Заняття № 1 Тема: Предмет та задачі корекційної педагогіки

Завдання 1.

Корекційна педагогіка вивчає особливості навчання і виховання дітей з певними вадами: сурдопедагогіка (навчання і виховання глухонімих, глухих та туговухих дітей), тифлопедагогіка (навчання і виховання сліпих та слабкозорих дітей), олігофренопедагогіка (навчання і виховання розумово відсталих дітей), логопедія (навчання і виховання дітей з порушенням мовлення), виправно-трудова педагогіка (перевиховання неповнолітніх і дорослих злочинців.

Корекційна педагогіка має такі задачі: 1. здійснює різнобічне психолого-педагогічне та клініко-фізіологічне вивчення особливостей та закономірностей фізичного і психічного розвитку різних категорій аномальних осіб,

2. визначає структуру дефекту при різних аномаліях і потенційні можливості розвитку різних сторін особистості кожної категорії осіб з фізичними та психічними дефектами,

3. розробляє з психолого-педагогічних позицій класифікацію аномальних дітей, розв`язує задачі диференціації їх навчання та виховання,

4. обґрунтовує принципи створення та розвитку системи спеціальних закладів для виховання та навчання аномальних дітей з метою здійснення оптимального впливу на їх розвиток, формування активної соціально адекватної особистості, підготовку та залучення до самостійної трудової та суспільної діяльності,

5. визначає закономірності та особливості навчально-виховного процесу в спеціальних закладах для аномальних дітей, цілі, задачі, зміст, принципи, форми і методи їх навчання, виховання та трудової підготовки,

6. розробляє спеціальні технічні засоби, що допомагають аномальним особам у їх пізнавальній діяльності та встановленні контактів з оточенням,

7. визначає ефективні шляхи та засоби профілактики аномалій розвитку, попередження дитячої дефективності,

8. вивчає особливості та шляхи поліпшення життя та діяльності аномальних людей у соціальному оточенні (сім`ї, трудових та навчальних

Завдання 2.

Накресліть схему між предметних зв’язків корекційної педагогіки:

п

Теорія виховання

сихологія,анатомія ,фізіологія гігієна людтни,етитка,естетика,

Корекційна педагогіка

Завдання 3.

У чому полягає відмінність специфіки методів дослідження у корекційній педагогіці порівняно з іншими науками? Методи і прийоми здійснення корекційно-розвивальної роботи узгоджуються з ідеями і принципами педагогічної підтримки.

Предметом педагогічної підтримкиє процес сумісного з дитиною визначення її власних інтересів, цілей, можливостей і шляхів подолання проблем, що заважають їй зберегти власну людську гідність і самостійно досягати очікуваних результатів у навчанні, самовихованні, спілкуванні, житті в цілому. Здійснення такої педагогічної підтримки базується на принципах:

згода дитини на допомогу і підтримку;

опора на наявні сили і потенційні можливості особистості;

віра у ці можливості;

орієнтація на здатність дитини самостійно переборювати труднощі, долати перешкоди;

співробітництво;

конфіденційність;

доброзичливість й безоціночність;

безпека, захист здоров’я, прав, людської гідності;

реалізація принципу “не нашкодь ”;

рефлексивно-аналітичний підхід до процесу і результату.

На сьогоднішній день педагогічному колективу доводиться працювати з дітьми яких визначають як «учнів з труднощами розвитку» або «дітей з обмеженими психофізичними можливостями».

Це такі категорії дітей:

- діти з порушенням здатності до навчання – характерний значний розрив між досягненнями в певних сферах і загальним рівнем інтелекту; можуть спостерігатися проблеми з мовою, читанням і письмом, а також труднощі з аргументацією, гіперактивність, неуважність;

- важковиховувані діти – виявляють несприятливість і опірність щодо виховного впливу;

- педагогічно запущені діти – навчання, виховання і розвиток яких представляє важку педагогічну задачу;

- діти з патологічними відхиленнями психіки, що важко піддаються виправленню, коригуванню.

Здійснення реабілітації таких дітей містить в собі систему педагогічних заходів, що спрямовані на включення дитини у соціальне середовище:

- залучення до навчальної, пізнавальної діяльності;

- залучення до соціальних контактів;

- залучення до життєвої активності у соціумі.

Завдання 4.

Чим відрізняється спостереження у повсякденному житті від спостереження як наукового методу дослідження?

