5. Обладнання польових парків та організація порядку в них

У загрозливий період чи з початком бойових дій А та ЕГТ переводиться з постійних парків у польові. У залежності від конкретних умов у частині обладнується польовий парк з усіма елементами чи тільки частиною елементів, з використанням збережених об'єктів постійного парка.

На оперативних аеродромах польові парки частин і підрозділів гарнізону повинні розміщатися на основі єдиного рішення, щоб уникнути взаємних перешкод, дублювання робіт, забезпечити надійну охорону, захист і оборону, а також обладнання території в інженерному відношенні і режиму маскування.

Обладнання польового парку повинно забезпечувати можливість швидкого виходу машин, зручність їх технічного обслуговування і ремонту, надійний захист, охорону й оборону від можливого впливу противника. При виборі ділянки місцевості й обладнання елементів польового парку враховуються військово-технічні вимоги, а саме:

- територія парку повинна мати достатню кількість під'їзних колій, сухий і без пилу твердий ґрунт, розташовуватися на місцевості з добрими захисними властивостями і недалеко від джерел води;

- для розміщення техніки необхідно уникати населених пунктів, кам'янистих чи перезволожених ґрунтів, що ускладнюють пристрій укриттів, і солончакових ґрунтів, що володіють стійкою наведеною радіацією;

- у парку повинна забезпечуватися можливість ефективного використання рухомих засобів заправки, технічного обслуговування і ремонту;

Послідовність і обсяг робіт з обладнання польового парку визначаються командиром частини в залежності від обстановки і передбачуваного терміну розміщення частини, розміру, характеру і рельєфу ділянки місцевості, відведеного під парк, часу року, наявності особового складу, засобів і спеціальної техніки для проведення інженерних та інших робіт.

У бойових умовах польові парки частин авіації розташовуються на видаленні 5…6 км від центра злітно-посадкової смуги з підвітряної сторони з урахуванням імовірності мінімальної поразки при нанесенні противником ядерного удару по аеродрому. Якщо бойові дії ведуться тільки з застосуванням звичайних засобів поразки, то видалення польового парку визначаться можливістю його надійного прикриття з повітря в загальній системі протиповітряної оборони аеродрому.

Польовий парк частини складається з ділянок підрозділів. У ньому обладнаються: приміщення (укриття, намет, кузов-фургон) для чергового по парку; контрольно-технічний пункт; пункт заправки; пункт мийки (може бути винесений за межі парку або сполучений з пунктом спеціальної обробки); майданчики для технічного обслуговування і ремонту; укриття для особового складу, озброєння і техніки, засобів заправки, обслуговування і ремонту, матеріальних засобів; шляхи (дороги) для виводу підрозділів, виходу і повернення засобів на льотне поле; туалети та інші побутові приміщення.

Взаємне розташування об'єктів обумовлюється прийнятою схемою технологічного процесу обслуговування машин у польовому парку. Технологічний процес обслуговування і ремонту машин повинний забезпечувати в першу чергу постійну бойову готовність техніки і збереження якості робіт, виконуваних у польових умовах.

При розосередженому розташуванні підрозділів контроль технічного стану машин організується командирами підрозділів.

Внутрішній порядок і розпорядок роботи в польовому парку визначається наказом командира частини. Внутрішній наряд відповідає за організацію своєчасного виходу машин, дотримання в парку встановленого порядку, мір безпеки і режиму маскування, а також за оповіщення підрозділів про напад противника чи застосування ним зброї масової поразки.

Охорона парку організується цілодобово, оборона - кругова. По периметру району розміщення парку відкопуються окопи, установлюються сектори вогню, а також визначається порядок патрульно-пропускної служби. Уся територія парку розбивається на ділянки підрозділів. Межі ділянок позначаються вішками, а напрямок руху машин - спеціальними покажчиками.

Техніка в парку розміщається розосереджено на віддаленні 20…25 метрів машина від машини з урахуванням організації кругової оборони, а також забезпечення її укриття і маскування. Машини з боєприпасами, пальним і мастильними матеріалами, киснево-газова техніка розміщається роздільно і на віддаленні не менш 200 м від інших машин.

