Гра «Малюємо почуття»

Мета: ця гра корисна для дітей, які не вміють володіти власними сильними емо­ціями, і, можливо, схильні до агресії чи де­структивної поведінки.

Матеріали: папір і олівці кожній ди­тині.

Піл час цієї гри діти можуть внутрішньо розрядитися, виразивши глибоко затамо­вані почуття. Дітям часто важко виразити свої почуття так, щоб це сприйняли дорос­лі. Деякі почуття, наприклад, злість, страх, ревнощі, смуток, вважаються небажаними чи поганими. Тому діти ці почуття стри­мують і накопичують у собі. До того ж, негативне ставлення до почуттів дитини шкідливе і для їх самооцінки. Коли дитина знаходить у собі «погане», то думає, що й сама погана.

Ця гра допоможе дитині виразити будь- яке почуття і дасть змогу прийняти свої по­чуття і саму себе. Щоб досягнути бажаного успіху, слід періодично повторювати гру.

Інструкція. Візьміть папір і намалюйте, як ви почуваєтеся. Доберіть кольори. Ви мо­жете малювати кола, лінії, візерунки чи кар­тинку, тобто все, що заманеться.

Я ходитиму між рядами, і ви мені ска­жете, яке відчуття хочете показати своїм малюнком. Я запишу це слово, і ви змо­жете його потім переписати на свій ма­люнок.

Якщо діти вже вміють писати, вони ма­ють самі написати назву почуття на аркуші паперу. Важливо, щоб кожна дитина змогла показати свій малюнок, а ви — позитивно оцінити його, щоб діти зрозуміли, що схоже малювання — гарна можливість помітити і назвати власні почуття. Також поговоріть із дітьми про те, що вони можуть робити, коли їм сумно; коли хвилюються.

Аналіз вправи:

• Яке почуття тобі найбільше подоба­ється?

• Яке почуття не подобається?

• З яким почуттям ти йдеш уранці до ди­тячого садка?

• Коли ти радієш?

• Коли тобі страшно?

• Коли сердишся?

Гра «Аплодисменти у колі»

Гра побудована так, що інтенсивність аплодисментів поступово збільшується і до­сягає свого апогею, коли остання дитина отримує аплодисменти всієї групи. У цьому ритуалі все відбувається в парадоксальній логіці, останні стають першими.

Інструкція. Хто з вас може уявити, що від­чуває артист після концерту, стоячи перед усією публікою і слухаючи аплодисменти? Можливо, він слухає ці аплодисменти не ли­ше вухами, можливо, сприймає овації всім своїм тілом.

У нас дуже хороша група, і кожен із вас заслуговує на аплодисменти. Я хочу запро­понувати гру, під час якої аплодисменти спочатку звучать тихо, а потім стають голос­нішими.

Гра відбувається так. Ви стаєте в коло. Один із вас починає: він підходить до когось із друзів, дивиться йому в очі і дарує свої аплодисменти. Потім вони вдвох вибирають наступну дитину, яка також отримує свою порцію аплодисментів — вони разом підхо­дять, стають перед нею й аплодують.

Потім трійка обирає наступного претен­дента на овацію. Щоразу той, кому аплоду­вали, має право обирати наступного. Отже, гра продовжується, а овації стають усе го­лоснішими.

Гра «Сонце і вітер»

Дітям часто здається, що вони все роб­лять неправильно, всім заважають, не мо­жуть бути хорошими. Ця гра — чудовий психотренінговий засіб, який допоможе ді­тям отримати повноту відчуттів і почуватися «веселіше».

Інструкція. Сядь чи ляж зручно і заплющ очі. Три рази глибоко вдихни.

Уяви собі, що зараз чудовий день, і над тобою пропливає сіра хмаринка, на яку ти можеш покласти всі свої турботи і журбу. Дай усім турботам просто полетіти з нею...

Уяви собі, що над тобою яскраве блакит­не небо, що легкі промені сонця зігрівають тебе. Ти почуваєшся надійно захищеним — так мирно і спокійно навколо. Легкий віте­рець торкнувся твоєї голови, ти почуваєшся легко і щасливо, як маленька легка пір'їнка. Ти думаєш, що сьогодні ти чудовий, як не­бо, такий теплий, як сонце, і такий ніжний, як вітерець.

Уяви, що твоє тіло наповнюється золотим світлом — від голови до кінчиків пальців ніг. А коли ти вдихаєш, уяви, що всі по­чуття, які не потрібні тобі зараз, залишають тебе. Ти вдихаєш золоте світло, а видихаєш неприємні почуття. Ти — як малесенька пір'їнка, яку несе легкий вітерець, і ти -- як промінчик сонця, що падає на землю. Дай ще більше розслабитися своєму тілу, рукам, ногам, розслаб свої долоні... Уяви собі, що ти — веселка з багатьма кольорами. Немає нікого на світі, хто б думав і відчував так само, як ти. Це чудово, що ти можеш бути тут, серед нас...

Повільно повертайся сюди, до тих, хто сидить чи лежить на підлозі. Відчуй свою голову, руки, ноги... Вдихни глибоко і легко. Тепер ти можеш почуватися веселкою і ра­дувати кольорами себе та інших. Повільно розплющ очі, починай знову рухатись. Коли ти розплющиш очі широко, то побачиш нав­коло себе інші яскраві обличчя.

Аналіз вправи:

• Коли ти був напруженим?

• Коли був розслабленим?

• Як ти вважаєш, які тварини добре вміють розслаблятися?

• Чому жодна дитина не схожа на іншу?

• Чому ти сам не схожий ні на кого?

• Що у твоїй веселці особливо пре­красне?

В учнів шестирічного віку, як і в дошкіль­нят, переважають ігрові інтереси, довільна поведінка, наочно-образний характер мис­лення, практичне ставлення до розв'язування завдань (спрямованість уваги на результат, а не спосіб дії). Зважаючи на ці домінуючі риси дітей, доцільно в роботі з ними на уро­ках систематично застосовувати елементи гри у поєднанні з бесідою, елементами само­стійної роботи, спостереженнями тощо.

Потужний розвивально-виховний потен­ціал містить у собі така синтетична форма психотренігової роботи, як гра-подорож. Вона дає змогу цілісно організувати дитячу діяльність упродовж тривалого проміжку часу, стимулює розвиток креативності й ін­дивідуальної самореалізації.

Загальноприйнятими вимогами до органі­зації та проведення ігор-подорожей для шес- тирічок є:

• чітке формулювання виховної мети гри-подорожі та підпорядкування їй змісту діяльності на всіх етапах проведення гри;

• розробка творчого маршруту і скла­дання креативної карти гри-подорожі;

• попередній добір і виготовлення необ­хідних атрибутів (ігрового реквізиту, марш­рутних листків, художньо-ілюстративного матеріалу тощо);

• варіативне використання під час гри- подорожі різноманітних форм психотренін- гового впливу (бесід, конкурсів, творчих годин, театралізованих дійств, свят тощо) задля оптимізації особистісного розвитку;

• обов'язкове узгодження складності завдань і часового регламенту з віковими можливостями учнів;

• залучення до підготовки і проведення абсолютно всіх учнів класу з метою активі­зації творчого потенціалу кожної дитини.

Загалом, обдаровані діти потребують ви­важеного індивідуального підходу як із боку батьків, так і з боку школи і всього суспіль­ства.