Важливим підрозділом плану персоналу та оплати праці є планування чисельності персоналу підприємства.

Персонал підприємства – це сукупність працівників відповідної категорії і професії, зайнятих єдиною виробничою діяльністю, спрямованою на получення прибутку або доходу й задоволення своїх матеріальних потреб.

Потреби в персоналі визначаються величиною попиту на виготовлену продукцію.

Всі працівники підприємства поділяються на дві групи: промислово-виробничий персонал (ПВП) та непромисловий персонал.

Визначення планової чисельності персоналу проводиться за категоріями, враховуючи специфіку підприємства та особливості його функціонування.

При плануванні чисельності персоналу необхідно враховувати фактори зовнішнього середовища:

• ринкову кон’юнктуру, пов’язану з певним видом діяльності;

• стадію економічного циклу розвитку економіки;

• регіональні особливості ринку праці;

• юридичні аспекти (договори з профспілками, трудове законодавство;

• можливість використання найму працівників, роботи за сумісництвом, роботи на дому.

Планування чисельності персоналу за категоріями проводиться прямим шляхом по кожній категорії персоналу.

Чисельність основних і допоміжних робітників розраховується в залежності від характеру технологічних операцій за формули:

а) на нормованих ручних операціях

Т техн

Росн = Феф * Кв.н. ,

де Т техн. – планова технологічна трудомісткість виробничої програми, людино-годин;

Феф – ефективний фонд часу одного робітника в рік, год.;

К в.н. – коефіцієнт виконання норм часу на даній технологічній операції;

б) на ненормованих машиних операціях:

Росн. = Км. вст. * Нобс. * Зм,

де Нобс – норма обслуговування одиниці устаткування, чол.;

Зм – режим роботи за планом (змінність)

в) на допоміжних роботах

Рдоп. = Нобс * Qроб.,

де Q – обсяг робіт у відповідних одиницях.

При плануванні чисельності робітників визначається явковий і списковий склад чисельності.

Явковий склад це кількість робітників, які повинні щоденно бути на робочих містах для забезпечення нормативної роботи.

Списковий склад робітників включає явковий склад і робітників, відсутніх на роботі з поважних причин – відпустка, хвороба, виконання державних і громадських обов’язків.

Спискова чисельність робітників визначається за формулою:

Рсп = Ряв / Кяв,

де Кяв – коефіцієнт явки,

Ряв – явкова чисельність робітників.

Коефіцієнт явки характеризує співвідношення між фондом явкового і режимного часу, відпрацьованого одним робітником в плановому періоді, та визначається за формулою:

Ф явк

Кяв = Фреж ,

де Фявк, Фреж – річний явковий і річний режимний фонд часу одного робітника, год.

Коефіцієнт явки визначається на основі балансу робочого часу одного робітника в рік і знаходить відбиття в формі: “Баланс робочого часу (одного робітника при п’ятиденній неділі) на 200 рік.

Технологічна трудомісткість виробничої програми розраховується на підставі технологічної трудомісткості (норм витрат часу) на одиницю продукції, яка надається в розділі Норми і нормативи.

Трудоміскість виробничої програми знаходить відбиття в спеціальній формі 12.

Форма 12.

Баланс робочого часу 1-го робітника

Показники	Дні
Календарний фонд часу Вихідні Святкові Номінальный фонд часу
5. Планові невиходи: відпустки додаткова відпустка (на навчання) захворювання по вагітності та пологам виконання держобов’язків
6. Кількість робочих днів
7. Ефективний фонд часу по номінальній тривалості робочого дня
8. Втрати часу внутри робочого дня: на важких і шкідливих роботах годуючі матері підлітки
9. Ефективний фонд часу одного робочого, год.
10. Середня тривалість робочого дня, год.

Чисельність керівників розраховується в залежності від наявності кількості ланок організації і норм керованості з урахуванням галузевих особливостей. В залежності від рівня управління всі керівники відносяться до вищої, середньої та нижчої ланки організації. На одного керівника нижчої ланки припадає в середньому 25 робітників; на одного керівника середньої ланки – 10 спеціалістів і на одного керівника вищої ланки підпорядковується 6-8 керівників середньої ланки.

Чисельність спеціалістів розраховується на підставі трудомісткості виконуваних робіт, а при її відсутності з використанням нормативів чисельності цих фахівців залежно від певних показників.

