- •3. Загальноекономічні умови формування та розвитку ринкового господарства
- •4. Причини виникнення та сутність монополії
- •7. Економічне зростання: основні типи та показники
- •8. Форми суспільного господарства та їх особливості
- •15) Ефективність виробництва: сутність і показники.
- •16) Товар та його властивості. Поняття конкурентно здатної продукції.
- •17 Витрати на інвестиції. Валові та чисті інвестиції.
- •18 Ціна. Чинники, що впливають на ціну.
- •19. Попит: суть, визначення обсягу. Крива попиту.
- •20. Фактори виробництва та їх взаємозв’язок. Виробнича функція.N
- •21.Розвиток форм власності. Законодавство України про власність.
- •22. Різноманітність типів і видів ринку.
- •23.Зародження і розвиток економічної науки. Роль економічно теорії в житті суспільства?
- •24.Інфлякція:суність,причини і форми прояву?
- •25. Економічна політика та макроекономічна рівновага. Основні макроекономічні цілі.
- •26.Сутність і функції грошей. Види грошей.
- •29. Пропозиція
- •32. Інвестиції та джерела інвестування
- •33.Ціна рівноваги. Фактори, що впливають на ціну.
- •34. Сутність та функції фінансів.
- •35. Еластичність попиту. Види еластичного попиту
- •36. Теорії циклу та анти циклічна політика.
- •42 Державний бюджет, його формування та напрями використання
- •43. Економічні проблеми
- •45. Особливості доходів та проблеми нерівності в їх розподілі. Крива Лоренца.
- •47. Ринок та його інфраструктури.
- •48. Витрати виробництва: шляхи їх зниження.
- •53. Попит: сутність, види. Закон попиту
- •59. Сутність та функції грошей
- •60. Відтворювальні цикли: причини та види. Циклічність як закономірність розвитку національної економіки.
- •62. Прибуток, норми прибутку та чинники, що на нього впливають.
- •63. Зарплата як вид доходу на працю.
- •64.Товар-елементарна клітинка ринкової господарства.
- •65. Сторони способу виробництва, їх розвиток і взаємозв’язок.
35. Еластичність попиту. Види еластичного попиту
Здатність однієї економічної змінної реагувати на зміни, що відбулися в іншій економічній змінній, називають еластичністю(E).
Коефіцієнт еластичності — міра реагування однієї змінної на зміни іншої, виражена як відношення процентних змін. Іншими словами, коефіцієнт еластичності — це відношення відсоткової зміни однієї величини до відсоткової зміни іншої.
Розрізняють еластичність попиту за ціною, за доходом і перехресну еластичність.
Еластичність попиту за ціною (ЕDp ) показує, на скільки відсотків зменшиться обсяг попиту, якщо ціна зміниться на один відсоток.
Цінова еластичність впливає на обсяг доходу , який визначається як добуток ціни за одиницю товару на кількість проданого товару.
Взаємозамінні товари — це товари, які здатні задовольняти одну й ту ж саму потребу відособлено один від одного. (Наприклад, потребу в жирах можна задовольнити або соняшниковою олією, або маргарином.)
Взаємодоповнюючі товари — це такі товари, споживання одного з яких обов'язково потребує споживання інших. (Наприклад, використання корисних властивостей автомобіля неможливе без використання мастил, бензину, гальмівної рідини тощо.)
Для товарів-субститутів зростання ціни одного товару зумовлює зростання обсягу попиту на інший (парний) товар. Зростання ціни на олію призведе до збільшення споживання маргарину.
Для товарів-комплементів зростання ціни одного товару супроводжується спадом попиту на інший (споріднений) товар. Зростання ціни на бензин змусить власника автомобіля менше ним користуватися, а також споживати менше не тільки бензину, а й мастил та інших споріднених товарів.
Фактори, що впливають на цінову еластичність попиту
Значимість товару для споживача. Товари, без яких споживач не може обійтися, нееластичні за ціною.
Наявність і доступність товарів-субститутів. Чим більша кількість товарів-субститутів доступна для споживача, тим еластичнішим буде попит на товар-субститут, ціна якого змінюється, і навпаки.
Фактор часу.
Перехресна еластичність попиту — це чутливість споживчого попиту на товар А до змін, що відбулися в ціні супутнього товару В.
Коефіцієнт перехресної еластичності попиту — це відношення відсоткової зміни попиту на товар А до відсоткової зміни ціни товару В.
Еластичність попиту за доходом
Дослідження еластичності попиту за доходом вимагає аналізу структури товарів з позиції поділу їх на нормальні та нижчі.
Нормальні товари — це товари, попит на які зростає в міру зростання доходів споживачів.
Нижчі товари — це товари, попит на які в міру зростання доходів споживачів зменшується (неякісні товари; послуги щодо ремонту одягу та взуття тощо).
Коефіцієнт еластичності попиту за доходом визначається як відношення відсоткової зміни обсягу попиту на товар до відсоткової зміни обсягу доходу споживача.
