Стаття 354. Конфіскація

До особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом. 1. Термін «конфіскація» (лат. сопйзсаііо) походить від лат. сопїївсо — вилучаю у влас­ність держави. У випадках, обсязі та порядку, встановлених законом, власник може бути позбавлений права власності за рішенням суду внаслідок вчинення ним певного правопо­рушення. Конфіскація майна як вид додаткового покарання є безоплатним вилученням у власність держави частини або всього майна, що належить особі на праві приватної влас­ності. Отже, конфіскація, на відміну від реквізиції, має безоплатний характер, тобто влас­нику після примусового припинення права власності не відшкодовується вартість майна. Як кримінальне покарання конфіскація застосовується судом за тяжкі та особливо тяж­кі злочини, скоєні з корисливих мотивів, і може бути призначена судом тільки у випадках. передбачених КК України. Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адмі­ністративного правопорушення, грошей, одержаних у результаті вчинення адміністративного правопорушення, застосовується як основне, а також як додаткове адміністративне стягнення у випадках, передбачених КпАП України. Конфіскація також передбачена як санкція за правопорушення у КАС України. При цьо­му конфіскація може бути застосована як основне, так і додаткове стягнення за КАС Укра­їни. Відповідно до концепції КК України конфіскація майна визначається як різновид по­карання (п. 7 ч. 1 ст. 51 КК України), тобто, покарання є заходом примусу, що застосовуєть­ся від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину. 2. Відповідно до положень процесуального законодавства та Закону України «Про судо­устрій» конфіскація може бути здійснена тільки за рішенням суду, що є ще однією важли­вою відмінністю зазначеної підстави припинення права власності. Відносини, що виникають при конфіскації, врегульовані спеціальними нормативно-пра­вовими актами, зокрема: Законом України «Про власність»; Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпоряджен­ня ним, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 25 серпня 1998 р. № 1340. Перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, міститься у Законі України «Про виконавче провадження». Незаконна конфіскація може бути оскаржена в порядку, встановленому для оскарження судових вироків та рішень. Майно, яке було незаконно конфісковане, повертається особі в натурі, а у разі неможливості повернення відшкодовується його вартість.