Після визначення планової чисельності (форма 13) складається баланс робочої сили і визначається додаткова потреба по кожній категорії персоналу. Додаткова потреба у персоналі (ΔПВП) розраховується за формулою:

ΔПВП = ПВПпл – ПВП зв. р.,

де ПВП зв. р. – середньообліковий склад персоналу на кінець звітного року.

Додаткова потреба у персоналі та джерел її забезпечення є основою для планування комплектування та підготовки кадрів.

Форма 11.

Планирование трудоемкости на 200 год.

Наименование продукции

Выпуск, шт.

Трудоемкость, ед. н.час

Трудоемкость всего выпуска н.час

в т.ч. по кварталам

1

2

3

4

год

І

ІІ

ІІІ

IV

прим в пл

І

ІІ

ІІІ

IV

Компрессор Фляга Ф-38 Фляга Ф-25 Котел Прочая продукция УПХ

ИТОГО

Форма 13.

Численность ППП на 200 год

Категории ППП	Чел.
Рабочие основные вспомогательные Руководители, специалисты, служащие по функциям: организация труда и ЗП технологическая подготовка конструкторская подготовка охрана труда и техники безопасности ремонт и энергетическое обслуживание капитальное строительство технико-экономическое планирование бухучет и финансовой деятельности материально-техническое обеспечение и сбыт контроль качества продукции комплектование и подготовка кадров прочие функции управления МОП (младший обслуживающий персонал) 4. Ученики
Всего

Планування фонду оплати праці (ФОП) має вирішальне значення для забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у збільшенні обсягів виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції, поліпшення фінансового стану підприємства.

Заробітна плата - це винагорода, визначена, як правило, у вартісному виразі, яка виплачується працівникові власником або уповноваженим органом за виконану роботу відповідно до трудового договору.

Планування фонду оплати праці здійснюється з метою встановлення грошових коштів необхідних і достатніх для оплати праці в плановому періоді, забезпечення оптимального співвідношення в рівні заробітної плати окремих категорій працівників; розраховування середньої заробітної плати працюючих відповідно до їх кваліфікації; створення передумов для управління заробітною платою.

Формування планового ФОП на підприємствах здійснюється відповідно до Закону України “Про оплату праці” від 24.03.95р. №108/95 за таким складом:

• фонд основної заробітної плати;

• фонд додаткової заробітної плати;

• інші заохочувальні та компенсаційні виплати;

• доходи, дивіденди, відсотки.

Плановий фонд заробітної плати визначається по формулам:

ФЗПпл = ФЗПбаз * Квп ± ΔФЗП,

де ФЗПбаз – базисний фонд заробітної плати;

Квп – коефіцієнт зміни виробництва у плановому році;

Δ ФЗП – зміна засобів на оплату труда за рахунок втілення організаційно-технічних заходів.

ФЗПпл = Чраб_пл * ЗПпл,

де Чраб – чисельність робітників в плановому році;

ЗПпл – середньорічна заробітна плата одного робітника, припущена в плановому році;

ФЗПпл = Нзп_баз * ТПпл,

Нзп_баз – норатив заробітної плати на тис. грн. товарної продукції в базисному році;

ТПпл – обсяг товарної продукції в плановому році.

ФЗП баз

Нзп_баз = ТПбаз ,

ТПбаз – обсяг товарної продукції в базисному періоді.

Одним з методів формування фонду оплати праці є планування ФОП послідовно для кожної категорії працівників в межах всіх структурних підрозділів.

ФОП робітників розраховується шляхом визначення прямого (тарифного) годинного денного та річного фондів оплати праці.

Прямий (тарифний) фонд складається з ФОПр. відр. і ФОПр. погод.

ФОП робітників-відрядників визначається на підставі даних про відрядні розцінки та обсяги продукції виробничої програми за формулою:

ФОПроб.-відр. = Род _і *Q_і ,

де Род _і – розцінка одиниці продукції і-го виду

Q_і - кількість виробничої продукції і-го виду.

Результати розрахунків заносяться у форму 14.

Форма 14.

Заработная плана основных производственных рабочих на 200 год

Наименование продукции	Трудоем. произв. программы н.час	Тариф. ставка, грн.	Тариф.ЗП тыс. грн.	Премия, тыс. грн.	Тариф. ЗП с премией, тыс. грн.	Дополнит. ЗП, тыс. грн.	Общая сумма ЗП, тыс. грн.
Компрессор Фляга Ф-38 Фляга Ф-25 Котел Прочая продукция УПХ
Всего

Форма 15.