36. Теорії циклу та анти циклічна політика.
Монетарна теорія пояснює цикли розширенням і згортанням банківського кредиту. Збільшення пропозиції грошей і прискорення швидкості їхнього обороту стимулює сукупний попит, а він, у свою чергу, зумовлює розвиток обсягів національного виробництва, обсягів реалізації та зростання цін, і навпаки, згортання кредиту спричиняє протилежну тенденцію — зменшення обсягів виробництва тощо.
Інноваційна теорія пояснює цикли використанням у виробництві важливих нововведень, таких як залізниці, авіаційні лінії, сучасні системи супутникового зв'язку тощо.
Теорія недоспоживання вбачає причину криз у надмірному заощаджуванні доходів. Якщо заощадження не перетворяться на інвестиції, то збільшення їх спричинятиме скорочення споживання. Частина споживчих товарів не буде реалізована, зменшення доходів тих, хто виробляє предмети споживання, призведе до скорочення попиту на засоби виробництва для виготовлення предметів споживання і, відповідно, доходів тих, хто ці засоби виробництва виробляє. Останні зменшать попит на засоби виробництва, що використовуються для виготовлення засобів виробництва задля створення предметів споживання.
Теорії перенагромадження вважають причиною криз надмірне, а не недостатнє інвестування.
Психологічні теорії виходять з того, що песимістичні й оптимістичні очікування впливають на ділову активність не меншою мірою, ніж відсоткова ставка і грошовий потік.
Таке розмаїття теорій пояснюється тим, що економічні коливання суттєво відрізняються в різних країнах, у різні історичні періоди та в межах одного історичного періоду за тривалістю, періодичністю і причинами, що їх породжують.
Антициклічні заходи економічної політики держави.
Антициклічне регулювання економіки — свідомі й цілеспрямовані дії держави, а частково могутніх корпорацій і наднаціональних органів, на промисловий цикл з метою зменшення глибини циклічних криз, стабілізації господарської кон'юнктури і темпів економічного зростання.
Після Другої світової війни, зокрема, антикризові заходи були розширені за рахунок стимулювання житлового будівництва. Держава страхує і гарантує отримання кредитів на житлове будівництво, регулює терміни погашення кредитів, розмір відсотка тощо, проведення політики прискореної амортизації, надання податкових знижок при встановленні нового устаткування, зниження податків на прибутки корпорацій та ін.
Цій негативній тенденції може протистояти лише діяльність держави щодо стимулювання грошового попиту за допомогою відповідної грошово-кредитної політики. Цей метод активно використовували у повоєнний період, він сприяв скороченню глибини й тривалості економічних криз.
Важливо лише точно визначити час підвищення або зниження відсоткової ставки. Щоб розширити сукупний попит, держава у фазах кризи і депресії знижує ставки оподаткування на прибутки, заробітну плату, надає пільги за умови прискореного списання вартості основних фондів, що є засобом стимулювання інвестицій у недержавний сектор економіки. Під час економічної кризи, держава збільшує обсяг інвестицій, але в наступний період обсяг державних капіталовкладень у багатьох розвинутих країнах світу поступово скорочується.
Антициклічне регулювання здійснюється економічними, правовими й адміністративними методами. З боку олігополій — певною мірою через вироблення ними узгодженої політики, виконання державних програм та ін. Водночас їхні дії нерідко суперечать політиці держави у цій сфері.
Питання № 40. Прибуток і його призначення. Рентабельність
Прибуток – це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства
Функції прибутку:
оцінка підсумків діяльності підприємства;
розподіл чистого доходу в економіці;
економічне стимулювання підприємства.
Фактори, які діють на утворення прибутку:
виручка від реалізації товарів, робіт та послуг;
виручка від реалізації інших активів, враховуючи матеріальні запаси та нематеріальні активи;
виручка від основних засобів;доходи від пайової участі в інших підприємствах;
доходи за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами;
перевищення отриманих штрафів, пені над сплаченими.
Прибуток підприємства використовується на:
нагромадження (виробничий і науковий розвиток);
соціальні потреби;
покриття збитків та інших потреб;
капітальні фінансові вкладення;
споживання (виплата дивідендів, відсотків, матеріальна допомога і т.п.)
Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування; джерелом оплати податків і з урахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на його зростання.
Рентабельність – один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва.
Рентабельність продажів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації. Характеризує ефективність продажів підприємства.
Рентабельність активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів. Характеризує ефективність використання активів підприємства.
Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу. Характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.
Рентабельність інвестицій - розраховується як відношення суми чистого прибутку та виплачених процентів до суми власного і довгострокового позикового капіталу середнього за період. Показує, яку віддачу мають власники акціонерного капіталу та утримувачі довгострокового боргу компанії.
Рентабельність продукції розраховується як відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до собівартості. Характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.
Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.