Спостереження загально науковий метод, широко використовуваний у природознавстві, а також у повсякденному житті. Його застосування в соціології має обмеження, тому що далеко не всі соціальні явища піддаються безпосередньому візуальному і слуховому сприйняттю. Але коли соціолог має справу з об'єктами, які можна спостерігати , тобто сприймати за допомогою зору і слуху, він зобов'язаний робити це. Використовуючи приклад з вивченням страйку, скажемо, що це дослідження не можливе без спостереження за поводженням потенційних страйкарів, їхніх лідерів і протидіючих їм керівників підприємства. Неменш очевидно й інше – спостереження в цьому випадку (як, доречі, і у всіх інших) повинне застосовуватися в комплексі з іншими методами збору інформації.

Спостереження в соціологічному дослідженні являє собою метод збору і найпростішого узагальнення первинної інформації про досліджуваний соціальний об'єкт шляхом безпосереднього сприйняття і прямої реєстрації фактів, що стосуються досліджуваного об'єкта. Одиницями інформації даного методу є зафіксовані акти вербального чи невербального (реального) поводження людей. На відміну від природничих наук, де спостереження вважається основним і порівняно простим методом збору даних, у соціології це один з найбільш складних і трудомістких методів дослідження

Завдання 5.

Поясність співвідношення соціального та біологічного розвитку особистості

Концепції співвідношення соціального і біологічного в людині.

У філософії, соціології, психології та інших науках про суспільство склалися чотири концепції співвідношення соціального і біологічного в людині (суспільстві):

1) людина - насамперед біологічна істота, підпорядковане законам природи;

2) людина - чисто соціальна істота;

3) людина має подвійну соціально-біологічну природу, є біосоціальною істотою;

4) людина має цілісну соціальну природу, яка в знятому, підпорядкованому вигляді містить в собі закономірності фізичної, хімічної та біологічної форм матерії

Завдання 6.

Дитиною здобуто переважно за спадковістю від батьків:

1. людські задатки, тип нервової системи, розум;

2. людський мозок, його пластичність, людські задатки, риси темпераменту і характеру;

3. мозок та його пластичність, тип вищої нервової системи, задатки, органічні потреби;

4. інтереси, органи чуття, задатки, тип вищої нервової діяльності.

Завдання 7.

У чому сенс знання вчителем вікових особливостей дітей?

Мабуть, найпростіша відповідь на це запитання така: знати, щоб їх виховувати. Дитячий вік період інтенсивного формування людської особистості. Зокрема, у дошкільному віці закладається фундамент майбутньої особистості, головні основи _ Всебічне знання дітей, їх вікових та індивідуальних особливостей—невід'ємний компонент майстерності виховання. Урахування того, як фактично відбувається навчання й виховання, які психічні якості дошкільника включаються в цей процес і як в ньому перебудовуються — це зворотний зв'язок, дійове і ділове підкріплення, без якого неможливо керувати засвоєнням вироблених суспільством цінностей і всебічним розвитком самих дітей. Воно потрібне для організації ефективної виховної роботи та .вибору найдоцільніших засобів педагогічного впливу на них.

Існує така класифікація методів корекційної педагогіки:

__ Існує декілька точок зору на сутність і класифікацію методів педагогічної психології. Іноді під методом розуміють засіб одержання емпіричних даних, або сукупність організаційних, емпіричних та інтерпретаційних способів обробки даних, або шлях реалізації психологічної теорії, на основі якої він конструюється.

Ми будемо поділяти методи в залежності:

1) від характеру участі учня в їх проведенні (пасивні – спостереження, кількісний і якісний аналіз продуктів діяльності, та активні – тестування, анкетування, соціометричні виміри, проективні тощо);

2) від часу проведення (одномоментні – анкетування, довготривалі — цілеспрямоване спостереження, біографічний метод тощо);

3) від місця проведення (класні, позакласні, лабораторні).

В залежності від завдань, які стоять перед дослідником, можна поділити методи на 4 групи:

1.Для вивчення певних психологічних характеристик навчально-виховного процесу використовуються неекспериментальні методи (спостереження, анкетування, бесіда, вивчення продуктів діяльності).

2.Для виміру деяких психічних властивостей учнів, що впливають на успішність навчання, застосовують діагностичні методи (тести, шкали).

3.Для пояснення психічних явищ користуються методом експерименту.

