- •Тема 1 поняття, предмет і система кримінології
- •1.1. Кримінологія як наука і її предмет.
- •1.2. Завдання і функції кримінології.
- •1.3. Система кримінології. Кримінологія як навчальна дисципліна.
- •1.4. Кримінологія в системі наук.
- •Тема 2 історія науки кримінології. Кримінологія в україні й за кордоном
- •2.1. Кримінологічні ідеї класичної школи кримінального права.
- •2.2. Позитивізм у кримінології.
- •2.3. Сучасна кримінологія.
- •2.4. Історія і сучасний стан кримінології в Україні.
- •Тема 3 методика кримінологічних досліджень
- •3.1. Поняття методики кримінологічного дослідження.
- •3.2. Сутність і етапи (процедура) кримінологічного дослідження.
- •3.3. Метод суцільного та вибіркового дослідження.
- •3.4. Соціологічні методи кримінологічного дослідження.
- •3.5. Психологічні методи кримінологічного дослідження.
- •Тема 4 правова статистика і її застосування у кримінології
- •4.1. Поняття правової статистики.
- •4.2. Етапи статистичного дослідження у кримінології.
- •Тема 5 злочинність і її показники
- •5.1. Поняття злочинності.
- •5.2. Показники злочинності.
- •5.3. Латентна злочинність.
- •Тема 6 причини і умови злочинності
- •6.1. Детермінація і причинність злочинності.
- •6.2. Концепції причин злочинності.
- •6.3. Основні сучасні теорії причин злочинності в Україні та Росії.
- •Тема 7 особа злочинця
- •7.1. Поняття особи злочинця.
- •7.2. Соціальне і біологічне в особі злочинця.
- •7.3. Типологія особи злочинця.
- •7.4. Практичне значення кримінологічного аналізу особи злочинця.
- •Тема 8 індивідуальна злочинна поведінка
- •8.1. Причини і умови окремого злочину.
- •8.2. Обставини формування особи.
- •8.3. Зовнішні обставини вчинення злочину (ситуація).
- •8.4. Мотивація злочину.
- •Тема 9 віктимологічний аспект конкретного злочину
- •9.1. Віктимологія: загальне поняття й історія розвитку.
- •9.2. Основні поняття віктимології (жертва, потерпілий, віктимність, віктимізація).
- •9.3. Віктимна поведінка і її види. Класифікація потерпілих від злочинів.
- •Тема 10 кримінологічне прогнозування і планування попереджувальної діяльності
- •10.1. Поняття і види кримінологічного прогнозування.
- •10.2. Методи кримінологічного прогнозування.
- •10.3. Значення кримінологічного прогнозування.
- •10.4. Поняття, завдання і види кримінологічного планування.
- •Тема 11 попередження злочинності
- •11.1. Поняття попередження злочинності.
- •11.2. Об’єкти, рівні й форми профілактики злочинності.
- •11.3. Заходи попередження злочинності та їх класифікація.
- •11.4. Суб’єкти попереджувальної діяльності та їх класифікація.
- •11.5. Правоохоронні органи як суб’єкти попереджувальної діяльності.
- •Тема 12 кримінологічна характеристика і попередження наркоманії. Наркобізнес і заходи його запобігання
- •12.1. Кримінологічна характеристика наркоманії: медичні й соціальні аспекти.
- •12.2. Причини наркоманії в сучасних умовах.
- •12.3. Шляхи попередження наркоманії.
- •12.4. Наркобізнес і заходи його запобігання.
- •Тема 13 кримінологічна характеристика і попередження злочинності неповнолітніх
- •13.1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх.
- •13.2. Причини й умови скоєння злочинів неповнолітніми.
- •13.3. Попередження злочинності неповнолітніх.
- •Тема 14 кримінологічна характеристика і попередження жіночої злочинності
- •14.1. Кримінологічна характеристика злочинів, які скоюють жінки.
