48. Витрати виробництва: шляхи їх зниження.

Витрати виробництва – виражені у грошовій формі витрати ресурсів на здійснення підприємницької діяльності; те, у що обходиться підприємству виготовлення товару.

Витрати можна згрупувати за такими елементами: 1) матеріальні; 2) витрати на оплату праці; 3) відрахування на соціальні заходи; 4) амортизація основних фондів; 5) інші витрати.

Зовнішні витрати – витрати на придбання сировини, матеріалів, наймання робочої сили та ін. Внутрішні витрати – наявне обладнання компанії, її грошовий капітал, інші активи, підприємницькі здібності.

До постійних витрат належать витрати на заробітну плату, на оплату оренди, на освітлення, опалення, сплату відсотків за кредит та ін. До змінних витрат належать витрати на сировину, матеріали, паливо, електроенергію.

Товаровиробники в умовах конкуренції повинні прагнути до скорочення витрат виробництва, або собівартості продукції. Це зумовлено тим, що зниження собівартості – основа зниження цін, що, у свою чергу, дає змогу підприємцю отримати більший прибуток. Так, для зниження витрат, пов’язаних з використанням основних фондів, необхідно поліпшувати якість машин, устаткування, споруд, зменшувати частку пасивної частини основних фондів. Особливу увагу приділяти зниженню непродуктивних витрат – штрафів, відшкодування збитків тощо, пов’язаних із невиконанням підприємством своїх договірних зобов’язань. Важливу роль у зниженні витрат виробництва відіграє економія від масштабів виробництва та ефективне використання особистісного і речового факторів виробництва.

№51 Пропозиція.Закони пропозиції. Фактори,що впливають на пропозицію

Пропозиція (шкала пропозиСтан ринкової економіки, рівень і механізм її розвитку описують за допомогою таких понять, як попит (demand) і пропозиція (supply), способи їх координації і пристосування один до одного.

Попит (шкала попиту) - це різна кількість споживчих благ (товарів чи послуг), які споживач може і бажає придбати при різних рівнях цін.ції) - це різна кількість споживчих благ (товарів чи послуг), які виробникові вигідно пропонувати на ринку за різні ціни. Пропозиці – це кількість товарів,яка може бути доставлена на ринок ,визначається виробництвом але не тотоже йому. Закон пропозиції стверджує, що залежність величини пропозиції від рівня цін має прямий характер, тобто виробники хочуть виготовити і запропонувати для продажу більшу кількість товарів за високою ціною, ніж вони хотіли б це зробити за низькою ціною. Якщо змінюється ціна товару, то (за інших рівних умов) змінюється величина його пропозиції і рух іде по кривій пропозиції. . До нецінових факторів, що впливають на зміну пропозиції, як правило, належать наступні. 1. Ціни на виробничі ресурси. Зниження цін на ресурси, які використовують у виробництві товару, що розглядається, зменшує витрати виробництва і, відповідно, збільшує пропозицію товару і навпаки. 2. Зміни у технології виробництва. Вдосконалювання технології дає змогу ефективніше, тобто з меншими витратами, виробляти одиницю товару, що збільшує пропозицію товару, і навпаки. 3. Ціни на інші товари. Зміна пропозиції товару, який розглядають, обернено залежить від зміни цін на товари-"конкуренти" і прямо залежить від зміни цін на товари, які випускають "спільно" з даним товаром. 4. Державна політика у сфері оподаткування. Зниження податку на даний товар (на продаж, на власність тощо), як і введення дотації, зменшує витрати виробника чи продавця, збільшуючи пропозицію товару, і навпаки. 5. Очікування продавців щодо майбутніх цін на товар. 6. Кількість продавців товару. Зростання на ринку кількості продавців веде до збільшення пропозиції, і навпаки.

52. Принципи, форми, функції кредиту

Кредит - тимчасовий займ коштів, матеріальних цінностей і нерухомості.

Форми кредиту:

■   товарний, що виникає між продавцями і покупцями, коли покупці одержують товари чи послуги з відтермінуванням платежу;

■   грошовий, що найбільш характерний у банківській практиці;

■   зобов'язання банку гарантувати платіж клієнтові у випадку, коли той не зможе оплатити свої рахунки.

Функції:

1. перерозподільна — кредит забезпечує акумуляцію тим­часово вільних грошових ресурсів домогосподарств, підпри­ємницького та державного сектору, перетворюючи їх у по­зичковий капітал, який завдяки використанню численних форм кредиту перерозподіляється на користь тих суб'єктів, які мають тимчасову потребу використання запозичених грошових засобів.

2.Емісійна функція виявляється у створенні нових пла­тіжних засобів кредитними установами.

3.Економія витрат обігу завдяки тому, що кредит сут­тєво прискорює швидкість обороту грошових ресурсів і зде­шевлює обслуговування грошового обігу.

Принципи :

■ терміновість - кредит повинен бути повернений у термін, що визначений кредитною угодою;

■   поверненність - виникає із суті кредиту, цим кредит якраз і відрізняється від фінансових відносин;

■    платність — сплата процентів, об'єктивний супутник кредиту, тому що кредит - комерційна операція;

■   забезпеченість - мета цього принципу: захистити інтереси банку, зменшити ризик операції;

■   цільове використання - вкладення коштів у сферу обігу, виробництво, тобто на конкретні заходи, а не за нагальною потребою у коштах.