- •Тема 1 поняття, предмет і система кримінології
- •1.1. Кримінологія як наука і її предмет.
- •1.2. Завдання і функції кримінології.
- •1.3. Система кримінології. Кримінологія як навчальна дисципліна.
- •1.4. Кримінологія в системі наук.
- •Тема 2 історія науки кримінології. Кримінологія в україні й за кордоном
- •2.1. Кримінологічні ідеї класичної школи кримінального права.
- •2.2. Позитивізм у кримінології.
- •2.3. Сучасна кримінологія.
- •2.4. Історія і сучасний стан кримінології в Україні.
- •Тема 3 методика кримінологічних досліджень
- •3.1. Поняття методики кримінологічного дослідження.
- •3.2. Сутність і етапи (процедура) кримінологічного дослідження.
- •3.3. Метод суцільного та вибіркового дослідження.
- •3.4. Соціологічні методи кримінологічного дослідження.
- •3.5. Психологічні методи кримінологічного дослідження.
- •Тема 4 правова статистика і її застосування у кримінології
- •4.1. Поняття правової статистики.
- •4.2. Етапи статистичного дослідження у кримінології.
- •Тема 5 злочинність і її показники
- •5.1. Поняття злочинності.
- •5.2. Показники злочинності.
- •5.3. Латентна злочинність.
- •Тема 6 причини і умови злочинності
- •6.1. Детермінація і причинність злочинності.
- •6.2. Концепції причин злочинності.
- •6.3. Основні сучасні теорії причин злочинності в Україні та Росії.
- •Тема 7 особа злочинця
- •7.1. Поняття особи злочинця.
- •7.2. Соціальне і біологічне в особі злочинця.
- •7.3. Типологія особи злочинця.
- •7.4. Практичне значення кримінологічного аналізу особи злочинця.
- •Тема 8 індивідуальна злочинна поведінка
- •8.1. Причини і умови окремого злочину.
- •8.2. Обставини формування особи.
- •8.3. Зовнішні обставини вчинення злочину (ситуація).
- •8.4. Мотивація злочину.
- •Тема 9 віктимологічний аспект конкретного злочину
- •9.1. Віктимологія: загальне поняття й історія розвитку.
- •9.2. Основні поняття віктимології (жертва, потерпілий, віктимність, віктимізація).
- •9.3. Віктимна поведінка і її види. Класифікація потерпілих від злочинів.
- •Тема 10 кримінологічне прогнозування і планування попереджувальної діяльності
- •10.1. Поняття і види кримінологічного прогнозування.
- •10.2. Методи кримінологічного прогнозування.
- •10.3. Значення кримінологічного прогнозування.
- •10.4. Поняття, завдання і види кримінологічного планування.
- •Тема 11 попередження злочинності
- •11.1. Поняття попередження злочинності.
- •11.2. Об’єкти, рівні й форми профілактики злочинності.
- •11.3. Заходи попередження злочинності та їх класифікація.
- •11.4. Суб’єкти попереджувальної діяльності та їх класифікація.
- •11.5. Правоохоронні органи як суб’єкти попереджувальної діяльності.
- •Тема 12 кримінологічна характеристика і попередження наркоманії. Наркобізнес і заходи його запобігання
- •12.1. Кримінологічна характеристика наркоманії: медичні й соціальні аспекти.
- •12.2. Причини наркоманії в сучасних умовах.
- •12.3. Шляхи попередження наркоманії.
- •12.4. Наркобізнес і заходи його запобігання.
- •Тема 13 кримінологічна характеристика і попередження злочинності неповнолітніх
- •13.1. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх.
- •13.2. Причини й умови скоєння злочинів неповнолітніми.
- •13.3. Попередження злочинності неповнолітніх.
- •Тема 14 кримінологічна характеристика і попередження жіночої злочинності
- •14.1. Кримінологічна характеристика злочинів, які скоюють жінки.
- •14.2. Причини і умови вчинення злочинів жінками.
- •14.3. Кримінологічні проблеми проституції.
- •14.4. Попередження жіночої злочинності й проституції.
- •Тема 15 кримінологічна характеристика і попередження рецидивної злочинності
- •15.1. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності й злочинця-рецидивіста.
- •15.2. Причини й умови рецидивної злочинності.
- •15.3. Профілактика рецидивної злочинності.
- •Тема 16 кримінологічна характеристика і попередження професійної та організованої злочинності
- •16.1. Кримінологічна характеристика професійної та організованої злочинності.
- •16.2. Причини й умови, що детермінують професійну та організовану злочинність.