- •14.2. Причини і умови вчинення злочинів жінками.
- •14.3. Кримінологічні проблеми проституції.
- •14.4. Попередження жіночої злочинності й проституції.
- •Тема 15 кримінологічна характеристика і попередження рецидивної злочинності
- •15.1. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності й злочинця-рецидивіста.
- •15.2. Причини й умови рецидивної злочинності.
- •15.3. Профілактика рецидивної злочинності.
- •Тема 16 кримінологічна характеристика і попередження професійної та організованої злочинності
- •16.1. Кримінологічна характеристика професійної та організованої злочинності.
- •16.2. Причини й умови, що детермінують професійну та організовану злочинність.
- •16.3. Основні напрями попередження професійної та організованої злочинності.
- •Тема 17 кримінологічна характеристика і попередження економічної злочинності
- •17.1. Кримінологічна характеристика економічної злочинності.
- •17.2. Причини й умови, що детермінують економічну злочинність.
- •17.3. Попередження економічної злочинності.
- •Тема 18 кримінологічна характеристика і попередження насильницьких некорисливих злочинів
- •18.1. Кримінологічна характеристика насильницьких некорисливих злочинів.
- •18.2. Причини й умови вчинення насильницьких некорисливих злочинів.
- •18.3. Попередження насильницьких некорисливих злочинів.
- •Тема 19 кримінологічна характеристика і попередження корисливих злочинів проти приватної власності
- •19.1. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів проти приватної власності.
- •19.2. Причини й умови, що детермінують корисливі злочини проти приватної власності.
- •19.3. Попередження корисливих злочинів проти приватної власності.
- •Тема 20 кримінологічна характеристика і попередження необережних злочинів
- •20.1. Кримінологічна характеристика необережних злочинів.
- •20.2. Причини й умови, що детермінують необережні злочини.
- •20.3. Попередження необережних злочинів.
- •20.4. Кримінологічна характеристика і попередження необережних автотранспортних злочинів.
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •Загальна частина
- •Тема 1. Поняття, предмет і система кримінології
- •1.1. Кримінологія як наука і її предмет ......................................................................... 1
- •Тема 2. Історія науки кримінології. Кримінологія в україні й за кордоном
- •Тема 3. Методика кримінологічних досліджень
- •Тема 8. Індивідуальна злочинна поведінка
- •Тема 9. Віктимологічний аспект конкретного злочину
- •Тема 10. Кримінологічне прогнозування і планування попереджувальної діяльності
- •Тема 11. Попередження злочинності
- •Особлива частина
- •Тема 12. Кримінологічна характеристика і попередження наркоманії. Наркобізнес і заходи його запобігання
- •Тема 13. Кримінологічна характеристика і попередження злочинності неповнолітніх
- •Тема 14. Кримінологічна характеристика і попередження жіночої злочинності
- •Тема 15. Кримінологічна характеристика і попередження рецидивної злочинності
- •Тема 20. Кримінологічна характеристика і попередження необережних злочинів
7.3. Типологія особи злочинця.
Важливим аспектом дослідження проблеми особи злочинця є узагальнення і систематизація її властивостей й якостей.
Практичне значення мають категорія “типологія особи злочинця” і класифікація злочинців. Профілактична діяльність, що пов’язана із запобіганням злочинності на рівні особи, залежить від розробки типології особи злочинця, яка є основою методики прогнозування індивідуальної поведінки, і застосування заходів профілактичного та правового впливу.
У кримінологічній літературі розрізняють типологію і класифікацію. Відмінність між цими поняттями полягає в тому, що типологія узагальнює сукупність типових для всіх або певних груп соціальних особливостей, а класифікація поділяє злочинців на групи за певною одиничною, індивідуальною ознакою. Класифікація передує типології.
