ЛЕКЦІЯ.
ТЕМА: «Заготівля ЛРС».
План лекції
Сировинна база лікарських рослин.
Заготівельні організації та їх функції.
Раціональне використання природних ресурсів та їх охорона.
Основи заготівельного процесу ЛРС. Раціональні прийоми збирання ЛРС.
Загальні правила заготівлі ЛРС різних морфологічних груп.
Раціональні прийоми збирання ЛРС.
Заходи застереження при роботі з отруйними ЛР.
Первинна обробка ЛРС перед сушінням.
Організація заготівлі в аптеці.
Джерела постачання лікарської рослинної сировини.
1)Дикорослі ресурси України є найбільш тонажним джерелом.
Щорічно в наший країні заготовляють близько 65 000 тон сировини, при цьому доля дикорослих лікарських рослин складає 75% .
Серед них широко поширені види рослини:, які утворюють зарослі (спориш, брусниця), рослини широко поширені, але не утворюють заростей (подорожник великий, звіробій), поодинокі (родіола рожева, цмин пісковий тощо.). Деякі види дикорослих лікарських рослин є єдиним джерелом сировини. Це горицвіт весняний, конвалії, софора, мучниця, брусниця, бобівник трилистий, елеутерокок, аралія маньчжурська, а також дерева і кущі, які культивувати не вигідно.
2)Культивування лікарських рослин.
Серед рослин, які культивуються виділяють такі категорії:
Рослини, які відомі тільки в культурі і в дикому вигляді ніде не зустрічаються (мак снодійний, м’ята перцева)
Іноземні рослини (ревень, касія, алое, шавлія, евкаліпт, наперстянка, пол-пала, ортосифон, стефанія, пасифлора)
Рослини, які зустрічаються в природі, але не здатні задовольнити потребу в них (валеріана лікарська, красавка, вовчуг звичайний, шипшина, женьшень, обліпиха, алтеа лікарська, ромашка аптечна)
Рослини, які постачаються в харчову промисловість, сільське господарство (насіння льону, гірчиці, мигдаль)
Інтродукція – це введення в культуру дикорослих рослин. Біля 40-50 видів вирощують на полях радгоспів, зональних станцій ( м’ята, шавлія, оман, валеріана, женьшень і т.д.) В нашій країні вирощують рослини батьківщина яких Австралія (пасльон дольчатий), Індія (стефанія гладка ) та інші країни з теплим і вологим кліматом. Щоб така рослина прижилась в новому для них кліматі, ретельно вивчають райони їх походження, біологічні особливості, вимогу до умов зовнішнього середовища.
Лікарські рослини помірного клімату легко переносять низьку температуру і добре розвиваються при температурі 18-200, вологолюбиві, вимогливі до світла.
Теплолюбиві багаторічники (алое, пасльон дольчатий ) вирощують в однорічній культурі. Деякі лікарські рослини розмножуються насінням, а деякі стебловими черешками, діленням кореневищ і клубнів.
Лікарські рослини вирощують в спеціальних сівооборотах (обов’язкове чергування культур).
Культивування має ряд переваг:
а) Використовується сучасна агротехніка вирощування.
б) Врожаї стабільніші і не залежать від примх природи.
в) Праця більш продуктивніша
г) Механізована і швидше проводиться збір і переробка сировини.
д) Запроваджуються селекційні і агрохімічні роботи, завдяки чому одержуються багаті діючими речовинами підвиди, форми і раси.
е) шляхом культивування вдається відновити рідкі і вимираючі види.
3)Імпорт лікарської рослинної сировини
Імпорт-експорт сировини одна із форм торгівельного співробітництва між державами. Експорту (вивозу) підлягають надлишкові види сировини, після задоволення потреб в середині держави. Експортуються : барвінок, коріандр, ромашка, кропива, омела, гарбузове насіння. Імпортуються (ввозяться) в нашу країну такі рослини : пол-пала, ортосифон, та інші. Кількість імпортуємих видів скорочується за рахунок використання вітчизняних рослин, які мають аналогічну дію.