Фонд оплаты труда вспомогательных рабочих на 200 год

Показатели	Ед. измерения	Значение
Среднегодовая тарифная зарплата одного вспомогательного рабочего Численность вспомогательных рабочих Тарифная ЗП вспомогательных рабочих Премия (от тарифа): - - ЗП вспомогательных рабочих с учетом премии Доплаты к ЗП Общий фонд ЗП вспомогательных рабочих	грн. чел. тыс. грн. % тыс. грн. тыс. грн. тыс. грн. тыс. грн.

ФОТ робітників-погодинників визначається на основі даних про відпрацьований час (Феф.), годинну тарифну ставку робітника-погодинника (Тст), облікової чисельності на кожній операції. (Рпогод) за формулою:

ФОПпогод. = Феф. * Тст*Рпогод.

Годинний фонд оплати праці (ФОПгод) складається з прямого (тарифного) фонду (ФОП тар), прямій (П) і доплат до годинного фонду.

Премії передбачаються для стимулювання персоналу, підвищення якості роботи, продуктивності праці, ефективності виробництва. Розмір премії зазначається в діючому на підприємствах положенні про преміювання.

Доплати до годинного ФОП здійснюються за умов відхилення від нормальних умов праці, виконання додаткових функцій: за роботу у нічний час, за бригадирство, за навчання учнів, за роботу в шкідливих і важких умовах, оплата браку не з вини робітника.

Надбавки та доплати міжгалузевого характеру визначаються у генеральній угоді, галузевого характеру – у галузевій угоді. Розміри доплат і надбавок, що наведені у цих угодах, є мінімальними гарантіями. В колективних договорах підприємства мають право розширювати перелік надбавок і доплат і встановлювати свої розміри цих надбавок і доплат за рахунок прибутку, але не нижче розміру, що передбачений угодами.

Перелік доплат і надбавок, які передбачені генеральною угодою наведені у таблиці.

Перелік доплат і надбавок до тарифних ставок робітників

Найменування доплат і надбавок	Розміри доплат і надбавок
	доплати
1. За сумісництво	Доплати одному працівнику визначаються наявністю одержаної економії за тарифними ставками і складами працівників-сумісників
2. За розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт	Доплати одному працівнику максимальними розмірами не обмежуються і визначаються наявністю одержаної економії за тарифними ставками і окладами, які могли б виплачуватися за умови нормативної чисельності працівників
3. За виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника	До 100% тарифної ставки (окладу) відсутнього працівника
4. За роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці	За роботу у важких і шкідливих умовах праці – до 12%; за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці – до 24% тарифної ставки (посадового окладу)
5. За роботу у нічний час	До 40% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час
6. На період освоєння нових норм трудових витрат	Підвищення відрядних розцінок до 20%; підвищення тарифних ставок до 10%
7. За керівництво бригадою (бригадиру, не звільненому від основної роботи)	Доплата диференцюється залежно від кількості робітників у бригаді (до 10, понад 10, понад 25 чоловік) конкретний розмір доплат визначається галузевими угодами залежно від розміру ставки розряду, присвоєному бригадиру. Ланковим, якщо чисельність ланки перевищує 5 чоловік, встановлюється доплата в розмірі до 50% відповідної доплати бригадиру
	надбавки
1. За високу професійну майстерність	Диференцовано до тарифних ставок робітників: ІІІ розряду – до12%; IV розряду – до 16%; V розряду – до 20%; VI і вище розрядів – до 24%
2. За класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів	Водіям 2-го класу – 10%; 1-го класу – 25% встановленої тарифної ставки за відпрацьований водієм час

Денний фонд оплати праці (ФОП ден) складається з годинного ФОП і доплат до нього:

ФОП ден = ФОП год + Д ден,

де Д ден – доплати до денного ФОП.

До денних доплат відносяться доплати за скорочений день підліткам і матерям, які годують немовлят.

Річний ФОП включає денний ФОП і доплати до річного і розраховується за формулою:

ФОП річ = ФОП год +Д річ,

де Д річ – доплати до річного фонду.

Доплати до річного ФОП передбачають оплату за невідпрацьований час впродовж року відповідно до чинного трудового законодавства.

