Тема 6 облік виробничих запасів, готової продукції

1. Визначення, визнання та характеристика запасів.

2. Оцінка надходження та вибуття запасів.

3. Первинний облік руху виробничих запасів.

4. Первинний облік руху продукції рослинництва.

5. Первинний облік руху продукції тваринництва.

6. Оцінка готової продукції.

7. Організація складського обліку.

8. Синтетичний і аналітичний облік виробничих за­пасів, готової продукції.

Використані джерела:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 року № 246.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку ЗО «Біологічні активи», затверджене наказом Мініс­терства фінансів України від 18.11.2005 року № 790.

3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій під­приємств і організацій, затверджений наказом Мініс­терства фінансів України від 30.11.1999 року № 291.

4. Інструкція про застосування Плану рахунків бу­хгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, за­тверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291.

5. Облік сільськогосподарської діяльності: Навча­льний посібник / за ред. Жука В.М. — К.: Видавницт­во ТОВ «Юр-Агро-Веста», 2007. — 368 с

6.1. Визначення, визнання та характеристика запасів

Визначення та визнання запасів, порядок їх оцінки і відобра­ження у звітності регламентовано Положенням (стандартом) бух­галтерського обліку 9 «Запаси».

П(С)БО 9 «Запаси» дає таке визначення запасів. Запаси — активи, які:

1) утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

137

2. утримуються для споживання під час виробництва продук­ції, виконання робіт та надання послуг, а також управління під­приємством;

3. перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва.

Згідно з ЩС)БО 9 «Запаси» до запасів відносяться:

• сировина, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;

• незавершене виробництво;

• готова продукція;

• товари;

• МШП, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

• Поточні біологічні активи (якщо вони оцінюються за да­ним П(С)БО, а також сільськогосподарська продукція і про­дукція лісового господарства після її первісного визнання.

Але слід зауважити, що з прийняттям П(С)БО ЗО «Біологічні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 р. № 790 молодняк тварин і тварини на від­годівлі вважаються поточними біологічними активами і обліко­вуються відповідно до норм цього П(С)БО.

Запаси (як і будь-які інші активи) визнаються активами (відо­бражаються у балансі як активи) при дотриманні двох умов:

1. якщо існує ймовірність, що підприємство отримає в майбу­тньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цих запасів;

1. якщо вартість запасів може бути достовірно визначена.

Якщо які-небудь запаси не можуть бути використані за при­значенням або реалізовані (вони морально застаріли, втратили необхідну якість чи з інших причин), такі запаси не повинні відо­бражатися у складі активів підприємства, а значить, підлягають списанню на операційні витрати звітного періоду.

6.2. Оцінка надходження та вибуття запасів

Запаси, що визнаються активами зараховуються на баланс за первісною вартістю, тобто вартістю на момент надходження (іс­торична собівартість).

Запаси можуть надходити на підприємство з різних джерел, серед яких:

1. купівля у постачальника або придбання підзвітною особою;

2. власного виробництва;

138

3. внески до статутного капіталу;

4. безоплатне одержання;

5. обмін запасів на подібні запаси;

6. обмін на неподібні запаси.

Оскільки на момент надходження запаси повинні бути оцінені за первісною вартістю, для кожного випадку надходження запа­сів необхідно знати, що є початковою вартістю і як її визначити (див. табл. 6.1.).

Справедлива вартість — сума, за якою може бути здійснено обмін активу або оплата зобов'язання у результаті операції між проінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами.

Подібні активи — активи які мають однакове функціональне призначення.

Відпуск запасів у виробництво, продаж та інше вибуття здійс­нюється за одним із методів, що передбачені в П(С)БО № 9 «За­паси»:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

• нормативних затрат;

• ціни продажу.

У П(С)БО 9 «Запаси» сказано, що для всіх одиниць запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використан­ня, застосовується тільки один із наведених методів. Таким чи­ном, підприємство при визначені своєї облікової політики може обрати, наприклад, для дорогих запасів метод ідентифікованої собівартості, а для решти запасів — метод середньозваженої со­бівартості або будь який інший. Інакше кажучи, на підприємстві можуть одночасно застосовуватися для різних запасів різні ме­тоди.

