3. Особливості евакуації техніки

У підрозділах і частинах здійснюється первинна евакуація техніки, яка включає: виявлення несправних машин, визначення їх технічного стану й орієнтованого обсягу робіт з евакуації і ремонту; підготовку шляхів евакуації; витаскування застряглих і перекинутих машин, приведення їх у транспортабельне положення і транспортування. В окремих випадках, при евакуації може здійснюватися демонтаж стаціонарних і напівстаціонарних засобів.

Основними об'єктами евакуації на аеродромі є рухомі засоби наземного забезпечення польотів і літальні апарати, що здійснили аварійну посадку на злітно-посадковій смузі, льотне поле чи поблизу аеродрому.

Евакуація А та ЕГТ на аеродромі не представляє істотних труднощів, тому що відстань евакуації мала і для транспортування ушкодженої машини може залучатися побіжний транспорт, аеродромні тягачі і вантажопідйомні засоби. Крім того, у більшості випадків несправні машини транспортуються до найближчого укриття чи тільки убираються з льотного полю, а подальші роботи виконуються рухомими ремонтними бригадами.

Збірні пункти пошкоджених машин в авіаційних гарнізонах розгортаються, як виключення, тільки у випадку масового виходу техніки з ладу чи терміновому переміщенні на новий аеродром.

Під евакуацією літальних апаратів розуміється організоване їх транспортування з місця вимушеної посадки в заздалегідь передбачені безпечні місця чи ремонтні точки (органи) з метою забезпечення їх збереження як бойових одиниць.

Частковим випадком евакуації літальних апаратів є плановий вивіз найбільш важливих їх складових частин та іншого евакуаційного майна, що знаходиться на борту, при неможливості відправлення літальних апаратів в зібраному чи розчленованому вигляді.

У період воєнних дій в Афганістані було здійснено більш тисячі евакуаційних операцій, у результаті яких вдалося зберегти значну кількість пошкоджених літальних апаратів та їх дефіцитних складових частин.

Рішення на проведення евакуаційних робіт приймають фахівці інженерно-авіаційної служби. У залежності від технічного стану літального апарату визначаються технічні можливості доведення його до льотного стану для забезпечення перельоту до місця остаточного ремонту, буксирування на своєму шасі чи розбирання на запчастині.

При необхідності евакуації групи пошкоджених літальних апаратів в першу чергу вивозяться ті літальні апарати, які вимагають меншого часу на ремонт. Евакуація літальних апаратів, які потребують капітальному ремонту, є роботою другої черги, а розбирання - останньої черги.

Евакуація літальних апаратів в межах аеродрому в радіусі 20…25 км здійснюється силами і засобами авіаційної частини під керівництвом фахівців інженерно-авіаційної служби.

Вибір способу евакуації залежить від типу літального апарата, його конструктивних особливостей, технічного стану, місцезнаходження, наявності сил і засобів евакуації, терміновості виконання робіт та інших факторів, обумовлених умовами обстановки.

Основними способами евакуації є:

- підйом літального апарата за допомогою тросової системи і кранів для навантаження на транспортні засоби або для подальшого їх транспортування на зовнішній підвісці вертольота;

- підйом літального апарата за допомогою аварійних пнемотканих підйомників (АПТП) для наступного випуску шасі;

- підкоп ґрунту для випуску шасі з наступним буксируванням по похилим апарелям;

- підйом за допомогою гідропідйомників:

Транспортуванню літального апарата до місця ремонту чи навантаження може здійснюватися:

- на власному шасі за тягачем;

- на підкатних візках;

- на трейлерах, спеціальних причепах, волокушах, обладнаних ложементами і буксирувальними тросами;

- на зовнішній підвісці вертольота;

- за допомогою кранів і фалів.

Для забезпечення постійної готовності авіаційна частина повинна завчасно підготувати необхідні засоби евакуації (табл. 1).

Евакуація літального апарата, що зробив вимушену посадку на основну чи запасну злітно-посадкову смугу на фюзеляж, шляхом стаскування зі злітно-посадкової смуги, застосовується у виняткових випадках з метою як найшвидшого звільнення її для посадки (зльоту) інших літальних апаратів. Вона здійснюється тягачем за допомогою спеціальних пристосувань, що додаються до літальних апаратів, і повинні знаходитися в комплекті засобів евакуації. Відстань буксирування не повинна перевищує 25…30 м. Місце руху літального апарата по бетонній злітно-посадковій смузі попередньо покривають вогнегасящею піною, а евакуацію здійснюють при обов'язковій наявності протипожежних засобів.

При транспортуванні літального апарата в межах аеродрому також використовують волокуші (лижі) розміром 3×3 м, виготовлені із сталевого листа шляхом відгинання передньої крайки довжиною 200…300 мм на 15…20°. Застосування волокуші зменшує можливість ушкодження нижньої частини літального апарата і знижує величину тягового зусилля на гаку тягача до 30…50% від маси літального апарата.

Буксирування літального апарата тягачем поза аеродрому на власному шасі здійснюються носовою частиною вперед з використанням штатного буксирувального пристосування. У кабіні літального апарата повинний знаходитися технік, який стежить за буксируванням, і в разі потреби, загальмовує колеса шасі. Швидкість буксирування повинна забезпечувати безпека руху і не перевищувати значень, зазначених у керівництві з експлуатації даного типу літального апарата.

Таблиця 1