До них відносяться: оплата чергових і додаткових відпусток, відпусток по навчанню, виконанню державних і громадських обов’язків, винагорода за вислугу років, вихідна допомога.

При плануванні фонду оплати праці необхідно визначити середню заробітну плату за різними категоріями працівників.

Середньогодинна заробітна плата (ЗП ср.год.) визначається за формулою:

ФОП год

ЗП ср.год. = Феф.ч.р. * Чр ,

де Феф. ч.р. – ефективний (корисний) фонд робочого часу одного робітника, год.

Чр – чисельність робітників.

Середньоденна заробітна плата робітників (ЗП ср.ден.) визначається за формулою:

ФОП ден

ЗП ср. ден. = Феф.. д.р. *Чр ,

де Феф. д.р. – ефективний фонд часу одного робітника у днях.

Середньорічна заробітна плата робітника (ЗП ср.річ) визначається за формулою:

ФОП річ

ЗП ср.річ. = Чр

Середня заробітна плата одного працюючого підприємства визначається діленням загального ФОП на середньорічну чисельність працюючих у даному періоді.

Планування оплати праці закінчується розрахунком співвідношення темпів росту заробітної плати і продуктивності праці, яке визначається за формулою:

Ізп

Кс = Іпт ,

де Кс – коефіцієнт співвідношення темпів росту заробітної плати і продуктивності праці;

Ізп – індекс росту заробітної плати в плановому році у відношенні з базовим;

Іпт – індекс росту продуктивності праці.

Це співвідношення повинно бути менше одиниці і досягається максимальним використанням всіх резервів росту продуктивності праці.

Порівняння планового коефіцієнту з фактичним дозволяє робити висновки про ступінь дотримання планового співвідношення темпів росту продуктивності праці і темпів росту заробітної плати в даному періоді.

Економія (перевитрата) заробітної плати (ΔЗП) за рахунок розриву у темпах росту продуктивності праці і заробітної плати визначається за формулою:

Тзп * 100

ΔЗП = 100 - Тпт (%),

де Тзп, Тпт – темпи росту відповідно ЗП і продуктивності праці.

Форма 16.

Персонал і заробітна плата

Наименование показателя	Отчетный год		200 год		В т. ч. по кварталам
	план	факт	по страт. пл.	принят в плане	1	2	3	4
Численность работников всего: чел. ФЗП (без премий и вознаграждений) тыс. грн. Премии и вознаграждения из ФМП тыс. грн. ФЗП с премиями и вознаграждениями, тыс. грн. ТП в сопоставимых ценах, тыс. грн. ЗП на 1 работника, грн. Выработка на 1 работника, тыс. грн. Доля прироста продукции за счет роста производительности труда, % Численность ППП, чел. Средняя ЗП 1 работника ППП, грн. Соотношение между темпами роста производительности труда и среднегодовой ЗП одного работника Непромышленная группа (ЖКХ, капстроительство)

Всі розрахунки планового ФОП знаходять своє відбиття у формі 16 “Персонал і заробітна плата”.

Планування собівартості, прибутку та рентабельності.

Основна мета роз0робки плану “Собівартість, прибуток та рентабельність” полягає у засвоєнні методики формування загальних витрат підприємства, витрат на виготовлення окремих видів продукції, виробничих витрат.

На підприємствах України незалежно від форм власності формування собівартості продукції і фінансових результатів здійснюється на засаді “Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості та вимог положення (стандарту) бухгалтерського обліку – 16”. В планах надається кількісна оцінка впливу техніко-економічних факторів на рівень витрат на 1 грн. товарної продукції.

В поточних техніко-економічних планах відображаються показники витрат, їх економія або перевитрата, спричинені змінами умов господарювання.

Фактор – це процес, який знаходить в причинно-слідственому зв’язку у часі і просторі і виступає відносно даного показника в якості движучої сили його формування і розвитку.

Планування зниження витрат за техніко-економічними факторами здійснюється в такій послідовності:

1. Розраховуються витрати на 1 грн. товарної продукції в базовому

(З1грн. ТП)

періоді баз

З1грн. ТП Сбаз

баз = ТПбаз,

де С баз – собівартість товарної продукції базового періоду;

ТП баз – товарна продукція базового періоду в цінах і умовах базового періоду.