Для розміщення об'єктів парку і укриттів зручніше використовувати рельєф місцевості, круті і глибокі яри, ліси, виїмки і кар'єри. Дерева в лісі повинні бути не дуже великі, щоб при падінні не ушкоджували техніку і не перегороджували проїзди, але і не занадто маленькі, щоб захистити особовий склад від ударної хвилі і світлового випромінювання, а також сприяти маскуванню. Розміщення техніки на узліссях, просіках і лісових дорогах сприяє її швидкому виявленню з повітря і збільшує втрати від ударної хвилі й осколків боєприпасів.

Ефективність впливу снарядів по техніці, розташованої в лісі, залежить від його густоти. Кількість забійних осколків у густому лісі, у якому мається підлісок і крони дерев стикаються, зменшується на 40…60%. У рідкому лісі при розташуванні дерев на відстані більш діаметра їх крон і відсутності підліска кількість діючих осколків зменшується на 25…30%.

Радіус поразки відкрито розташованих машин осколками снаряда складає 15…20 м, осколками авіаційної бомби – 20…30 м. Поразка машин, що знаходяться в укриттях, можливо лише при влученні снаряда в укриття чи в безпосередній близькості від нього і залежить від типу укриття.

Укриття для машин повинні забезпечувати захист техніки й особового складу, можливість виконання операцій по технічному обслуговуванні, регламентних робіт і поточного ремонту, зручність виїзду (в'їзду) і бути ощадливими по витраті матеріалів і трудовитратам.

Інженерне обладнання районів розміщення техніки на аеродромі є основним способом її захисту. Воно здійснюється з обліком захисних і маскувальних властивостей місцевості, місцевих будівельних і підручних матеріалів.

Роботи з обладнання польового парку і його елементів виконуються в три черги, в залежності від часу розміщення в даному районі.

Роботи першої черги включають: рекогносцировку, визначення межі парку, його елементів, їх позначення й установку пропускного режиму; розчищення місцевості в протипожежному відношенні, при необхідності розмінування і дегазація; обладнання надійних виїздів на льотне поле й усередині паркових доріг; підготовка під'їзних колій, майданчиків для розміщення техніки і майна, секторів обстрілу; обладнання щілин і укриттів для особового складу, викопування окопів для оборони і маскувальні роботи.

В другу чергу виконуються роботи по обладнанню перекриттів над щілинами, землянок для особового складу, укриттів для дефіцитного технічного майна, удосконалювання охорони і маскування.

У третю чергу проводиться укриття пального і мастильних матеріалів, викопування укриттів для машин, дообладнування елементів парку, удосконалювання маскування, обладнання удаваного парку.

Роботи другої і третьої черги виконуються в тому випадку, якщо підрозділи будуть знаходитися в парку більш однієї доби.

Орієнтовані витрати часу на виконання інженерного обладнання парку і районів розміщення ремонтних майстерень при виконанні робіт всім особовим складом без засобів механізації наведені в табл. 3, і 4.

Таблиця 3.

Витрати часу на обладнання укритій для особового складу і техніки

Найменування споруджень (робіт)	Об’їм земляних робіт, м3		Трудовитрати для середніх ґрунтів, без робіт по маскуванню
			Вручну люд.-год.		З застосуванням засобів механізації, в т.ч.
					люд.-год.		мотогод.
Під брустверний бліндаж на 5…8 чол.	12…25	15…20		3…5		0,3…0,6
Укриття легкого типу на 10…12 чол.	115…150	140…180		10…15		4…5
Щілина с перекриттям на 3…5 чол..	2…2,5	3		-		-
Укриття нормального типу для: УАЗ-3151	14…15	17…18		2,5…3		0,7…0,8
ГАЗ-66	30…35	35…40		5…6		1,5…2
ЗИЛ–130	40…43	50…55		7…8		1,5…2
ЗИЛ-131	45…47	55…60		8…9		2…2,5
Урал-4320	60…65	80…85		12…14		2,5…3

Для зниження втрат А та ЕГТ важливим є її маскування і виконання найпростіших заходів, до яких можна віднести: опускання лобового і бокового скла кабіни; прикриття радіаторів і бензобаків фанерою, знімними захисними покриттями з брезенту з підбивкою і кишенями з уставленими захисними елементами; очищення кабін, кузовів, вантажних платформ від ганчірок, дрантя, залишків легко займистого упакування, обривків папера і т.п.; використання предметів і споруджень, які створюють тінь і екрануюче світлове випромінювання; використання вогнетривких матеріалів і покрить для машин, застосування зволоження, обсипання ґрунтом, піском, снігом; очищення районів розміщення техніки від пальних матеріалів; підтримка засобів гасіння пожеж і буксирування техніки в постійній готовності до негайного застосування.