Але, обираючи методи обліку запасів, слід пам'ятати, що змі­на облікової політики повинна бути обґрунтованою і можлива лише у тому випадку, коли така зміна буде найбільш повно і до­стовірно відображати специфіку діяльності підприємства.

Метод ідентифікованої собівартості може застосовуватися у випадку виконання спецзамовлень і проектів, а також при неве­ликій номенклатурі товарів (на торговельних підприємствах). Цей метод передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею товарів. Цей метод зручно застосовувати До дорогих товарів, наприклад автомобілів. Згідно з цим методом кожна одиниця товару повинна бути забезпечена табличкою із серійним номером.

139

Таблиця 6.1

ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРВІСНОЇ ВАРТОСТІ ЗАПАСІВ ЗГІДНО З П(С)БО 9 «Запаси»

№ з/п	Джерела надходження	Первісна вартість
1	Придбання за плату	Усі витрати, пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану в якому вони придатні для використання у заплано­ваних цілях, в т. ч.: 1) сплачена постачальнику сума згідно з договором (чи ін­ шим документом) без непрямих податків, включаючи націн­ ки, надбавки; 2) ввізне мито (для імпорту); 3) непрямі податки, що включені у х вартість і не відшкодо­ вуються підприємству; 4) транспортно-заготівельні витрат < (оплата тарифів за ван­ тажно-розвантажувальні роботи і гранспортування запасів усіма видами транспорту до місця ї:. використання; 5) витрати зі страхування ризиків транспортування; 6) інші прямі витрати пов'язані з придбанням запасів та до­ веденням їх до стану, в якому вони будуть придатні для ви­ користання у запланованих цілях, в тому числі: прямі витра­ ти на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші прямі витрати на доопрацювання і підвищення якісних характери­ стик запасів.
2	Виготовлені на підприємстві	Собівартість їх виробництва (згідно з П(С)БО «Витрати»
3	Внески до статутного капіталу	Справедлива вартість, погоджена із засновниками (учасни­ками)
4	Одержано бе­зоплатно	Справедлива вартість
5	Обмін на по­дібні запаси	Балансова вартість переданих запасів (якщо балансова вар­тість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю одержаних запасів є їх справедлива вартість)
6	Обмін на не­подібні запаси	Справедлива вартість отриманих запасів

Переваги та недопіки методу ідентифікації.

При використанні цього методу вартість проданих товарів і кінцеві запаси обліковуються за їх фактичною вартістю (це мож­на виділити як перевагу). Але в результаті використання даного методу однакові товари обліковуються у запасах за різною варті­стю. Це не завжди зручно бо необхідно вести облік за кожним об'єктом.

Оцінка запасів за методом ФІФО означає списання запасів в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство. Таким

140

чином, при вибутті запасів будуть спочатку списуватися запаси, що надійшли раніше (за тією вартістю, за якою вони надійшли і відображені в обліку.

Переваги та недоліки методу ФІФО.

Цей метод простий, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно збігається з поточною ринковою вартістю.

Недоліком методу є відображення нереальних доходів, що призводить до невиправданого завищення прибутку оскільки на собівартість продукції будуть списані запаси, що надійшли рані­ше, вартість яких, як правило, нижча.

Метод середньозваженої собівартості передбачає, що собі­вартість одиниці запасів визначається як середньозважена вели­чина. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Застосування методу середньозваженої собівартості полегшує роботу і не вимагає детального обліку руху за кожною одиницею запасів.

Оцінка запасів за нормативними затратами полягає у за­стосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), що встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів ви­користання запасів, праці, виробничих потужностей та діючих цін. Норми затрат і ціни повинні регулярно перевірятися і пере­глядатися для максимального наближення до фактичних.

Оцінка за цінами реалізації застосовується підприємствами роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотка торго­вельної націнки товарів.

6.3. Первинний облік руху виробничих запасів

Значну частину виробничих запасів (паливо, запасні частини, мінеральні добрива) сільськогосподарські підприємства придба­ють. Основним первинним документом на прибуткування мате­ріальних цінностей, що надходять від підприємств постачальни­ків є рахунок-фактура. До рахунків-фактур можуть додаватися і інші документи постачальників: товарно-транспортні накладні, квитанції тощо.