2. Визначається собівартість ТП в плановому періоді на основі рівня базових витрат:

Спл = З 1грн.ТП * ТП пл,

баз

де ТП пл – товарна продукція планового періоду в цінах і умовах базового періоду.

3. Визначається зміна собівартості продукції в плановому періоді за рахунок техніко-економічних факторів:

• зміни обсягу виробництва;

• зміни відносних розмірів амортизаційних нарахувань;

• зміни структури продукції;

• зміни технічного рівня виробництва;

• зміни організації виробництва та умов праці;

• інші фактори.

3.1. Зміна обсягу виробництва спричиняє зміну величини умовно-постійних витрат (адміністративні, збутові тощо) і визначається за формулою:

(Сбаз – А) *dn.n * ΔQ

ЕΔQ = 100 * 100 ,

де Сбаз – собівартість базового періоду,

А – сума амортизації базового періоду;

dn.n – частка повністю постійних витрат в собівартості базового періоду

ΔQ – зміна обсягів виробництва за планом, %.

Уу.п (ΔQ – ΔУп.п)

dn.n = 100 ,

де Уу.п – частка умовно постійних витрат у базовому році,

ΔУу.п – зміни умовно постійних витрат у плановому році, %

3.2. Зміни відносних розмірів амортизаційних нарахувань здійснюється за формулою:

Аб Кб Апл Кпл

Е ам = ТПбаз ТПпл ТПпл

де Аб, Апл – амортизаційні відрахування відповідно у базовому і плановому роках;

Кб, Кпл – коефіцієнт, враховуючий віднесення амортизаційних нарахувань на собівартість продукції у плановому та базовому роках.

3.3. Зміни структури виробництва визначається за формулою:

m Δdi * ΔSi * ТПі

Еас = Σ 100*100 ,

і=1

де Δdi – зміни питомої ваги і-го виду продукції в загальному обсязі виробництва;

ΔSi - зміни витрат на 1 грн. ТП по змінним витратам

ТПі – обсяг товарної продукції і-го виду.

3.4. Зміна технічного рівня виробництва проявляється в економії матеріальних витрат. Економія від впровадження технічних заходів визначається за формулою:

Ет.р. = С0 – С1,

де С0, С1 – поточні витрати на річний обсяг виробництва старого і нового технічного засобу, тис. грн.

Економія, яка досягнута за рахунок зниження матеріальних витрат визначається за формулою:

Ем.в. = (Н0 – Н1) Ц * Q,

де Н0, Н1 – норма витрат матеріальних ресурсів нового і старого технічного засобу;

Ц – ціна одиниці матеріальних ресурсів;

Q – обсяг продукції, що випускається з моменту впровадження заходу до кінця року.

Економія трудових витрат визначається за формулою:

ЗПдод. С.З

Ет.в. = (t0 – t1) Q1 * Tcт * (1 + 100 ) (1 + 100),

де t0, t1 – трудоміскість одиниці продукції до і після впровадження заходу, н.год.;

Q1 – обсяг виробництва, отриманий за допомогою впровадженого заходу, шт.

Tcт – годинна тарифна ставка робітника, грн.;

ЗП дод – розмір додаткової заробітної плати;

С.З – відрахування від зарплати на соціальні потреби, %.

3.5. Зміни організації виробництва та умов праці проявляється:

а) в економії трудових витрат і розраховуються за формулою:

С.З

Ео.в. = Чвив. * ЗП ср.річ. * (1 + 100 ),

де Чвив. – кількість робітників, вивільнених за рахунок впровадження заходу, чол.;

ЗП ср.річ. – середньорічна заробітна плата одного робітника, грн.

б) в економії за рахунок підвищення рівня спеціалізації і визначається за формулою:

Еспец = (Со – (Ц + Т)) * Qкооп.,

де Со – собівартість окремих вузлів, деталей, литва, переданих для виробництва на інші підприємства, грн.

Ц – ціна, по якій поставляється виробником одиниця вузла, деталі, литва.

Qкооп. – кількість виробів, які будуть отримані по кооперації і спеціалізації до кінця планового року. m

Вплив окремих факторів узагальнюється у зведеному розрахунку (Σ Э)

1

4. Визначається собівартість продукції планового періоду (Спл) з врахуванням впливу техніко-економічних факторів:

m

С пл = Спл + Σ Э

1

5 . Розраховується рівень витрат на 1 грн ТП в плановому році:

С пл

З1грн ТПпл = ТПпл

6. Визначається зміна рівня витрат на 1 грн ТП за рахунок техніко-економічних факторів:

З1грнТПб – З1грн ТПпл

ΔЗ1грнТП = З1грнТПб *100 (%)

Результати розрахунків зводяться у формі 17.