- •16.3. Основні напрями попередження професійної та організованої злочинності.
- •Тема 17 кримінологічна характеристика і попередження економічної злочинності
- •17.1. Кримінологічна характеристика економічної злочинності.
- •17.2. Причини й умови, що детермінують економічну злочинність.
- •17.3. Попередження економічної злочинності.
- •Тема 18 кримінологічна характеристика і попередження насильницьких некорисливих злочинів
- •18.1. Кримінологічна характеристика насильницьких некорисливих злочинів.
- •18.2. Причини й умови вчинення насильницьких некорисливих злочинів.
- •18.3. Попередження насильницьких некорисливих злочинів.
- •Тема 19 кримінологічна характеристика і попередження корисливих злочинів проти приватної власності
- •19.1. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів проти приватної власності.
- •19.2. Причини й умови, що детермінують корисливі злочини проти приватної власності.
- •19.3. Попередження корисливих злочинів проти приватної власності.
- •Тема 20 кримінологічна характеристика і попередження необережних злочинів
- •20.1. Кримінологічна характеристика необережних злочинів.
- •20.2. Причини й умови, що детермінують необережні злочини.
- •20.3. Попередження необережних злочинів.
- •20.4. Кримінологічна характеристика і попередження необережних автотранспортних злочинів.
- •Список використаної та рекомендованої літератури
- •Загальна частина
- •Тема 1. Поняття, предмет і система кримінології
- •1.1. Кримінологія як наука і її предмет ......................................................................... 1
- •Тема 2. Історія науки кримінології. Кримінологія в україні й за кордоном
- •Тема 3. Методика кримінологічних досліджень
- •Тема 8. Індивідуальна злочинна поведінка
- •Тема 9. Віктимологічний аспект конкретного злочину
- •Тема 10. Кримінологічне прогнозування і планування попереджувальної діяльності
- •Тема 11. Попередження злочинності
- •Особлива частина
- •Тема 12. Кримінологічна характеристика і попередження наркоманії. Наркобізнес і заходи його запобігання
- •Тема 13. Кримінологічна характеристика і попередження злочинності неповнолітніх
- •Тема 14. Кримінологічна характеристика і попередження жіночої злочинності
- •Тема 15. Кримінологічна характеристика і попередження рецидивної злочинності
- •Тема 20. Кримінологічна характеристика і попередження необережних злочинів
4.2. Етапи статистичного дослідження у кримінології.
Статистичне вивчення злочинності — це процес, що складається з таких обов’язкових етапів:
- статистичного спостереження;
- статистичного зведення і групування отриманих матеріалів;
- статистичного аналізу і узагальнення отриманих даних.
Ці етапи статистичної діяльності тісно взаємопов’язані й здійснюються за попередньо розробленим планом, який повинен охоплювати всі розділи статистичного дослідження.
1. Статистичне спостереження — це реєстрація і збирання окремих фактів про досліджуване явище (злочинності) та його властивості згідно з попередньо розробленою програмою. Статистика вивчає масові процеси, де діє закон великих чисел, і тому статистичне спостереження охоплює певний массив окремих елементів досліджуваного явища. У статистиці цей масив називають сукупністю, або об’єктом, спостереження, а окремі його елементи — одиницями сукупності. У процесі дослідження злочинності об’єктом спостереження, або статистичною сукупністю, є злочинність, а окремий злочин — одиницею сукупності, яка є основою розрахунку. Спостереження, у тому числі й статистичне, можна здійснювати за допомогою суцільного або вибіркового методу. Якщо реєстрації підлягають усі одиниці сукупності, таке спостереження називають суцільним. Наприклад, це реєстрація в органах внутрішніх справ усіх вчинених злочинів і осіб, які їх вчинили, що здійснюється за допомогою заповнення слідчим статистичних карток форми № 1 на вчинений злочин і форми № 2 на особу, яка вчинила злочин. Якщо уявлення про сукупність отримують дослідженням лише її частини, таке спостереження називають вибірковим.
За способом урахування фактів у часі статистичне спостереження може бути:
- поточним (безперервним), коли факти реєструються постійно з моменту їх виникнення (реєстрація заяв і повідомлень про злочини й пригоди у чергових частинах органів внутрішніх справ);
- перервним, коли реєстрація фактів не пов’язана з часом їх виникнення, а відбиває їх стан на певну дату або на конкретний момент (наприклад, стан злочинності за квартал, півріччя, рік).
Центральне місце в організації статистичного спостереження посідає розробка програми статистичного спостереження. Програма статистичного спостереження — це перелік запитань, на які необхідно отримати відповіді кожної одиниці досліджуваної сукупності.