Основними документами якими оформляють відпуск вироб­ничих запасів зі складу в місця використання є накладні (внут-

141

рішньогосподарського призначення ф. № 87) та лімітно-забірні карти на отримання матеріальних цінностей ф. № 117), на отримання запасних частин (ф. № 117а).

Разовий відпуск виробничих запасів здійснюється на підставі накладної внутрішньогосподарського призначення. Для офор­млення систематичного відпуску виробничих запасів, що викорис­товуються на підприємстві застосовують лімітно-забірні карти.

Лімітно-забірну карту виписують в двох примірниках на строк в межах календарного місяця. В першому розділі «Дозволено» вка­зують, скільки і яких виробничих запасів може бути відпущено, строк дії ЛЗК. Цей розділ підписує керівник підприємства і бухгал­тер. У другому розділі відмічають кількість відпущених цінностей. При цьому в лімітно-забірній карті завідуючого складом розпису­ється одержувач, а в ЛЗК одержувача — завідуючий складом.

На підставі накладних та лімітно-забірних карт виробничі за­паси відпускаються зі складу в місця їх використання: бригади, ферми тощо. При використанні виробничих запасів у виробницт­ві їх списують у витрати на підставі спеціалізованих актів.

Акт про використання мінеральних, органічних та бактеріа­льних добрив, ядохімікатів та гербіцидів (ф. № 118) застосовують для списання у витрати добрив і ядохімікатів на відповідні культури. Його складає агроном по закінчені внесення добрив і ядохімікатів.

Списання витрачених нафтопродуктів здійснюється на підста­ві подорожніх листів вантажного автомобіля, подорожніх листів трактора, облікових листів тракториста-машиніста.

6.4. Первинний облік руху продукції рослинництва

Документальне оформлення руху зерна. Для обліку надхо­дження зерна від урожаю передбачено використання декількох варіантів документального оформлення, а саме:

• талони для обліку зерна;

• путівки на вивіз продукції з поля;

— реєстри відправки зерна та іншої продукції з поля. Сільськогосподарське підприємство обирає один із трьох ме­ тодів обліку врожаю зернової продукції.

Використання талонної форми обліку зібраного зерна. При ви­користанні даної форми обліку зібраного зерна застосовують талони:

• талон комбайнера (с.-г. об., ф. № 77в);

• талон водія (с.-г. об., ф. № 776);

• талон бункериста (с.-г. об., ф. № 77г).

142

Талони виготовляють на папері різного кольору, що полегшує

боту з ними. До початку збирання врожаю працівники бухгал­терії підприємства готують бланки талонів. У них зазначається назва підприємства, табельні номери та призвіща комбайнерів, водіїв (бункеристів). Кожен вид талонів має окрему нумерацію. Талони підписуються головним бухгалтером і скріплюються пе­чаткою.

Підготовлені таким чином талони реєструються за видами в Журналі обліку виданих талонів (с.-г. об., № 188), де зазнача­ються прізвища одержувачів, номери та кількість талонів. Після реєстрації талони видаються комбайнерам та водіям під розписку.

Кожний талон призначений для обліку одного повного бунке­ра зерна, яке відправляється від комбайна. При відправлені одно­го повного бункера зерна від комбайна комбайнер передає водію один талон комбайнера, при цьому водій передає комбайнеру один талон водія.

Перевагою цього методу є те, що при відправлені одного повно­го бункера зерна в талонах не робиться ніяких додаткових записів.

Якщо від комбайна відправляється половини або чверть бун­кера, то у обох талонах робиться запис про фактично відвантаже­ну його кількість, а також зазначається дата та підпис комбайнера чи водія. Комбайнер на кожну партію відправленого від комбай­на зерна повинен передати водію свій талон, а водій комбайнеро­ві — талон водія.

До повного завантаження автомобіля водій може забирати зе­рно від кількох комбайнів, при цьому відбувається обов'язково обмін талонами з комбайнерами. Таким чином до кінця робочого дня у кожного комбайнера буде стільки талонів водія, скільки бункерів (повних і неповних) зерна він намолотив і відправив від комбайна, а в кожного водія — скільки він одержав бункерів (по­вних і неповних) зерна від комбайнерів.

