21

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Рівненський державний гуманітарний університет

Факультет української філології

Кафедра української мови імені академіка К. Ф. Шульжука

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ

ІЗ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

(для студентів факультету української філології)

Рівне – 2011

Методичні вказівки до виконання курсових робіт із української мови (для студентів факультету української філології). – Рівне : РДГУ, 2011. – 21 с.

Укладачі: кандидат філологічних наук, доцент Кузьмич О. О.;

кандидат філологічних наук, старший викладач Ричагівська Ю. Є.

Рецензенти: Вокальчук Г. М. – доктор філологічних наук професор, завідувач кафедри української мови імені академіка К. Ф. Шульжука РДГУ;

Хом’як І. М. – доктор педагогічних наук професор, завідувач кафедри української мови НУ „Острозька академія”.

Обговорено і схвалено на засіданні кафедри української мови імені академіка К. Ф. Шульжука РДГУ (протокол № 3 від ___ жовтня 2011 р.).

Завідувач кафедри проф. Вокальчук Г. М.

Затверджено науково-методичною радою факультету української філології (протокол № 3 від ____ жовтня 2011 р.).

Голова ради доц. Крет М. В.

Шановні третьокурсники!

Цей посібник адресується Вам, тим, хто вже завтра може обрати науково-дослідницьку діяльність своєю життєвою дорогою. Тут узагальнено багаторічний досвід роботи викладачів кафедри української мови імені академіка К. Ф. Шульжука. Сподіваємося, посібник допоможе Вам здійснити перші кроки в сфері наукових досліджень, а саме: ознайомить із етапами виконання робіт такого рівня, скерує у виборі мовознавчих методів, посприяє правильному технічному оформленню.

У системі науково-дослідницької роботи студентів важливе місце посідає курсова робота з української мови, яка повинна:

1. бути актуальною;

2. містити елемент новизни;

3. базуватися на конкретному мовному (мовленнєвому) матеріалі;

4. відображати власну позицію дослідника;

5. мати творчий характер і становити певну наукову цінність.

Цей вид роботи має на меті:

• поглибити знання студентів із мовознавчих дисциплін;

• навчити опрацьовувати мовний матеріал, здійснювати науковий пошук для виконання певних завдань, систематизовувати мовні факти й на їхній основі робити конкретні наукові висновки;

• виявити наукові здібності студентів, залучити їх до самостійної дослідницької роботи.

Вимоги до змісту курсової роботи

До змісту курсового дослідження висувається низка вимог, а саме:

1. Зміст повинен відповідати темі й укладеному плану.

2. Тему роботи слід розкривати ґрунтовно й глибоко, дотримуючись логічної послідовності викладу матеріалу. Кожне положення, що є відповіддю на пункт плану, необхідно аргументувати, підтверджувати достатньою кількістю достовірних фактів, прикладів.

3. Із зібраного мовного (мовленнєвого) матеріалу потрібно використати найістотніше, найхарактерніше й на основі цього сформулювати висновки.

4. Курсова робота має бути викладена сучасною українською літературною мовою без порушення її норм. Потрібно уникати загальних висловів, бездоказових тверджень, тавтології й т.п.

5. У кінці кожного розділу (підрозділу) потрібно формулювати конкретний короткий висновок (1 абзац), на основі яких згодом укладаються загальні висновки роботи. Останні повинні давати чіткі відповіді на завдання дослідження, що були сформульовані у вступі курсової роботи.

Структура курсової роботи

Компонентами курсової роботи є:

- титульний аркуш;

- зміст;

- перелік умовних позначень (у разі необхідності);

- вступ;

- основна частина;

- висновки;

- список використаних джерел (за потреби);

- список використаної літератури;

- додатки (за потреби).

Кожен із наведених компонентів роботи потрібно оформляти з нової сторінки.

Основні методи мовознавчих досліджень

Метод – це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих розв’язанню конкретного завдання. Тобто метод – це шлях пізнання та пояснення явищ, який використовує певна наука. У цьому контексті можемо говорити про методи різних наук: лінгвістичні, літературознавчі, математичні тощо. Один метод реалізовує певне завдання та вивчає якийсь фрагмент об’єкта наукової роботи. Напр., порівняльно-історичний метод у мовознавстві має на меті вивчити закони розвитку споріднених мов, отже, об’єктом є споріднені мови, а фрагментом об’єкта – споріднені явища споріднених мов. Йдеться про те, що один метод реалізовує одне завдання, а пізнати об’єкт в цілому можна сукупністю методів.

Кожен метод реалізовується на практиці певною системою логічних дій, повторюваних і більшою чи меншою мірою стандартизованих прийомів збору, обробки та узагальнення фактів. Цю систему прийомів називають методикою. Якщо метод визначає шлях пізнання та пояснення явищ, то методика групує ці явища, класифікує їх, відображає з потрібного боку, ставить явище в нові умови тощо. Методика – це інструмент реалізації методу. Між методом і методикою є певний зв’язок, напр., описовий метод реалізовується зазвичай описовою методикою. Проте та сама методика може обслуговувати різні методи, а різні методики можуть реалізовувати той самий метод.

Розглянемо основні методи наукових досліджень у мовознавстві:

• описовий метод вважають основним у мовознавчій науці. Його завдання – дати точний опис одиниць окремої мови, пояснити особливості їхнього уживання. На основі цього методу створюють підручники, посібники, в яких описана фонетична система, словниковий склад, граматична будова мови. Цей метод забезпечує необхідним матеріалом лексикографів, які укладають різні типи словників. Він інвентаризує й систематизує мовні одиниці (звуки, слова, їхні форми, речення), дає їм якісну й функціональну характеристику;

• зіставний метод має на меті шляхом зіставлення споріднених і неспоріднених мов виявити спільні й відмінні риси. Зіставляються зазвичай дві або кілька мов на певному етапі розвитку;

• статистичний метод (або метод обчислень) зводиться до підрахунків структурних елементів мови, починаючи від звука, складу в слові та завершуючи реченнями. Цей метод ще називають кількісним. Кількісний аналіз допомагає іншим лінгвістичним методам. Його застосування дозволяє виявити якісні ознаки мовної системи;

• порівняльно-історичний метод досліджує розвиток споріднених мов і призначений відкрити закони розвитку цих мов;

• історичний метод вивчає розвиток систем конкретної мови та виявляє закономірності цього розвитку. Цей метод не застосовують до вивчення мов, які не мали в своїй історії писемності [3, с. 15 – 21];

• структурний метод застосовується при дослідженні структури мови, а його метою є пізнання мови як цілісної функціональної структури, елементи якої співвіднесені й пов’язані системою відношень і зв’язків. Структурний метод реалізується в чотирьох методиках лінгвістичного дослідження – дистрибутивній, безпосередніх складників, трансформаційній і компонентного аналізу [4, с. 13 – 15].

Кожен із названих методів важливий у мовознавстві, проте жоден не є універсальним. Усебічно розкрити специфіку мови можна лише шляхом використання різних методів дослідження.

Основні методики (прийоми) дослідження мовних одиниць: спостереження, описування, зіставлення, реєстрація фактів, картографування, карткування мовного матеріалу, експеримент тощо.

Докладніше про методи й методики наукового дослідження мови можна прочитати в таких джерелах:

1. Дорошенко С. І. Загальне мовознавство [навч. посібник] / С. І. Дорошенко. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 288 с. – С. 15 – 21.

2. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства [підручник] / М. П. Кочерган. – К. : ВЦ „Академія”, 2006. – 368 с. – С. 11 – 16.