до умов навчання у вищих закладах освіти.

Другою передумовою соціальної адаптації студентів-першокурсників до умов навчання у вищих закладах освіти слід вважати проблеми з успішністю окремо взятого студента та академгрупи в цілому. Оскільки однією з причин не успішності студентів ми вважаємо невміння вчитися, швидко адаптуватися до позааудиторного життя вищого закладу освіти, комунікативні проблеми, нечітка мотивація до навчання тощо. Мотиваційні проблеми першокурсників у більшості випадків визначаються тим, як вони відповідають на запитання: “для чого я вчуся?” однією з таких проблем є емоційна залежність від оцінки та від викладача. Причиною подібних проблем є інфантильність студента, що й спричиняє специфічний тип мотивації навчання. Таким студентам притаманне бажання відповідати зовнішнім стандартам, які задаються в дитинстві батьками, вчителями школи та іншими. Орієнтація на заданий стандарт, взаємозв’язок самооцінки і зовнішньої оцінки призводить до високої емоційної вразливості. Подібна мотивація навчання відображається і на стосунках у групі, спричиняючи проблему конформності. Конформність досить часто виступає перешкодою у навчанні: першокурсник не запитує і соромиться підняти руку на семінарі, щоб не викликати негативної реакції у групи. Корекція мотиваційних проблем може здійснюватися як у тренінговій, так і в консультативній формах.

Мета даних методів психокорекційної роботи полягає в тому, щоб дати певний мотиваційний поштовх навчальній діяльності першокурсника, показати перспективи успішного навчання у вищих закладах освіти, надати особистісного сенсу буденності навчання. Крім того, бажаним є формування внутрішніх критеріїв самооцінки, що підвищує стресостійкість першокурсника в ситуації оцінювання його викладачем.

Третя передумова – особливості соціального середовища (сільська чи міська місцевість, наявність культурно-дозвіллєвих, спортивних, громадських установ) та національно-культурні особливості регіону. Цю особливість важливо враховувати куратору у своїй роботі з дезадаптованою студентською молоддю, оскільки причиною дезадаптованості студентів-першокурисників із сільської місцевості, як показали наші спостереження в експериментальній роботі, є страх міста, не знання елементарних правил поведінки в громадських місцях, умов навчання у вищих закладах освіти, виникнення комунікативних бар’єрів у взаємодії з викладачами та одногрупниками.

Четвертою передумовою є вже нагромаджений позитивний досвід навчально-виховної роботи куратора, наставника, викладача, соціального педагога, психолога вищого закладу освіти. Велике значення має вивчення передового педагогічного досвіду в контексті оптимізації процесу соціальної адаптації студентів-першокурсників до умов навчання у вищих закладах освіти, визначивши при цьому основні причини та передумови соціальної адаптації студентської молоді та розробивши методику роботи куратора з дезадаптованими студентами- першокурсниками.

П’ята передумова – наявність відповідної матеріальної бази для проведення тренінгової роботи зі студентами-першокурсниками, тобто необхідної кількості спеціально обладнаних приміщень і визначення кожного із них для занять, а також потрібних інструментів, матеріалів, тренажерів та ін..