Доставлене на тік автомобілями від комбайнів зерно зважують і встановлюють масу брутто, тари і нетто. Одночасно водій пови­нен передати завідуючому током (вагареві) талони, одержані від комбайнерів, і Реєстр приймання зерна від водія (с.-г. об., ф. № 71 а), який ведеться в одному примірнику і постійно протягом робочого дня знаходиться у водія. У цьому реєстрі завідуючий током (вагар) має записати номери талонів комбайнера, назву культури, масу прийнятого зерна в кілограмах, номер поля, від­стань перевезення і розписатися про приймання зерна.

Зерно, передане від комбайна на тік обліковується у Реєстрі приймання зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф. № 78), який

143

відкривають щодня на кожну культуру та її сорт. Завідуючий то­ком записує в цей реєстр номер реєстру приймання зерна від во­дія, номери талонів, прийнятих від водія, номер поля, призвіще водія, який привіз зерно, марку і номер автомобіля, масу брутто, тари, нетто по кожному комбайнеру окремо. Цей реєстр є підста­вою для оприбуткування зерна, і ведуть його лише в одному примірнику.

Щоденно наприкінці робочого дня завідуючий током повинен підрахувати в реєстрах загальну масу прийнятого за день зерна і підсумки запасати у Відомість руху зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф. № 80). У цій відомості здійснюється запис залишку на початок дня, надходження і видаток, а також виводиться за­лишок на кінець дня. Джерелом для заповнення графи «Надхо­дження» зерна є дані Реєстру приймання зерна та іншої проду­кції (с.-г. об., ф. № 78), а для заповнення графи «Видаток» використовуються данні Реєстру документів на вибуття проду­кції (с.-г. об., ф. № 79). Ця відомість передається у бухгалтерію з доданими до неї первинними документами, на основі яких вона була складена.

Комбайнер по закінченні зміни звіряє за даними талонів водія кількість відправлених від комбайна і прийнятих на току бунке­рів зерна за день і передає ці талони завідуючому током і одноча­сно одержує від нього Виписку з реєстру про намолот зерна і зібрану площу (с.-г. об., № 67а). У виписці, засвідченій завідую­чим током (вагарем) і обліковцем, має зазначатися назва і сорт культур, які зібрані протягом дня, кількість талонів комбайнера, за якими прийнято зерно, масу зерна та зібрану площу.

Дані виписки використовуються для заповнення Облікового листа тракториста-машиніста про фактичний намолот та площу, з якої зібрано урожай, і є підставою для нарахування йому заробіт­ної плати.

Водій щодня на підставі свого реєстру повинен зробити запис у подорожньому листку вантажного автомобіля про кількість пе­ревезеного зерна і здати ці документи в бухгалтерію підприємст­ва не пізніше наступного робочого дня.

Використання путівки на вивіз продукції з поля. Другий метод обліку отриманої від урожаю продукції зернових куль­тур полягає в застосуванні Путівок на вивезення продукції з поля (с.-г. об., ф. № 77а). До початку збирання врожаю ком­байнер отримує в бухгалтерії блокноти путівок. Блокноти ма­ють бути пронумеровані і зареєстровані в бухгалтерії підпри­ємства.

144

Під час збирання врожаю комбайнер, вивантажуючи бункер комбайна до кузова автомашини, виписує путівку в трьох примі­рниках.

Перший примірник путівки, на якому водій ставить свій під­пис, засвідчуючи отриманого зерна, залишається у комбайнера

Другий і третій примірники передаються комбайнером вод є-ві. На току зерно зважують, його масу проставляють у обох путі­вках, які підписує завідуючий током, підтверджуючи приймання. Після цього один примірник путівки передається водієві.

Облік надходження зерна на току при застосуванні такого ме­тоду ведеться у Реєстрі приймання зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф. № 78). Дані цього реєстру заносять до Відомості про рух зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф № 80). Путівки на ви­везення продукції з поля разом із реєстром і відомістю щоденно здають до бухгалтерії.