4)Біотехнологія лікарських рослин
Біотехнологія - культура ізольованих тканин і клітин лікарських рослин для одержання сировини, діючих речовин. Культура рослинних клітин – це стимулювання поділу клітин, ізольованих сегментів рослини. Культура рослинних тканин ґрунтується на хаотичному поділі клітин, внаслідок якого з’являється калусна тканина. Калус являє собою недиференційовану біомасу, що виростає з експлантату на штучному середовищі в асептичних умовах. А потім з цієї калусної маси, яка містить біологічно активні речовини одержують окремі діючі речовини. Так , наприклад, з калусної маси раувольфії зміїної одержують резерпін.
Заготівельні організації України та виробництва ЛРС
Консорціум Укрфітотерапія – організація, яка об’єднує радгоспи, колгоспи, промислову культуру. На полях радгоспів, колгоспів проводиться вирощування культивованих лікарських рослин.
Приватні господарства. В період ринкової економіки є тенденція до збільшення питомої ваги лікарських рослин, які вирощуються в приватних господарствах.
Система лісових господарств. В заготівлі лікарської сировини приймають активну участь організації лісового господарства. Робота виконується на договірних основах. Сировина передається в аптечну мережу.
Практична фармація (аптеки, аптечні заклади). В теперішній час відсоток лікарської сировини, яка заготовлюється аптечними закладами має тенденцію до зниження.
Кооперативні заготівельні організації (магазини і приймальні пункти). Управління центрсоюзу проводять заготівлю дикорослих лікарських рослин через заготівельні пункти системи кооперації. Роботи ведуть на місцях райспоживспілки.
ЕКОЛОГІЯ – біологічна наука, яка вивчає взаємодію живих організмів між собою і з оточуючим середовищем, тобто живої та неживої природи. Екологія досліджує вплив окремих факторів середовище і їх комплексу на організми рослин і тварин, реакції організмів і популяцій на фактори зовнішнього середовища, механізми, які піддержують чисельність популяцій, закономірність життєдіяльності біоценозів.
Екологія виникла в 30-50 роки ΧΧ століття під впливом теорії Вернадського про біосферу і роль організмів в геохімічних процесах.
Одним із основних завдань екології – захист ґрунтів від ерозії, охорона водних ресурсів, а також охорона рослинного світу.
В 1976 році вийшла постанова „Про заснування книги рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення видів тварин і рослин України”. Така книга була видана в 1980 році і вона називається „Червона книга України” -18 рослин:
1.Анакаптис пирамидальный
2.Астрагал шерстистоцветковый
3.Горечавка точечная
4.Горечавка желтая
5.Гвоздовник полулунный
6.Колючник татарский
7.Лук медвежий
8.Плаун-баранець
9.Скополия карниолийская
10. Любка двухлистная
11.Любка зеленоцветковая
12.Пальчатокоренник
13.Офрис крымский
14.Офрис насекомоносный
15.Офрис пчелоносный
16.Колючник
17.Родиола розова
18.Морозник красноватый.
В цьому документі і в інших нормативно-правових актах України, що до використання і охорони рослинного світу:
Конституція України;
Закони України „Про охорону природного середовища”;
„Про природно – заповідний фонд України”;
„Про рослинний світ України”;
Наказ про охорону і раціональне використання фонду ЛР України
відзначена необхідність суворого контролю за використанням лікарських рослин. Ці документи є обов’язковими для заготівельників і збирачів рослинної сировини.
Нажаль незважаючи ні на що, запаси лікарських рослин продовжують зменшуватися.
Науково обґрунтована система заходів по охороні лікарських рослин і запасів може бути тільки комплексною, яка складається із зв’язаних систем і заходів:
І Організаційні-перспективно і щорічно плануються розміри заготівель ЛРС, в першу чергу для видів з недостатніми або зменшуючимися запасами, (планування ведуть обласні, республіканські планові і заготівельні організації).
ІІ Адміністративні-організація заповідників і заказників для тих рослин, які мають тенденцію до зменшення внаслідок нераціональних заготівель.
Заповідники – це повністю ізольовані площі, де під охороною знаходяться, як рослини так і тваринний світ.
Заказники – це площі, на яких охороняюєься лише один вид лікарських рослин або окремий вид тварин (наприклад, арніка в Карпатах).
ІІІ Законодавчі – видання державою наказів, постанов, законів про охорону лікарських рослин.
У1980 році була створена „Червона книга України”, в яку ввійшло 18 видів рослин.
У деяких областях під індивідуальну охорону взяті найцінніші рослини місцевої флори. Збирати сировину дозволяється тільки спеціально підготовленими збирачам за відповідними квитками.