Таблиця 4

Витрати часу на інженерне обладнання районів розміщення ремонтних майстерень, год.

Ремонтні засоби	Роботи першої черги	Роботи другої черги	Роботи третьої черги
МТО - АТ, МТО-АТГ	0,5…0,6	5…7	10…15
ПАРМ – 1М	0,8…1	8…10	50…60
ПАРМ - ЗМ	1,2…1,8	10…12	55…85

По можливості необхідно ставити машини уздовж напрямку поширення ударної хвилі, опускати борта кузова, знімати тенти і дуги, що зменшує парусність і знижує положення центра перекидаючої сили вибухової (ударної) хвилі, а також збільшує захист паливних баків, коліс і ходової частини від осколків.

В умовах застосування розвідувально-ударних комплексів, оснащених високоточною зброєю, особлива значення набуває маскування техніки й ознак її використання на аеродромі. До основних демаскуючих ознак А та ЕГТ відносяться: форма, колір, розташування її на об'єктах; світло, звук, запах, вібрація ґрунту, дим і пил, випромінювання систем запалювання карбюраторних двигунів, генераторів, електродвигунів, комутаційної апаратури на спеціальних машинах; робота радіопереговорних систем, установлених на техніці; сліди пересування (особливо на снігу, піску, вологою чи покритою росою траві), тропи, витоптані місця, свіжі вирубки рослинності, викиди ґрунту; теплове випромінювання двигунів і спеціальної апаратури, кухонь, багать, нагрівників і т.п.; блиск фар, скло кабін і кузовів, металевих деталей, тіні від машин; інфрачервоні промені активних приладів нічного бачення.

Маскування А та ЕГТ досягається за рахунок проведення наступних заходів: розосередження і сховане розміщення і пересування машин, підрозділів технічного забезпечення, елементів польового парку; широкого використання властивостей місцевості, що маскують, темного часу доби та інших умов обмеженої видимості; застосування табельних масок, маскувальних покрить, спеціальних масок, пристосувань і елементів дії, що екранує, від усіх видів візуальної і технічної розвідки противника; використання різних методів зниження температури теплових випромінюючих елементів і газів, що відробили; пристрій помилкових об'єктів і макетів місцевості.

Вся А та ЕГТ повинна мати деформуюче фарбування у вигляді різних за формою багатобарвних плям під фон місцевості. Для рослинних фонів озброєння і техніка покриваються плямами трьох кольорів, для пустельних-степових, гірських і сніжних - двох кольорів, найбільш характерних для навколишньої місцевості. Деформуюча фарбування складається з основного кольору, аналогічного переважному фону місцевості й одного-двох додаткових.

Для того, щоб скло кабін і кузовів не давали відблисків від освітлювальних боєприпасів, прожекторів, а також сонячних променів вони можуть зафарбовуватися, заклеюватися папером чи замазуватися мастилами з наступною присипкою ґрунтом чи снігом. Для невеликих переміщень піднімають (опускають) скло чи роблять у маскувальному покритті кілька горизонтальних і вертикальних прорізів, шириною – 2…4 см. Ефективним засобом маскування від відблисків є пристрій світлозахисних козирків.

Від технічних засобів розвідки райони розміщення А та ЕГТ повинні захищатися радіолокаційними, лазерними і тепловими екранами (термочохлами), відбивачами і пастками. В якості екранів можуть використовуватися гілки чи хвої, щити з дощок, фашини, щільна тканина (брезент), металеві листи (при їх нагріванні не більш 100° С). Для імітації теплового випромінювання крім штатних засобів можуть застосовуватися паяльні лампи, накриті металевими листами багаття, підпалені шини і дрантя.

Найбільшу складність представляє маскування і захист рухомих засобів на відкритому просторі льотного поля. У цих випадках необхідно використовувати димові засоби, зокрема димові гранатомети, патрони, гранати і системи димового пуску дизельних двигунів.