Використання реєстру відправки зерна і іншої продукції з поля. У разі використання Реєстрів відправки зерна та іншої продукції з поля (с.-г. об., ф. № 77) до початку збирання врожаю зернових культур бухгалтерія господарства видає кожному ком­байнеру під розписку блокноти реєстрів, у яких заздалегідь запо­внено такі реквізити, як назва господарства, табельний номер комбайнера, його прізвище, марка і номер комбайна. Реєстри обов'язково мусять бути пронумеровані (за одним номером — три примірники). Під час видачі блокноти реєструються в спеціа­льній книзі.

При першому завантаженні автомобіля комбайнер виписує реєстр у трьох примірниках із зазначенням дати, номера відді­лення, бригади, прізвища водія, найменування продукції. Після завантаження автомобіля зерном він записує до свого (першого) примірника реєстру бункерну масу зерна і отримує розписку водія про його прийняття. Другий та третій примірники ком­байнер передає водію, який в свою чергу другий примірник за­лишає у себе, а третій — віддає завідуючому током при переда­чі йому зерна.

Водій записує до свого (другого) примірника реєстру ту саму бункерну масу зерна й отримує розписку комбайнера про здане зерно, а потім доставляє його на тік або до комори. Завідуючий током зважує доставлене від комбайна зерно й записує до свого (третього) примірника реєстру масу брутто й масу нетто та ста­вить підпис про прийняття зерна у примірнику реєстру водія. Во­дій, у свою чергу, стверджує підписом здачу зерна в примірнику реєстру, який залишається у завідуючого током.

10 ^м*

145

На підставі третього примірнику реєстру завідуючий током заносить дані до Реєстру приймання зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф. № 78) та Відомості руху зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф. № 80).

Усі три примірники Реєстрів щоденно здаються до бухгалтерії підприємства. При цьому перший примірник подає комбайнер, вписавши дані про кількість зібраного зерна до облікового листа тракториста-машиніста. Другий примірник здається водієм разом із подорожнім листом, третій здає завідуючий током разом із Ві­домістю про рух зерна та іншої продукції (с.-г. об., ф. № 80).

Облік зерна на току. Зерно нового урожаю, як правило, під­лягає доробці (очищенню, сортуванню, сушінню), що оформля­ється Актом на сортування і сушіння продукції рослинництва (с-г. об., ф. № 82).

Акт на сортування і сушіння продукції рослинництва (с.-г. об., ф. № 82) — складається на току на зерно, яке підлягає доро­бці. Акт складається в одному примірнику на кожну партію зер­на, підписують агроном і завідуючий током (складом) і затвер­джує керівник господарства. Оформлений акт разом з іншими документами передається у бухгалтерію. На підставі акта відсор­товане зерно за видами та сортами, а також використовувані від­ходи оприбутковуються на аналітичні рахунки, а не використо­вувані відходи та втрати в вазі через зниження вологості списуються.

Особливу увагу в акті звертають на показники: «Натура» та «Вологість». Вони мають велике контрольне значення при пере­вірці роботи сушильних та зерноочисних машин, а також збере­женості зерна. По різниці показників вологості зерна визначають втрати його після сушіння. їх зазначають в документі по рядку «Невикористовувані відходи». Правильність цих даних перевіря­ють за формулою:

(6.1)

де У — втрати зерна;

З — маса зерна до сушіння;

% Вд — процент вологості зерна до сушіння;

% Вп — процент вологості зерна після сушіння.

Частина зернової продукції відправляється на склад господар­ства. При цьому на кожну партію відправленого зерна виписують накладну внутрішньогосподарського призначення (ф. № 87).

146

Вибуття зерна з току (складу, комори) здійснюється за такими первинними документами:

• внутрішньогосподарське переміщення зерна, переміщення зерна від однієї матеріально-відповідальної особи до іншої— з току на склад, до іншого місця зберігання чи використання у під­приємстві оформляється Накладною внутрішньогосподарсько­го призначення (ф. № 87);

• для відправки зерна за межи підприємства в бухгалтерії підприємства виписується Товарно-транспортна накладна ф. № 1-ТН;

• після закінчення сівби та приймання цих робіт керівни­ком підприємства чи іншою уповноваженою особою агроно­мом складається Акт витрачання насіння і садивного ма­теріалу (ф. № 119). Акт є підставою для списання у бухгал­терії сільськогосподарського підприємства витраченого на посів зерна.