IV Виховні - роз’яснення серед широких слоїв населення значення лікарських рослин в медицині і про необхідність охорони їх.
V Дослідницькі або наукові – інвентаризація, облік запасів сировини, нанесення на карту основних заростей і масивів, в першу чергу, дефіцитних вимираючих рослин.
VI Культиваційні - окультурювання дикорослих рослин, підсадка в полезахисних, придорожніх посадках, в лісових насадженнях, а також введення в культуру дикорослих лікарських рослин.
VII Технічні раціональне ведення самих заготівель
а)Періодичність заготівель:
Підземні частини 1 раз в 5 років
Трави 1 раз в 2 роки
Листя, квітки насіння, плоди 1 раз в 1 рік
б)Бруньки заготовляють на вирубках, а не з ростущих дерев.
в)Кору знімають з зрубаних дерев і кущів на лісних розробках і санітарних рубках.
г)Підземні частини заготовляють в кількості 15-20% від загального біологічного запасу з одиниці площі, землю прорівнюють і витрушують на землю насіння, після того як добудуть корені з землі.
д)Трава, листя, квітки, суцвіття заготовляють в кількості 30-40% з одиниці площі від загального біологічного запасу. Біологічний запас – кількість сировини, яку можна заготовити на даній території при повному зборі .
ж)Забороняється при заготівлі багаторічних трав витягувати рослину з корінням.
з)Траву зрізають без грубих приземних частин.
к) Листя не зривають і не зрізають повністю, особливо молоде на кінцях пагонів.
л) При заготівлі квітів і суцвіть, залишають частину їх для осіменіння і відновлення заростей.
м) Заготовляти квіти і суцвіття з кущів і дерев необхідно не зрізуючи великих гілок і тим більше не обламуючи їх.
VIII Наукові і охоронні заходи – це визначення запасів лікарських рослин. Одним із методів раціонального природокористування є визначення запасів лікарських рослин (відноситься до наукових охоронних заходів).
Щоб визначити запаси, їх необхідно спочатку виявити. Це робиться шляхом екскурсійного дослідження природних ресурсів. Використовують матеріали лісних і сільськогосподарських організацій. Збирають відомості від компетентних людей: лісників, риболовів, старожилів, краєзнавців. Зарослі відмічаються на карті місцевості умовними знаками.
Методи визначення запасів:
Метод пробної ділянки
Якщо рослина трав’яниста, то на типових ділянках промислової зарості закладають пробні облікові ділянки з повтором 20-30 раз, облікові ділянки 1м2. На ділянці збирають всю лікарську сировину і зважують. Знаючи середню врожайність з 1м2 перераховують на весь масив.
Метод проекційного покриття
При визначенні врожайності за цим методом встановлено дві величини: середнє проективне покриття виду у межах зарості і вихід маси сировини з1% прекційного покриття – так звану „ціну”. Визначають проекційне покриття квадрат- сіткою. Для оцінювання 1% покриття на кожній ділянці зрізають та зважують сировину з площі 1 дм2. Врожайність підраховують як добуток від середнього проекційного покриття на масу сировини 1%.
Метод модельних екземплярів(гілки)
Використовується для визначення запасів ЛС з кущів або дерев.
При оцінюванні врожайності встановлюють два показники – кількість екземплярів (гілок) на одиницю площі та середню масу сировини, яку отримують з одного екземпляра (гілки). За розрахункову одиницю беруть екземпляр або гілку (використовують, коли коли збирання сировини з цілого екземпляра утруднене).
Підрахунок кількості екземплярів (гілок) проводиться на облікових ділянках площею від 0.25 до 10м2, які закладують рівномірно в межах зарості.
Урожайність розраховують так: перемножують середню кількість екземплярів на середню масу свіжозібраної сировини одного модельного екземпляру.
На першому етапі визначають біологічний запас конкретної зарості ЛР, а на другому- обсяг щорічної заготівлі.
Щорічно заготівля плодів та насіння проводиться тільки на одному місці. Інші види сировини потребують терміну відновлення: суцвіття і наземні органи однорічних рослин- один раз на два роки; надземні органи багаторічних рослин- 1 раз на 4-6 років; підземні органи – 1 раз на 15-20 років.
Обсяг можливої щорічної заготівлі розраховують як частку від ділення експлуатаційних запасів на термін відновлення (оборот заготівлі) плюс рік заготівлі.