Форма 17.

Планирование снижения себестоимости за счет технико-экономических факторов на 200 год.

Показатели	Ед. измерения	Значение
Товарная продукция базисного года в ценах и условиях базисного года Себестоимость ТП базисного года в ценах и условиях базисного года Затраты на 1 грн. ТП в базисном году (Зо) Себестоимость ТП планового года по условиям базисного года Экономия в плановом году за счет технико-экономических факторов, в т.ч.: изменение структуры и ассортимента выпускаемой продукции; изменения амортизационных отчислений; изменения объема производства; повышение технического уровня производства; всего экономия Себестоимость ТП планового года в ценах и условиях планового года. Затраты на 1 грн. ТП в плановом году в ценах и условиях планового года (З1) Изменение затрат на 1 грн. ТП в плановом году: З0 – З1 ∆З = З0 * 100	Тыс. грн. Тыс. грн. Коп. Тыс. грн. Тыс. грн. Тыс. грн. Тыс. грн. Тыс. грн. Тыс. грн. Тыс. грн. Коп. %

Калькулювання собівартості окремих видів продукції.

Планова калькуляція це розрахунок витрат за калькуляційними статтями на одиницю окремого виду продукції (роботи, послуги).

В залежності від способу врахування постійних виробничих витрат виділяють систему планування неповних витрат (direct costing – метод покриття).

Система планування повних витрат полягає у включенні у собівартість продукції усіх витрат на виробництво продукції.

В промисловості виділяють такі калькуляційні статті витрат:

• сировина і матеріали;

• покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

• зворотні відходи (вираховуються);

• основна заробітна плата;

• додаткова заробітна плата;

• відрахування на соціальне страхування;

• витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

• витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

• загальновиробничі витрати;

• загальногосподарські витрати;

• втрати внаслідок технічного неминуючого браку;

• інші виробничі витрати;

• позавиробничі (комерційні) витрати.

За способом включення в собівартість продукції витрати поділяються на прямі, безпосередньо пов’язані з процесом виготовлення конкретного виду продукції (матеріали, затрати на оплату праці робітників тощо) і непрямі, які не можуть відноситься прямо на калькульовану продукцію (витрати на утримання та експлуатацію машин і обладнання, загальновиробничі, адміністративні тощо). Вони включаються до собівартості продукції відповідно до рекомендацій галузевого з типового положення з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робот, послуг).

В залежності від обсягу виробництва витрати розподіляються на умовно-змінні і умовно-постійні витрати.

До умовно-змінних витрат відносяться такі, що збільшуються пропорційно до обсягу виробництва (матеріали, основна заробітна плата, рушійна енергія, тощо).

Умовно-постійні витрати – це такі витрати, які не збільшуються або змінюються незначно. До них відносяться адміністративні, загальновиробничі, збутові витрати, тощо).

Непрямі (накладні) витрати розподіляються за конкретними об’єктами витрат пропорційно до певної бази розподілу за нормальної потужності (машино-годин, людино-годин, обсягу діяльності, прямої заробітної плати, прямих витрат). На основі прийнятої бази розподілу накладних витрат визначають кошторисну ставку (Кст) за формулою:

Внакл

Кст = Б.Р. ,

де Внакл – сума накладних витрат, тис. грн.

Б.Р. – база розподілу, тис. грн.

Результати розрахунків заносяться у форми 18 – 20.