У науковій і навчальній літературі наводяться різні класифікації злочинців:
- за соціально-демографічними ознаками (стать, вік, освіта) — чоловіки, жінки, неповнолітні; різноманітні вікові категорії, у тому числі 18–24, 25–29, 30–49 і понад 50 років; з початковою, середньою, вищою освітою;
- за ознаками соціального становища і роду занять — робочі, службовці, працівники сільського господарства, військовослужбовці, працівники сфери торгівлі, приватні підприємці, студенти, фермери, безробітні, пенсіонери;
- за ознаками місця проживання і тривалості проживання — житель міста, селища міського типу, села; місцевий житель, мігрант, переселенець;
- за інтенсивністю і характером злочинної діяльності — повторність, рецидив (спеціальний або особливо небезпечний), у складі групи, організованого злочинного угруповання;
- за даними про стан особи в момент вчинення злочину — у стані алкогольного, наркотичного сп’яніння, під час відбування покарання у виправно-трудовій установі;
- за видами вчиненого злочину — злодії, грабіжники, вбивці, ґвалтівники, хулігани, хабарники тощо.
Наведені класифікації не вичерпні, оскільки злочинців можна класифікувати й на інших підставах.
У кримінологічній літературі наводяться різні варіанти типології особи злочинця, що поділяються на групи залежно від критерію типологізації. Так, російські вчені-кримінологи Санкт-Петербурзької академії МВС Росії розрізняють три групи типології.
До першої групи належать топології, в яких злочинці диференціюються залежно від характеру особистісно-мотиваційних властивостей, що виявляються у вчиненому злочині. За цим критерієм розрізняють особливо небезпечних, насильницьких, корисливих, які вчинили злочини проти суспільного порядку, необережних.
Друга група об’єднує типології, в яких злочинці розподіляються за характером взаємодії криміногенної особи з різним ступенем вираження з факторами ситуації вчинення злочину або залежно тільки від ступеня вираження криміногенних викривлень особи. Як приклад такої типології можна вважати варіант, запропонований для неповнолітніх злочинців, коли розрізняють два основних типи: криміногенний і випадковий.
У свою чергу, криміногенний тип поділяється на три підтипи: послідовно криміногенний; ситуаційно-криміногенний; ситуаційний.
До третьої групи входять типології, де критерієм типологізації є соціальна спрямованість особи злочинця. Один з варіантів такої типології — розподіл злочинців за співвідношенням негативної й позитивної спрямованості особи. Така типологія передбачає:
- професійний тип — найнебезпечніший тип особи, до якого належать професійні злочинці й особливо небезпечні рецидивісти. Спрямованість особи деформована і репрезентується у вигляді негативної спрямованості. Вирізняється правовим нігілізмом, низькою загальною і моральною культурою, антисуспільною установкою. Для цього типу характерний внутрішній потяг до вчинення повторних злочинів і створення власними зусиллями ситуацій, що сприяють вчиненню злочинів;
- звичний тип — для особи характерна значна деформація структури соціальної спрямованості, позитивний компонент слабкий, а соціально-психологічні властивості нестійкі й суперечливі. Вирізняється низьким рівнем правосвідомості, відсутністю чітких меж між моральним і аморальним, поняттями “можна” та “не можна”. Від професійного типу відрізняється тим, що використовує життєві ситуації, але не активний у самостійному створенні таких ситуацій. До цього типу належать особи, що вчиняють повторні злочини, у тому числі й рецидивісти;
- нестійкий тип — для особи не характерні наявність стійких і значних деформацій структури спрямованості особи. Компоненти негативної і позитивної спрямованості приблизно однакові, що однаковою мірою може спричинити як до послаблення, так і до підсилення криміногенності. Між злочином і особою завжди є “привід”, особистісна інтерпретація якого може або призвести до вчинення злочину, або ні. До вчинення злочину така особа може вчиняти різні правопорушення або аморальні дії;
- необережний тип — у соціальній спрямованості цього типу переважає позитивний компонент, а негативна спрямованість мінімальна. Для цієї особи характерне легковажне ставлення до соціальних норм, що регулюють поведінку в суспільстві. Може вчиняти, як правило, нетяжкі злочини як умисно, так і з необережності;
- випадковий тип — особа характеризується позитивною соціальною спрямованістю, без деформації з боку негативного компонента, має стійкий рівень правосвідомості, злочини вчиняє виключно через тиск критичної життєвої ситуації. Це, як правило, злочинні дії, вчинені у стані сильного душевного хвилювання, що викликаний неправомірними діями потерпілого, або з перевищенням меж необхідної оборони.
