6. Управління автотехнічним та електрогазовим забезпеченням в частинах авіації

У воєнний час основою планування використання і технічного обслуговування А та ЕГТ є рішення командира частини на ведення (забезпечення) бойових дій, а також вказівки, виписки з наказів, чи директив розпоряджень з питань технічного забезпечення вищестоящих служб і штабів, заступника командира з тилу, начальників родів військ і служб (по підпорядкованості).

В ході бойових дій автотехнічне та електрогазове забезпечення організується відповідно до задач чи періодам операції, а не календарних термінів, за винятком частин, що дислокуються на території об’єднання воєнного часу.

Як правило, авіаційні-технічні підрозділи протягом доби одержують дві-три задачі. У більшості випадків це задачі типові. З погляду організації автотехнічного забезпечення такими задачами можна вважати: автотехнічне і електрогазове забезпечення бойових вильотів авіаційних підрозділів чи частини в цілому на постійних і польових аеродромах; технічне забезпечення відновлення бойової готовності авіаційно-технічних підрозділів і відновлення боєздатності авіаційної частини, після впливу противника; автотехнічне і електрогазове забезпечення переміщення (перебазування) частин і підрозділів; забезпечення частин газами; евакуація авіаційної, автомобільної та іншої техніки.

Головна відмінність в організації автотехнічного та електрогазового забезпечення бойових дій полягає в необхідності оцінювати обстановку і виробляти рішення навіть для типових задач, тому що в більшості випадків вони вирішуються в умовах невизначеності і частої зміни обстановки.

Щоб підвищити ефективність функціонування системи автотехнічного забезпечення необхідно основні зусилля зосередити на заходах, що забезпечують мінімальний вихід техніки з ладу по бойових і експлуатаційних причинах.

Командир авіаційної частини несе повну відповідальність за автотехнічне та електрогазове забезпечення своєї частини і за технічне забезпечення по службах тилу бойової і повсякденної діяльності авіаційної частини та інших підрозділів і частин гарнізону. Він визначає головні задачі автотехнічного та електрогазового забезпечення і намічає заходи щодо їх вирішення. Управління і планування автотехнічним та електрогазовим забезпеченням він здійснює особисто на основі розпоряджень, через штаб, заступників і начальників служб.

Автотехнічне і електрогазове забезпечення в авіаційному гарнізоні організується начальником автомобільної і електрогазової служби авіаційної частини з залученням сил і засобів технічного забезпечення батальйону зв'язку і РТЗ та інших частин і підрозділів, що входять до складу гарнізону. Його задача спільно зі штабом організувати чітку взаємодію з начальниками служб, що на основі вказівок командира частини з питань технічного забезпечення і розпоряджень старших начальників по службах безпосередньо організують технічне забезпечення і несуть відповідальність за виконання його задач тільки по своїх службах. Особливістю організації автотехнічне і електрогазове забезпечення є те, що начальник А і ЕГС організує виконання задач забезпечення по службі в повному обсязі тільки в авіаційної частині.

Як правило, єдиного документа на організацію автотехнічного і електрогазового забезпечення в гарнізоні не розробляється за винятком випадку, коли підрозділи гарнізону переміщаються на новий аеродром у складі зведених автомобільних колон гарнізону. Автотехнічне і електрогазове забезпечення організується на основі рішення командира і розпорядження старшого начальника А і ЕГС. З одержанням задачі і розпорядження старшого начальника по службі начальник А і ЕГС усвідомлює задачу, оцінює обстановку по службі, робить розрахунок часу, визначає заходи, що потрібно провести в першу чергу, віддає попередні розпорядження, готує пропозиції по службі, оформляє документи.

У кожному конкретному випадку зміст і послідовність робіт може мінятися таким чином, щоб найбільш врахувати сформовану обстановку і реалізувати творчу ініціативу і діловитість особового складу. Як правило, начальник служби має набір перевірених раціональних рішень для ряду типових задач (ситуацій) і знає методики відпрацювання таких рішень для нових нетипових (позаштатних) задач (ситуацій).

Процес управління при використанні типових рішень зводиться до оцінки обстановки і вибору раціонального варіанта рішення, його коректуванню і організації взаємодії всіх ланок і рівнів автотехнічнго і електрогазового забезпечення відповідно до обраного варіанта.

Зміст роботи начальника А і ЕГС, яке виконується в разі потреби здійснення повного циклу управління, полягає в наступному.

З'ясування задачі полягає в особистій роботі начальника служби, спрямованої на те, щоб зрозуміти характер і умови майбутніх бойових дій, які випливають з цієї задачі авіаційної частини, а також роль і місце служби при вирішенні цих задач.

