1.3. Процес мислення

Пізнаючи і перетворюючи світ, людина виявляє стійкі, закономірні зв'язки між явищами. Закономірності, внутрішні зв'язки явищ відбиваються в нашій свідомості опосередковано — в зовнішніх ознаках явищ чоловік розпізнає ознаки внутрішніх, стійких взаємозв'язків.

Помічаючи зв'язки між явищами, встановлюючи загальний характер цих зв'язків, чоловік діяльнісно освоює світ, раціонально організовує свою взаємодію з ним. Узагальнена і опосередкована (знакова) орієнтація в плотський сприйманій обстановці дозволяє археологові і слідчому відновлювати реальний хід минулих подій, а астрономові — заглядати не тільки в минуле, але і в далеке майбутнє.

Не тільки в науці і професійній діяльності, у всій повсякденній життєдіяльності чоловік постійно використовує знання, поняття, загальні уявлення, узагальнені схеми, виявляє об'єктивне значення і особовий сенс явищ, що оточують його, знаходить розумний вихід з різноманітних проблемних ситуацій, вирішує завдання, що виникають перед ним. У всіх цих випадках він здійснює розумову діяльність — узагальнену орієнтацію в світі.

Мислення — психічний процес узагальненого і опосередкованого віддзеркалення стійких, закономірних властивостей і відносин дійсності, істотних для вирішення пізнавальних проблем, схематичної орієнтації в конкретних ситуаціях.

Мислення формує структуру індивідуальної свідомості, його семантичне (понятійне) поле, класифікаційно-оцінні еталони індивіда, його узагальнені оцінки.

Система особових сенсів взаємодіє в мисленні індивіда з об'єктивним значенням явищ, з розумінням суть конкретних явищ як різновиди певного класу явищ. У елементарній формі розуміння виявляється вже при пізнаванні об'єктів, віднесенні їх до певної категорії. Зрозуміти що-небудь — означає включити нове в систему наявних зв'язків.

1.4 Уява

Уява — образно-інформаційне моделювання дійсності на основі рекомбінації образів пам'яті. Завдяки уяві чоловік передбачає майбутнє і регулює свою поведінку, творчо перетворить дійсність.

Уява — специфічно людський прояв психічної активності, що сформувався в трудовій діяльності: будь-яка трудова діяльність вимагає попереднього усвідомлення мети, тобто формування психічної моделі майбутнього результату діяльності. Уяву забезпечує випереджаюче віддзеркалення дійсності, при якому минуле екстраполюється (проектується) в майбутнє.

Уява дозволяє людині приймати вирішення при дефіциті початкової інформації, формувати високоімовірнісні припущення в проблемних ситуаціях. Уява — здатність людини реконструювати дійсність, генерувати аутообрази — створювати образи від себе.

Воно забезпечує формування образних уявлень по описах, творче конструювання і фантазування. Все це свідчить про інтеграційну суть процесу уяви: у нім об'єднуються плотська, раціональна і мнемічна сфери психіки людини.

Образи, що виникають в процесі уяви, активізують емоційну сферу людини, мобілізують його енергію на досягнення майбутніх результатів. За допомогою уяви майбутнє детермінує поведінка людини. Кожен акт мислення включає уяву. Тільки завдяки ньому стає можливою абстракція, такі методи пізнання, як екстраполяція і інтерполяція, уявний експеримент. Глибоке проникнення в дійсність вимагає вільного відношення свідомості до елементів дійсності.

Уяву забезпечує цілісність і константна сприйняття. Воно орієнтує людину в безкрайніх просторах майбутнього і дозволяє реконструювати картини далекого минулого.

Здатність людини передбачати і глибоко переживати уявні етичні ситуації — основа його етичної поведінки.

Навколишнє середовище є для людини багатошаровим проблемним світом, усвідомлення якого неможливе без достатньо розвиненої уяви. Воно забезпечує людині знакове оволодіння миром і лежить в основі ідеального віддзеркалення дійсності.