Лабораторна робота №3

Діагностика ефективності навчального заняття

Мета: ознайомити студентів із структурними компонентами навчальних занять, різними підходами до аналізу і самоаналізу заняття, формувати навички аналізу і самоаналізу занять, складання “портрету викладача”, а також навички складання тестових завдань для перевірки ефективності засвоєння знань

Обладнання: схеми розробок занять (лекційного, семінарського (практичного), лабораторного, схеми аналізу занять, таблиця “Професійні та особисті якості викладача вищої школи”

Опорні поняття: навчальне заняття, форми організації навчання у вищій школі, аналіз заняття, критерії оцінки, тестові завдання, ефективність заняття, критерії ефективності

Блок самостійної роботи

Інструкції для самопідготовки

1. Опрацювати питання для самостійного вивчення.

2. Підготувати для проведення аналізу заняття необхідні засоби, тобто бланки спостережень.

3. Ознайомитися із структурними елементами занять (додаток А).

4. Ознайомитися із схемою аналізу заняття (на основі аналізу ефективності управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів) (Додаток Б).

5. Обрати для спостереження заняття, попередньо узгодивши деталі із викладачем, заняття якого ви відвідаєте.

6. Охарактеризувати особистість викладача (за схемою, поданою у Додатку В).

7. Провести аналіз заняття та оформити звіт за поданою схемою (Додаток Д).

Питання для самостійного вивчення

1. Проектування навчального процесу як дидактична задача.

2. Форми організації навчання у вищій школі.

3. Традиційні та інноваційні методи навчання.

4. Діагностика якості навчання.

5. Професійно-педагогічна культура спілкування і ефективність навчального заняття: взаємозалежність і взаємообумовленість.

Завдання і запитання

1. Які форми, види, методи і засоби навчання використовують у вищій школі?

2. У чому специфіка методів навчання у вищих навчальних закладах?

3. Назвіть і прокоментуйте основні типи лекцій для стаціонарної, заочної, дистанційної форм навчання?

4. Назвіть основні дидактичні елементи традиційної лекції. Як забезпечити бінарність при проведенні лекційного заняття.

5. Які види лекцій ви знаєте, розкрийте структуру і методику їх проведення.

6. Охарактеризуйте інноваційні технології навчання.

7. Що таке діагностика навчання? На яких принципах ґрунтується діагностика, контроль і перевірка знань?

8. Наведіть приклад дослідних практичних завдань.

9. Назвіть ознаки комплексності форм навчання?

10. У чому полягають особливості методики проведення імітаційно-моделюючих ігор?

11. Які структурні компоненти навчального заняття є інваріантними (постійними)?

12. Які елементи навчального заняття є варіативними (змінними)?

Довідково-інформаційний блок

Складаючи план спостереження з метою подальшого аналізу заняття, варто звернути увагу на:

– чи ставиться перед студентами ціль заняття;

– чи надаватиметься студентам можливість внести зміни в планування роботи на занятті;

– чи враховує наочність уроку специфіку сприйняття студентів?

– чи використовує викладач різноманітні джерела інформації?

– завдання пропонуються студентам на вибір: а) за формою; б) за змістом;

– студентам пропонуються завдання: а) репродуктивного характеру; б) частково-пошукового; в) дослідницького; г) творчого;

– на занятті використовуються форми навчання: а) парна; б) групова; в) самостійна; г) фрогтальна; ґ) індивідуально-групова; д) індивідуальна;

– на звнятті у студентів формуються навички: а) самоаналізу; б) самоконтролю; в) цілепокладання;

– чи використовуються викладачем: а) ситуація успіху; б) схвалення, заохочення, підтримка;

– спілкування на занятті ґрунтується на основі стратегії: а) співпорядкування; б) співпраці (співробітництва на партнерській основі); в) співтворчості;

– під час спілкування відповіді студентів підтримуються викладачем;

– який рівень активності студентів на занятті;

– чи передбачена можливість вибору студентами способів діяльності;

– чи відбувається обговорення найбільш раціональних способів виконання завдань;

– чи має місце прояв особистісно значимих способів навчальної діяльності студентів;

– чи створюється атмосфера включення кожного студента у колективну роботу;

–на занятті застосовуються різноманітні форми організації навчальної діяльності.

