Теорія економічного аналізу міжнародного приватного права

Внести свій вагомий внесок у розвиток науки МПрП може також теорія «економічного аналізу права», більш відома під назвою школи «право й економіка» (Law and Economics). Один із найбільш помітних представників цього напряму професор школи права Чикагського університету й одночасно суддя Ричард Познер (Richard A. Posner) намагається перенести категорії економічного аналізу на ґрунт права, що саме по собі є досить оригінальною ідеєю, яка може виявитися вельми плідною й в сфері МПрП. Як твердить Познер, суддя, що приймає конкретне рішення по конкретній справі свідомо чи несвідомо керується при цьому прагненням до максимізації суспільного добробуту (wealth maximization). Неважко собі уявити, що подібна логіка може бути використана суддею при вирішенні колізійних питань. Можна навіть припустити, що прогресивний суддя, який вирішує колізійну проблему, повинен враховувати соціально-економічні наслідки свого рішення. З іншого боку, тут може ховатися і певна небезпека, позаяк абсолютизація принципу економічної доцільності і ефективності може суперечити принципові справедливості і гуманістичним міркуванням. 

Конфліктологічна теорія міжнародного приватного права

По суті, право і МПрП є засобами запобігання і розв’язання міжлюдських конфліктів. За Кантом, наприклад, право слугує подоланню конфлікту.

Центральна категорія МПрП – колізія вже припускає конфлікт, і як наслідок – необхідність використання знань з арсеналу конфліктології. Підкреслюючи необхідність врахування конфліктологічних аспектів у цивільному праві, німецький учений Ян Шапп пише: «Право власності, договір, держава не просто є предметами правового регулювання. Вони являють собою інститути, в яких знаходить своє вираження людська неприборканість і які допомагають дати відповідь на запитання, як саме подолати конфлікт. Тому навряд чи був би виправданий їх винятково нормативний розгляд, що сприяє розумінню цих інститутів лише як предметів правового регулювання».

Важко не погодитися з цією думкою, до того ж вона сповна стосується і МПрП. Суддя, який вирішує колізію, пов'язану з МПрП, має усвідомлювати, що перед ним не просто правова колізія, що вимагає механічного застосування норми, а щось більше – життєвий конфлікт, учасниками якого є живі люди зі своїми інтересами і пристрастями. Звідси випливає, що бувають ситуації, коли суддя повинен виступити як конфліктолог, який прагне до примирення людей і їхніх інтересів. У цьому сенсі конфліктологічний підхід до МПрП може бути досить корисним не тільки з наукового, але і з практичного погляду.

Окрім розглянутих філолофсько-правових напрямів і теорій у науці МПрП, збагатити цю науку можуть ще такі, як структуралізм, функціональний похід, юридична семіотика, аутопоетична теорія й інституціональний підхід. Позаяк ці теорії були досить успішно використані в науці цивільного (приватного) права, вони можуть слугувати розвиткові МПрП.

Що стосується української науки МПрП, то тут панівним філолофсько-правовим напрямом, як і раніше, є юридичний позитивізм. Водночас, тут можна виділити кілька оригінальних теоретичних побудов, які виходять за рамки класичного позитивізму. Так, наприклад, доцент Віктор Трутень є, за його власним виразом, «критичним позитивістом», який трактує МПрП як «єдиний спосіб наближення до правової визначеності як тенденції подолання колізійної невизначеності». Доцент В. Трутень розглядає колізійну проблематику через призму неокантіанського напряму марбурзької школи.

Професор Анатолій Довгерт є прихильником природно-правового підходу до МПрП і бачить у ньому відображення Божественного розуму. На його думку, МПрП у своїй глибинній сутності вбачається втіленням глобального приватного права. На нашу думку, підхід професора А.С. Довгерта близький до сучасної томістської концепції права.

Завершуючи розгляд сучасних теорій МПрП, зазначимо, що наука цієї галузі правознавства гостро потребує нових сміливих теорій і неортодоксальних гіпотез із урахуванням досягнень філософії права, без чого неможливо собі уявити подальший плідний розвиток науки і практики МПрП.