Таблиця

Способи розрахунку статей калькуляції продукції

Статті калькуляції	Спосіб розрахунку
Сировина , основні матеріали	За нормами витрат на одиницю виробу за оптовими цінами
2. Купівельні напівфабрикати
3. Транспортно-заготівельні витрати	У % вартості основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів
4. Зворотні відходи (вираховуються)	За нормами і цінами можливого використання
5. Паливо та енергія на технологічні цілі	За нормами витрат на одиницю виробу, внутрішньозаводськими цінами і тарифами на електроенергію
6. Пряма заробітна плата основних виробників	Сума відрядних розцінок на одиницю виробу
7. Додаткова зарплата основних робітників	У % до прямої плати робітників
8. Нарахування на соціальні заходи	У % відповідно до діючого законодавства та всієї заробітної плати
9. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування (ВУЕУ)	По кошторисних ставках, розрахованих методом коефіцієнто-машино-годин, або у % до прямої заробітної плати основних робітників
10. Загальновиробничі	Пропорційно сумі ВУЕУ і прямої заробітної плати основних робітників або до прямої заробітної плати основних робітників
11. Загальногосподарські (адміністративні)
12.Виробнича собівартість товарної продукції	Сума статей І-ІІ
13. Позавиробничі витрати	Пропорційно виробничій собівартості
14. Повна собівартість	Сума І-ІІ і 13

Обгрунтованість визначення собівартості кожного виду продукції в значній мірі залежить від правильно обраної бази розподілу комплексних витрат і, відповідно, способу включення їх до собівартості окремих виробів. Зазвичай непрямі, комплексні витрати включають до собівартості окремих виробів пропорційно сумі прямої заробітної плати основних робітників.

Форма 18.

Смета РСЭМО на 200 год

тыс. грн.

Статьи затрат	Значение
Амортизация производственного и подъемно-транспортного оборудования цехового транспорта, инструмента и приспособлений Расходы на содержание и эксплуатацию производственного и подъемно-транспортного оборудования Текущий ремонт оборудования и транспортных средств Внутризаводские перемещения Сумма аренды за использование полученных в оперативный лизинг основных средств Прочие расходы (износ МБП)
Всего

Форма 19.

Смета внепроизводственных расходов на 200 год

тыс. грн.

Статьи затрат	Значение
Затраты на возмещение складских, погрузо-разгрузочных, транспортных, упаковочных расходов, включаемых в цену в соответствии с базисом поставки Расходы услуг транспортно-экспедиционных, посреднических и других организаций, включаемых в цену в соответствии с базисом поставки Расходы на уплату экспортной пошлины и таможенных сборов Расходы на рекламу Прочие расходы по маркетингу
Всего

Форма 20.

Смета затрат на производство

Элементы	Ед. измерения	Значение
Сырье, основные и вспомогательные материалы, покупные полуфабрикаты, за вычетом возвратные отходы Топливо, энергия со стороны Оплата труда Начисления на социальные нужды Амортизация основных фондов и нематериальных активов Прочие затраты
Всего	Тыс. грн.

Метод покриття (direct costing) базується на визначенні собівартості продукції лише за змінними виробничими витратами та визначенні витрат періоду, які включають операційні витрати та постійні виробничі витрати.

Перевагами такої моделі є:

• легкість отримання інформації про собівартість продукції;

• уникнення розподілу постійних загально-виробничих витрат;

• оцінка залежності доходу від обсягів реалізації продукції;

• відповідність звітів про доходи і витратам вимогам інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень.

Основним значеним недолік цього методу полягає в відсутності інформації про повні витрати підприємства.

Собівартість всього обсягу виробництва розрахована на підставі методу durect costing (покриття) становить базу рахунку маржинального прибутку. Маржинальний прибуток визначається за формулою:

Пмарж = ТП – ЗВ,

де ТП – обсяг товарної продукції, тис. грн.

ЗВ – змінні витрати всього обсягу товарної продукції, тис. грн.

Коефіцієнт покриття витрат розраховується за формулою:

Пмарж

К покр. = ТП ,

Результати розрахунків собівартості методом покриття містяться у формі 21,22.

Форма 21.

Себестоимость валовой, товарной и реализованной продукции

Показатели	Ед. измерения	Значение
Затраты на производство Затраты на работы и услуги, не входящие в валовую продукцию Изменение остатков расходов будущих периодов (+, -) Изменение остатков расходов, предстоящих платежей Себестоимость валовой продукции Изменение себестоимости остатков НЗП Производственная себестоимость ТП Внепроизводственные расходы (на сбыт) Полная себестоимость ТП Изменение себестоимости остатков нереализованной продукции (+, -) Себестоимость реализованной продукции Справочно: объем реализованной продукции; прибыль от реализации	Тыс. грн. Тыс. грн. Тыс. грн. Тыс. грн. Тыс. грн. Тыс. грн. Тыс. грн. Тыс. грн. Тыс. грн. Тыс. грн. Тыс. грн. Тыс. грн. Тыс. грн.