Алгоритм визначення цілей вивчення теми:

1. З окресленого програмою кола знань, умінь і навичок формується їхній перелік стосовно конкретної теми.

1. Складений перелік коригується й уточнюється з урахуванням:

1. а) матеріалу, зміст якого розгортається навколо базових понять теми;

2. б) питань, які розглядатимуться на занятті, проблем, які порушуватимуться у зв’язку із розкриттям змісту базових понять; в) інтересів, уподобань, мотивів студентів.

Цілі формулюються діагностично, для чого потрібно визначити:

• які знання студенти повинні засвоїти;

• якими уміннями (інтелектуальними, практичними) вони повинні оволодіти;

• які навички формуватимуться;

• які якості будуть розвиватися;

• як буде здійснюватися рефлексивна діяльність студентів;

• чітко окреслити кінцевий результат діяльності.

Вже саме формулювання цілей передбачає можливість контролю за їх досягненням чи недосягненням і саме цим вони відрізняються від мети заняття, яку традиційно (і досить часто формально) визначає викладач: студент знає…, уміє…, розпізнає…, наводить приклади…, порівнює…, характеризує…, пояснює…, називає…, обґрунтовує…, висловлює… тощо.

Інший можливий варіант:

Студент знає, вміє і може: відтворити…, дати відповідь…, вибрати…, сформулювати…, назвати…, визначити..., навести приклади…, виділити…, пояснити…, переказати…, зробити висновки й узагальнення…, охарактеризувати..., встановити причинно-наслідкові зв’язки…, скласти план…, встановити спільне й відмінне…, скласти план спостереження…, працювати з довідковою літературою…, написати реферат…, обґрунтувати…, підготувати експериментальний прилад…, здійснити вимірювання…, розв’язати задачу…, скласти задачу…тощо.

 Алгоритм підготовки тестових завдань може бути таким:

1. Визначається мета контролю, окреслюються знання, уміння й навички, які повинні були засвоювати студенти (що планувалося досягнути під час вивчення теми; які цілі ставились на початку вивчення теми).

1. Відбираються ті з них, які дадуть можливість розпізнати рівні засвоєння студентами теми.

2. Складається перелік запитань і завдань, сформульованих таким чином, аби з відповіді можна було отримати якомога більше інформації.

Наголосимо: не можна змішувати завдання різних рівнів складності: репродуктивне (1 рівень) і, наприклад, творче (3 рівень). Неприпустимо, коли цілі для вивчення теми заявлені одні, а для перевірки пред’являються зовсім інші питання й завдання.

Література

1. Гунда Г.В., Сагарда В.В. Інновації у підготовці фахівця в умовах класичного університету. – Ужгород: УжДУ, 2000. – 183 с.

2. Моторіна В.Г. Технологія підготовки вчителя математики до уроку: Навчальний посібник для студентів фізико-математичних факультетів педагогічних навчальних закладів. – Х.: Фірма “РЦНІТ”, 1998 – 155 с.

3. Освітні технології: Навч.- метод.посіб. /О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін.; За заг ред. О.М.Пєхоти. – К.: А.С.К., 2002. – 256 с.

4. Серьожнікова Р.К., Пархоменко Н.Д., Яковицька Л.С. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003.– 244 с.

5. Педагогіка вищої школи: підручник / В.П.Андрущенко, І.Д.Бех, І.С.Волощук, О.В.Глузман, Н.В.Гузій, Н.М. Дем'яненко, Н.О. Дівінська, М.Б.Євтух, С.А.Калашнікова, О.А.Комар; Ін-т вищ. освіти АПН України. – К.: Пед. думка, 2009. – 256 с.

6. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / З.Н. Курлянд, Р.І. Хмелюк, А.В. Семенова та ін.; за заг. ред. З.Н. Курляд. – К.: Знання, 2007. – 495 с.

7. Педагогічна майстерність: Підручник./ І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; За аг ред.. І. Зазюна – 2-ге вид., доп. Переобл. – К.: Вища школа, 2004. – 422 с.

8. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. — К.: Ви давничий центр "Академія", 2006. — 352 с.

9. Чернилевский Д.В. Дидактические технологии в высшей школе. – М., 2002. – 388 с.