21. Як забезпечується спонукання виконавців до ефективного виконання задач?

Помилки у визначенні характеру, обсягу або змісту завдання знижують ефективність рішення в цілому. Щоб уникнути цього слід дотримуватися наступних правил:

1. Забезпечення відповідності кожного завдання діловим і психологічним особливостям виконавця (враховувати його знання, вміння, досвід виконання подібної роботи);

2. Розподіл завдань має стимулювати колективістські почуття (виключається одержання переваг між членами колективу, встановлення коефіцієнта трудової участі);

3. Взаємна довіра виконавців спільної справи.

4. Взаємна підстрахування і взаємна допомога спільно працюючих людей. Рішення - це цілісний задум, розчленування якого на частини для різних виконавців пов'язане з можливими витратами і зубожінням загального задуму. Тому при розподілі завдання повинна бути дана чітка орієнтація підлеглих на кінцевий результат, що досягається всім колективом. Тому для кожного виконавця слід передбачати стимули.

5. Мобілізація колективу. Це різновид діяльності щодо організації виконання рішень. Вона реалізується одночасно з процесом доведення завдань до виконавців. Її суть полягає в тому, що за допомогою цілеспрямованої системи виховних і організаційних заходів керівник, спільно з громадськими організаціями формує морально-психологічний настрій колективу і кожного працівника на сумлінне виконання прийнятого рішення.

22. Які застосовуються форми і методи доведення задач до виконавця?

Для доведення задач до виконавця застосовуються такі форми і методи: наради і збори, бесіди, інструктажі, показ зразків виконання і вивчення документів та інше.

23. Для чого і як проводять інструктаж?

Інструктаж проводять для того, щоб ознайомити працівників (учнів, студентів) з певними правилами техніки безпеки, умовами праці, можливостями тощо.

Інструктаж проводять на передодні практичних робіт. Керівник заздалегідь продумує процес виконання робіт за підлеглого.

Отже, інструктаж проводять:

1. з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

2. з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

3. з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

4. у разі екскурсії на підприємство;

5. з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які навчаються в СЗО, ПЗО, ПТЗО, ВЗО, при оформленні або зарахуванні до ЗО.

Козачек Дар’я

24. Які правила використовує керівник при розподілі робіт і визначенні виконавців?

Кожне окреме завдання керівник повинен «програвати» сам, ставлячи себе на місце виконавця у відповідних умови. Помилки у визначенні характеру, обсягу або змісті задач знижують ефективність рішення в цілому. Щоб уникнути цього, варто дотримуватися наступних правил:

1. Забезпечення відповідності кожної задачі діловим і психологічним особливостям виконавця. Необхідно враховувати професійну майстерність працівника (його спеціальні знання, вміння, досвід виконання подібної роботи). Завдання співвідноситься також з особливостями темпераменту особистості. Як відомо, флегматикові важко дається робота, що вимагає швидкої перебудови, на що підходять холерики. Темперамент впливає і на сприйняття будь якої нової задачі.

2. Розподіл задач повинен стимулювати колективістські почуття (наприклад, виключається одержання переваг досвідченими працівниками за рахунок зниження розряду іншим членам бригади; незаперечно справедливим повинно бути встановлення коефіцієнта трудової участі й інше).

3. Взаємна довіра виконавців загальної задачі. Повинно бути переконання, що член бригади не зробить вчинків, які негативно позначаться на загальних результатах праці. Кожний окремо упевнений, що всі інші можуть працювати з повною віддачею та високоякісно. Важлива зразкова однорідність мотивів праці членів колективу. Це досягається в результаті виховної й організаторської роботи.

4. Взаємне підстрахування і взаємна допомога спільно працюючих людей. Рішення — це цілісний задум, розчленовування якого на частини для різних виконавців суміщено з можливими витратами. Тому при розподілі завдання повинна бути дана чітка орієнтація підлеглим на кінцевий результат, що досягається всім колективом. Для кожного виконавця варто передбачати стимули, що спонукували б його піклуватися не тільки про виконання власних задач, а й задач колег.

5. Мобілізація колективу. Це різновид діяльності по організації виконання рішень. Вона реалізується одночасно з процесом доведення задач до виконавців. Суть її наступна: за допомогою цілеспрямованої системи виховних і організаційних заходів керівник, разом із громадськими організаціями (профспілкою), формує морально-психологічний настрій колективу і орієнтує кожного працівника на сумлінне виконання прийнятого рішення. Робота проводиться поетапно: спочатку з активом організації, потім складається план мобілізації (організаційноKтехнічних заходів) виконання завдання по підрозділах.