У результаті з'ясування задачі начальник А і ЕГС повинний чітко представляти характер дій супротивника; задачу, яку виконує частина (рішення командира); основні задачі по автотехнічному і електрогазовому забезпеченні; заходи, проведені старшим начальником по службі в інтересах частини; час, що відводиться на організацію автотехнічного і електрогазового забезпечення.

Після з'ясування задачі начальник служби робить розрахунок свого часу, що відводиться на організацію забезпечення по службі і погоджує його з начальником штабу частини.

Попередні розпорядження віддаються з метою орієнтування підлеглих про майбутні дії, постановки задач на виконання робіт у найбільш доцільному напрямку, з'ясування й уточнення даних, необхідних для ухвалення обґрунтованого рішення. Попередні розпорядження можуть бути загальними, утримуючі вказівки по усіх видах технічного забезпечення, чи частковими по всій службі. Як правило, попередні розпорядження віддаються усно. Попередні розпорядження вищестоящої ланки повинні надходити в нижчестоящі підрозділи до постановки їм задач.

Після віддачі попередніх розпоряджень начальник А і ЕГС оцінює обстановку по службі на період бойових дій (маршу). При цьому він оцінює й уточнює:

• противника, район бойових дій, умови роботи служби;

• укомплектованість машинами і технічний стан А і ЕГТ, ймовірна витрата моторесурса й обсяг виходу техніки з ладу по бойових пошкодженнях і в результаті зносу, необхідність доукомплектування машин до початку й у ході бойових дій;

• укомплектованість особовим складом служби і фахівцями служби підрозділів, можливі втрати і необхідність у доукомплектуванні з урахуванням спеціальності і категорій;

• стан і дислокацію ремонтних і евакуаційних засобів, складів, їх можливості, порядок використання в ході бойових дій;

• ймовірні райони зосередження і можлива кількість ушкоджених машин у них, райони пунктів розгортання ремонтно-евакуаційних груп, пунктів технічної допомоги і збірних пунктів пошкоджених машин;

• дислокацію і можливості використання ремонтних і евакуаційних частин (підрозділів) і складів;

• забезпеченість автомобільним і електрогазовим майном і газами, їх стан, ймовірна витрата і втрати, можливість транспортування і поповнення запасів;

• умови організації захисту, оборони й охорони об'єктів і органів служби;

• фізико-географічні умови, стан доріг і місцевості, що впливають на організацію технічного забезпечення, можливості укриття і маскування;

• наявність і можливості використання місцевої промислової і ремонтної бази, трофейної техніки і майна, фахівців служби.

• організацію технічного забезпечення по службі.

На підставі висновків з оцінки обстановки начальник служби виробляє пропозиції щодо організації автотехнічного і електрогазового забезпечення бойових дій і доповідає їх командиру (начальнику штабу) авіаційної частини.

У доповіді начальник А і ЕГС відображає:

- стан А та ЕГТ частини і доданих підрозділів (укомплектованість і КТГ);

- основні задачі по автотехнічному і електрогазовому забезпеченню в період підготовки і забезпечення бойових дій (маршу);

- порядок і терміни поповнення підрозділів А та ЕГТ, майном, стиснутими і зрідженими газами;

- час, місце, обсяг і порядок підготовки техніки, які засоби і виділені ресурси для цього застосовуються;

- можлива витрата автомобільного майна, порядок поповнення його запасів, видачі майна, ймовірні напрямки висування і райони розгортання складу автомобільного і електрогазового майна;

- організацію, склад і порядок роботи технічного замикання на марші;

- обсяг, порядок і терміни підготовки ремонтних, евакуаційних засобів, організацію ремонту й евакуації в ході забезпечення бойових дій (маршу), райони і терміни розгортання ремонтно-евакуаційної групи і зведених пунктів прийому машин;

- порядок роботи, місця розгортання і пересування в складі колон частини засобів забезпечення стиснутими і зрідженими газами;

- заходи щодо захисту, оборони й охорони ремонтних і евакуаційних засобів;

- організація управління службою і зв'язок;

- терміни і порядок представлення повідомлень.

На основі рішення командира і затверджених пропозицій розробляється план (розділ плану тилового забезпечення) автотехнічного забезпечення по А і ЕГС, який оформляється на карті з розрахунками чи додатком у вигляді пояснювальної записки, що містить розрахунки і планові завдання по евакуації і ремонту. План автотехнічного забезпечення по службі підписує начальник А і ЕГС, погоджується з начальником штабу і затверджується командиром частини.

Заходи, передбачені в плануючих документах, доводяться до підлеглих у вигляді наказу (розпорядження) по автотехнічному забезпеченню (по службі).