Класифікація форм організації навчання. Типи і структура уроків

Форма навчання реалізується як органічна єдність цілеспрямованої організації змісту, засобів і методів навчання. Окремо взята організаційна форма навчання (урок, лекція, лабораторна робота, семінарське заняття) має часткове значення, бо забезпечує засвоєння конкретних фактів, узагальнень, висновків, відпрацювання окремих умінь і навичок. Система ж різноманітних форм організації навчання дає змогу розкрити цілісні розділи, теми, теорії, концепції. Вона має загальне освітньо-виховне значення, формує навчальні вміння й навички, світогляд. Ось чому ефективність практики навчання забезпечується не окремими формами, а їх продуманою, взаємопов`язаною системою.

Необхідність системної залежності і різноманіття форм навчання обумовлена своєрідністю змісту освіти, а також особливостями сприйняття і засвоєння навчального матеріалу особами різних вікових груп. Отже, зміст науки і вікові особливості суб`єктів навчання вимагають відповідної, адекватної форми організації навчання, визначають її характер: місце в процесі навчання, часовий проміжок, динамічну структуру, способи і методи організації. Різні поєднання цих компонентів дають змогу створювати різноманіття організаційних форм навчання.

Різні форми організації навчання дають змогу учням (студентам) глибоко і різноманітно пізнавати життя, розвивати свої творчі сили, духовно збагачуватися.

Розглянемо дидактичні основи такої організаційної форми навчання, як урок. Основним компонентом класно-урочної форми навчання є урок – етап, елемент навчального процесу, завершений у смисловому, часовому і організаційному відношенні. Що таке урок? У педагогіці переважає думка, згідно якої урок – це форма організації навчання з групою учнів одного віку, постійного складу, за постійним розкладом і з єдиною для всіх програмою навчання. У цій формі представлені усі компоненти навчального процесу: мета, зміст, засоби, методи, діяльність з організації й управління. Суть уроку зводиться до колективно-індивідуальної взаємодії вчителя і учнів, внаслідок якої відбувається засвоєння учнями знань, умінь і навичок, розвиток їх здібностей, а також удосконалення педагогічної майстерності вчителя.

До загальних вимог, яким повинен відповідати сучасний урок відносять: чітке визначення цілей навчання; побудова уроку на основі закономірностей навчально-виховного процесу; реалізація на уроці дидактичних принципів; використання новітніх досягнень науки; наявність міжпредметних зв’язків; використання різноманітних методів навчання; визначення змісту уроку у відповідності з програмою, цілями уроку, рівнем підготовки учнів; зв’язок з життям, з індивідуальним досвідом учнів; управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів; врахування психологічних особливостей процесу навчання.

Уроки бувають досить різноманітні, що залежить від цілей, його змісту та методики проведення. Які існують типи (види) уроків? Яка їх структура?

У сучасній педагогіці існують різні підходи до класифікації уроків залежно від того, які ознаки беруться за основу. Типології уроків присвячено багато наукових праць, але й нині ця проблема є спірною. Розглянемо ті класифікації уроків, які використовуються в шкільній практиці найчастіше.

1. Класифікація уроків на основі дидактичної мети (І.Т. Огородніков, І.М. Козанцев): урок засвоєння нових знань; урок засвоєння навичок і вмінь; урок комплексного застосування знань, умінь і навичок; урок узагальнення і систематизації знань; урок перевірки; комбінований урок.

2. Класифікація уроків на основі мети організації занять і способів проведення уроків (М.І. Махмутов): урок-лекція; кіноурок; урок-бесіда; урок-практичних занять; урок-екскурсія; урок самостійної роботи.

3. Класифікація уроків за основними етапами навчального процесу (С.В. Іванов): вступний урок; урок первинного ознайомлення з матеріалом; урок засвоєння нових знань; урок застосування знань на практиці; урок закріплення і повторення; урок набуття навичок; урок контролю знань; комбінований урок.

Існують ще й інші класифікації уроків, але жодна з них не може бути визнана універсальною. На практиці не завжди вдається спостерігати один з типів уроку в чистому вигляді. Для практичної мети частіше в школах використовують класифікацію уроків за дидактичними цілями (Г.І. Щукіна, М.І. Болдирєв, Б.П. Єсипов, В.О. Оніщук): урок вивчення нових знань; урок засвоєння умінь і навичок; урок узагальнення і систематизації вивченого; урок перевірки і контролю знань; урок практичного застосування знань; комбінований урок. Ця класифікація раціональна тим, що вона дає змогу читкіше визначити мету і структуру кожного уроку.

У сучасній педагогічній практиці використовують так звані „нетрадиційні” типи уроків: урок-змагання, урок-фантазування, урок-турнір, урок-суд, урок-конференція, урок-диспут, урок-конкурс, урок-спектакль, урок-казка, урок-гра, урок-КВК, урок-аукціон знань, урок-похід, урок-вікторина, урок-еврика, урок-залік тощо.

В організації навчання важливе значення має не тільки типологія уроків, але й їх структура. Під структурою уроку розуміють його внутрішню будову (складові частини уроку, які знаходяться у тісному зв`язку і здійснюються в певній послідовності, зокрема: вивчення нового матеріалу, закріплення вивченого, контроль і оцінка знань, домашнє завдання, узагальнення і систематизація знань. Структура уроку залежить від типу уроку, його цілей, змісту матеріалу, який вивчається, принципів, методів, прийомів і засобів навчання, рівні підготовки суб`єктів навчання.

Наприклад, структура уроку засвоєння нових знань складається із елементів: первинне сприймання (уявлення про матеріал); сприймання і розуміння навчального матеріалу; осмислення в ньому зв`язків і відношень; закріплення знань.

У реальному навчальному процесі може бути велике число поєднань, а тому важко говорити про можливість використання постійно діючої структури уроку.

Детальніше про побудову уроків різних типів йдеться в питанні 2.3. Складання планів навчання.