Питання №41 Сутність, умови виникнення і розвитку ринку. Функції ринку.
Поняття "ринок" вiдображає сутнiсть економiчних вiдносин, що виникають мiж суб'єктами економiчної системи (виробниками i покупцями) з приводу обмiну результатами i умовами (факторами) виробництва.
Економiчнi вiдносини завжди проявляються як економiчнi iнтереси (усвiдомленi людиною потреби, спонукальнi мотиви господарської дiяльностi). Тому ринок - поняття, яке вiдображає процес взаємодiї економiчних iнтересiв суб'єктiв господарської системи.
Економiчна система, що функцiонує на засадах ринкових вiдносин, у реальнiй дiйсностi є формою органiзацiї господарської дiяльностi суспiльства, яку називають по-рiзному: ринкова система, система вiльного пiдприємництва або ж просто - ринок.
Основними ознаками, що визначають суть ринку, є:
доступнiсть для будь-якого споживача всiх товарiв, представлених на ринку (вiдсутнiсть фондування, карток, талонiв та iнших обмежуючих форм розподiлу);
необмежена кiлькiсть конкурентiв, абсолютно вiльний вхiд у ринок та вихiд з нього;
повна iнформацiя учасникiв конкуренцiї щодо пропозицiї, попиту, цiн, норм прибутку та iн.;
свобода реалiзацiї товарiв i послуг, вибору товарiв споживачем та прийняття рiшень;
пануючий диктат споживача.
Як явище господарського життя ринок з'явився багато сотень років назад як наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породило товарне ведення господарства. Відбувалося це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно самостійних, юридично незалежних господарюючих суб'єктів і перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну та ринку.
Умови формування ринку:
Для того, щоб була побудована ринкова економіка, функціонував реальний ринок, який виконував би притаманні йому функції, мають бути відтворені передумови. До них належать:
по-перше, наявність суб’єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юридично незалежними, млжуть вступати у рівнопрвні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу;
по-друге, еквівалентний обмін товарів. Ринок за своєю природою кономічної допомоги, пільг тощо не визнає;
по-третє, конкуренція, яка надає усім суб’єктам господарювання можливість вільної підприємницької діяльності: свободи вибору покупців, постачальників, будь-яких контрагенів, примушує підприємців застосовувати нацпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню витрат виробництва, підвищенню ефективності економіки;
по-четверте, вільне ціноутворення, що як елемент конкуренції та головний механізм контрольно-регулюючої функції ринку сприяє поєднанню інтересів суб’єктів економічного життя, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва;
по-п’яте, реальна інформація про ринок у його суб’єктів.
Ринок діє за законами в-ва і основними з них є:
-закон вартості;
-закон попиту і пропозиції;
-закон грошового обігу;
-закон конкуренції.
В умовах вiльної конкуренцiї виробництво перебуває пiд постiйним економiчним контролем, а товаровиробники стають виконавцями волi споживача, змагаючись за сферу впливу на нього та його гаманець.
Бiльш повно i глибоко сутнiсть ринку можна розкрити через функцiї, якi вiн виконує. До основних функцiй слід віднести: регулюючу, стимулюючу, економічного відбору, iнтегруючу.
Регулююча функція забезпечує постійність зв'язків між різними галузями виробництва, з допомогою ринку встановлюються основні мікро- та макропропорції в економіці, у виробництві та обміні. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на зниження витрат на виробництво будь-якого товару, на впровадження досягнень науково-технічної революції, на задоволення платоспроможного попиту населення. Ринок - найбільш досконалий інструмент саморегулювання товарного виробництва. Він визначає, "що", "як" і "для кого" виробляти. Цю функцію ринок виконує тому, що він найбільш "оперативно" реагує на зміни, які відбуваються в економічному житті суспільства, а суб'єкти ринкових відносин у свою чергу реагують на зміни, що відбуваються на ринку.
Стимулююча функція полягає в тому, що на ринку виграє той, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництв для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації праці та управління. Головне в цій функції полягає в тому, що ринок стимулює виробництво саме тих товарів, які необхідні споживачам.
Функція економічного відбору полягає в тому, що завдяки конкуренції суспільне виробництво звільняється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. Ринок - це найоб'єктивніший суддя і найдемократичніший механізм економічного відбору ефективно діючих господарств. Процес відбору - жорстокий і безжалісний, але скаржитися можна хіба що на свою некомпетентність. Реалізуючи цю функцію, ринок підвищує прибутковість економіки в цілому.
Ринок також "зшиває" економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), в тому числі зовнішньоекономічних. У цьому проявляється інтегруюча функція ринку. Ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу. Обмін товарами між країнами здійснюється за світовими цінами, які будуються на інтернаціональній вартості. Якщо ж на ринок потрапляє товар, витрати на виготовлення якого перевищують суспільно необхідні інтернаціональні витрати праці, то їхній власник стає неконкурентоспроможним.