4.Для з'ясування можливостей психічного розвитку учнів в процесі навчання застосовують формуючі методи.

Завдання 9.

Біля кожного правила поставте одне з п’яти позначень:

Ⅴ правило вже застосовується мною

? правило над яким необхідно поміркувати

П правило, яке на мій погляд не є корисним для сучасних учнів

У це правило я хотів би навчитися застосовувати

- правило, яке я не буду застосовувати

Правила педагогічного спілкування

1. Пам'ятайте, що педагогічний процес ґрунтується передусім на взаєминах педагога з вихованцями.

2. У процесі педагогічного спілкування не виходьте лише "від себе", реалізуючи свої наміри і функції, а в першу чергу — "від партнера", зважаючи на його інтереси.

3. Орієнтуйте своє мовлення й увагу на певного вихованця чи групу.

4. У процесі спілкування використовуйте весь "репертуар": обмін інформацією, організацію стосунків, надання допомоги, пізнання особистості.

5. Організуйте спілкування не лише «по вертикалі» - згори донизу, а й з урахуванням інтересів вихованця.

6. Постійно враховуйте психологічний стан вихованця в конкретний момент, а також психолого-соціальну атмосферу дитячого колективу.

7. Умійте уважно вислухати вихованця, зрозуміти його стан.

8. Учіться "бачити" себе збоку очима вихованців, колег, батьків.

9. Постійно аналізуйте психічний стан учнів, мікроколективу та причини, які приводять до змін у взаєминах учнів між собою.

10. Зустрічаючись з конфліктними ситуаціями, не приймайте поспішних рішень, а спочатку проаналізуйте причини появи конфлікту, конкретні дії його учасників і лише потім приймайте виважене рішення.

11. Вступаючи в дискусії з вихованцями з того чи іншого питання, намагайтесь передати їм своє ставлення до певного вчинку, його наслідків, але не акцентуйте увагу на негативних діях особистості школяра.

12. У спілкуванні з вихованцями виявляйте власну ініціативу.

13. Зважайте на вікові, індивідуальні і, навіть, статеві особливості готовності вихованців до спілкування.

14. Уникайте штампів у спілкуванні.

15. Намагайтесь долати негативні установки щодо окремих вихованців, адже це лише породжує бар'єри у взаєминах педагогів і вихованців.

16. Уникайте упередженої критики вихованців у процесі спілкування.

17. Якомога частіше посміхайтесь до дітей. Посмішка — це ключ до серця дитини.

18. У спілкуванні з дітьми частіше вдавайтесь до схвалення, заохочення певних дій: це шлях до спільної творчої діяльності. Пам'ятайте при цьому народну мудрість: "Боги і діти живуть там, де їх хвалять".

19. Постійно підкреслюйте своє ставлення до вихованців, висуваючи на перший план позитивні оцінки їхніх дій.

20. Розвивайте свою комунікативну пам'ять: це допоможе вам швидко відновити попередню виховну ситуацію, налагодити педагогічно доцільні стосунки.

21. Готуючись до індивідуальної бесіди з вихованцем, продумайте фактори її успішності: мету, час, місце, запитання, прийоми та ін.

22. Підтримуйте у вихованців їх гідність, прагнення до самоутвердження і самореалізації.

23. Під час тривалого спілкування з колективом класу, вихованцями намагайтесь зрозуміти соціально-психологічні зміни у їхньому розвитку, зважайте на них.

24. Постійно аналізуйте процес спілкування, успіхи і недоліки, враховуйте їх у подальшій роботі.

25. Ставтесь із повагою до кожної особистості, якомога частіше підносьте її сутність і велич у житті.

26. Виявляйте гуманізм і доброзичливість у ставленні до вихованців.

27. Возвеличуйте у свідомості дітей культ Матері і Батька.

28. Дбайте про культуру мовлення, не вдавайтесь до вульгарних слів, зневажливого ставлення до мовних помилок учнів.

29. У спілкуванні з учнями старших класів звертайтесь на "Ви". Це підкреслює їх дорослість, а відтак стимулює до виважених вчинків.

30. Окремо думайте про особливості вашого спілкування з "важковиховуваними" школярами. Пам'ятайте, що їм важко з певних обставин і вони чекають від вас конкретної допомоги на засадах гуманізму, поваги до них, віри в те, що можна подолати труднощі.