Дані документи з обліку відправлення зерна з току на склади, елеватор, на переробку, сушіння і очищення за кожною культу­рою і сортом записують у Реєстр документів на вибуття про­дукції (с.-г. об., ф. № 79).

Щоденно в кінці робочого дня по кожній культурі і сорту за • відуючий током (комірник) складає Відомість руху зерна та ін ■ шої продукції (ф. № 80). Записи здійснюються на підставі таки» документів:

• по надходженню зерна — Реєстрів приймання зерна та іншої продукції (ф.78);

• по вибуттю зерна — на підставі Акта на сортування і су­шіння продукції рослинництва (с.-г. об., ф. № 82), накладної внутрішньогосподарського призначення (ф. № 87), товарно-транспортної накладної ф. № 1-ТН, акта витрачання насіння і садивного матеріалу (ф. № 119).

У відомості зазначається залишок на початок та кінець дня. Залишок на кінець дня визначається: залишок на початок дня плюс надходження за день та мінус вибуття за день.

Відомість разом з первинними документами передається в бу­хгалтерію сільськогосподарського підприємства.

Документальне оформлення оприбуткування незернової продукції. Оприбуткування продукції садівництва, овочівництва, картоплі та баштанних культур здійснюється на підставі Щоден­ника надходження сільськогосподарської продукції (ф. № 81). Даний документ щодня складає бригадир на всю бригаду в одно­му примірнику.

10*

147

В міру надходження продукції від працівників, на підставі зважування здійснюють запис у щоденник, зазначаючи дату, на­зву продукції, прізвище осіб від яких прийнято продукцію.

Первинний облік руху кормів. Корми, згодовані худобі шля­хом випасу, на складі та в бухгалтерії підприємства не оприбут­ковуються. Кількість згодованих кормів визначають головний аг­роном і головний зоотехнік господарства шляхом зважування урожаю з контрольних ділянок. На підставі цього розрахунку складають Акт на оприбуткування пасовищних кормів (ф. № 93). Витрати по вирощуванню та доглядом пасовищних кормів спи­сують у витрати по утриманню тих груп тварин які користували­ся випасами.

Заготовлені грубі і соковиті корми приймає спеціальна комі­сія, що призначається керівником сільськогосподарського під­приємства. В склад комісії входять головний агроном, головний зоотехнік, бригадир під керівництвом якого проводилось скирду-вання, буртування чи силосування.

Комісія перевіряє якість укладки, визначає об'єм, масу та якість заготовлених кормів. Об'єм кожної скирти, траншеї, сило­сного спорудження визначають шляхом ретельного обміру, для чого використовують спеціальні таблиці.

За результатами роботи комісія складає Акт приймання гру­бих та соковитих кормів (ф. № 92) в двох примірниках.

Перший примірник акту передають в бухгалтерію господарст­ва, другий разом зі схемою розміщення кормів — фуражиру.

Всі прийняті за актами корми закріплюють за матеріально-відповідальними особами та за фермами і передані по загальному опису під відповідальність завідуючих фермами. Перший примі­рник опису кормів, закріплених за кожною фермою, зберігається в бухгалтерії підприємства, а другий — у завідуючого фермою.

Відпуск кормів зі складів або інших місць збереження для го­дування худоби здійснюється за відомістю витрат кормів (ф. № 94). Цю відомість виписують в бухгалтерії на кожну групу тварин на підставі раціонів годівлі, які складає зоотехнік. Відо­мість витрат кормів виписують в двох примірниках, один пере­дають особі, що відпускає корми, а другий — одержувачу.

У відомості витрат кормів ведуть щоденний облік фуражного поголів'я і кількості витрачених кормів, які в кінці місяця пере­раховують на кормові одиниці.

Після затвердження відомості витрат керівником підприємст­ва перший примірник її з розпискою одержувача кормів є підста­вою для списання їх з підзвіту матеріально відповідальної особи.

148

Другий примірник затвердженої відомості з розпискою особи, що відпустила корми, використовується як документ для списання вартості витрачених кормів у витрати виробництва.