Пропоновані типології особи можна застосовувати до будь-якої категорії злочинців (корисливих, неповнолітніх тощо), тобто вони універсальні.
Українські вчені-кримінологи (НАВС України) виокремлюють дві підстави типологізації: характер вчинених злочинів; глибина і стійкість антисоціальності особи.
За першим критерієм виокремлюють таких злочинців:
- насильницьких (агресивних), які посягали на життя, здоров’я, честь і гідність людини — це вбивці, ґвалтівники, хулігани, засуджені за вандалізм;
- корисливих, які вчинили крадіжки і розкрадання майна ненасильницькими способами — хабарники, контрабандисти, фальшивомонетники та ін.;
- корисливо-насильницьких — бандити, грабіжники, рекетири, корисливі й наймані вбивці;
- що вчинили злочини проти суспільного порядку управління;
- необережних.
За другим критерієм виокремлюють таких злочинців:
- випадкових — вперше вчинили нетяжкі злочини під впливом несприятливих зовнішніх обставин всупереч власним ціннісним орієнтаціям;
- ситуативних — схожі з випадковими, але вчиняють тяжкі злочини (умисне вбивство з ревнощів);
- нестійких — вчиняють умисні злочини вперше, але раніше вчиняли правопорушення і проступки;
- злісних — здійснюють злочинну діяльність тривалий час (у тому числі рецидивісти, лідери організованих злочинних груп);
- особливо злісних — “злодії в законі”, “авторитети”, лідери організованих злочинних угруповань.
Як бачимо, розглянуті типології по суті збігаються. Протее на думку А. Зелінського, пропоновані підстави класифікації відбивають тільки спрямованість і характер злочинної діяльності, її тяжкість і тривалість, але не враховують психології особи. Тому вчений пропонує власний варіант типології, що ґрунтується на запропонованому ще у 20-х роках ХХ ст. вітчизняним кримінологом А. Лазурським понятті “збочений тип особи”. За морально-поведінковою підставою А. Зелінський розташовує представників цього типу на трьох рівнях психологічної активності — вищому, середньому й низькому з урахуванням сили, стійкості та динамічності психічних процесів.
Оскільки вищий рівень становлять “унікальні злодії” масштабу Калігули, Нерона, Івана Грозного, Сталіна й Гітлера, то із загальної кримінологічної класифікації їх можна викреслити.
Залишаються два рівні — середній і низький. З урахуванням домінуючої властивості осіб збоченого типу поділяють на розсудливих, слабовільних, імпульсивних та емоційних.
Розсудливих злочинців поділяють на корисливих егоїстів (низький рівень) і лицемірів (середній рівень). Відповідно слабовільних злочинців поділяють на апатичних (низький рівень) і непристосованих (середній рівень). До імпульсивних злочинців належать безладні імпульсивні (низький рівень) і афективні (середній рівень). Емоційних злочинців низького рівня називають зосереджено жорстокими, середнього — енергійно розлюченими. У такий спосіб було виокремлено вісім відносно однорідних підтипів людей, яким притаманні моральні й психологічні особливості, що перешкоджають їх соціалізації. Внаслідок цього вони дістали назву “збочені”.
А. Зелінський слушно зауважує, що належність індивіда до тієї чи іншої соціальної групи, наявність у його особи тяжких вад можуть спричинити несприятливий кримінологічний прогноз, проте не свідчать про неминучість злочинної поведінки.