Запитання програми розміщують на спеціальному бланку — статистичному формулярі. Розрізняють дві основні системи формулярів:
- карткову, коли кожна одиниця сукупності й усі її ознаки реєструють на окремій картці (картка ф. № 1 на зареєстрований злочин);
- спискову, коли в одному журналі або формулярі реєструють відомості про кілька одиниць спостереження.
Основною формою статистичного спостереження, за допомогою якої здійснюється збирання отриманої систематичної інформації, є звітність. Звітність — це сукупність звітних документів, що містять відповіді на запитання програми статистичного спостереження за певний (звітний) період. Розрізняють звітність загальнодержавну і відомчу. Загальнодержавна є обов’язковою для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від їх відомчої належності, а відомча призначена для потреб підприємств, установ та організацій одного певного відомства.
До основних належать такі об’єкти кримінально-правової статистики:
- злочини — суспільно небезпечні діяння, передбачені кримінальним законом;
- злочинець — особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, розглядуване законом як злочин;
- покарання — захід державного примусу за вчинений злочин.
Зазначимо, що в 1966 р. у колишньому СРСР було встановлено єдину систему обліку і звітності з показниками, що характеризують стан злочинності (діяльність органів внутрішніх справ, прокуратури, суду). Облік злочинів і осіб, які їх вчинили, а також рух порушених кримінальних справ здійснюються за допомогою заповнення слідчими, працівниками органів дізнання та прокуратури статистичних карток: ф. № 1 — на виявлений злочин; ф. № 1.1 — на розкритий злочин та інші наслідки розслідування; ф. № 2 — на особу, яка вчинила злочин; ф. № 3 — на рух кримінальної справи. Програми кримінально-статистичного спостереження (зміст статистичних карток) багаторазово змінювалися на різних етапах розвитку суспільства. Нині в Україні діють єдині та обов’язкові форми статистичних карток (ф. № 1; 1.1; 2; 3), затверджені спільним наказом Генерального прокурора України і Міністра внутрішніх справ України № 22/835 від 21 грудня 1995 р. Змінювати і доповнювати зміст карток забороняється. Заповнені картки підписують начальник органу внутрішніх справ і прокурор, після чого їх направляють для обліку в управління оперативної інформації УМВС області. Ці картки є вихідним матеріалом для ведення статистичної звітності. Заповнення статистичних карток є першим етапом статистичного дослідження (спостереження). У результаті заповнення карток або журналу первинного обліку, кожний з яких характеризує окрему одиницю сукупності, нагромаджується значний асив матеріалу. Цей матеріал потребує обробки (зведення) і рупування з метою отримання узагальненої характеристики осліджуваного явища. Ці завдання виконуються на наступному етапі.
2. Статистичне зведення і групування отриманих матеріалів. Статистичне зведення передбачає обробку даних первинного обліку і об’єднання їх у сукупність за певними ознаками. Зведення можуть бути централізованими та децентралізованими. При централізованих зведеннях документи направляють до центру, в якому їх оброблюють. У кримінальній статистиці застосовують здебільшого децентралізовані зведення, коли орган, що здійснює спостереження, самостійно оброблює дані й направляє до центру вже зведені матеріали (звіти) для подальшого складання зведення по області й по країні загалом. За способом виконання розрізняють зведення ручні й механізовані. Нині у кримінальній статистиці широко застосовують механізовані зведення з використанням ЕОМ. Статистичні дані впорядковують, систематизують і розподіляють на групи за певними ознаками за допомогою групування. Групування — це розподіл одиниць досліджуваного суспільного явища за суттєвими ознаками. За допомогою групування виокремлюють типи явищ, характеризують склад сукупності або взаємозв’язок у зміні варійованих ознак. При групуванні статистичних матеріалів необхідно виконувати таке основне правило: одиниці досліджуваної сукупності повинні бути об’єднані в якісно однорідні типи явищ. Розрізняють три види групування: типологічні, варіаційні та аналітичні. Типологічними називають групування, що розподіляють досліджувану сукупність на однорідні за якісною ознакою (наприклад, групування за видами злочинів, місцем вчинення злочину). Варіаційними називають групування, що розподіляють досліджувані явища за кількісною (варійованою) ознакою. Цей вид групування застосовують при вивченні вікового складу злочинців, строків позбавлення волі, рецидиву. Аналітичні групування мають на меті встановити взаємозв’язок досліджуваних явищ, наприклад, між злочинністю і пияцтвом, злочинністю й родинним станом, злочинністю й освітою. Отримані дані про злочинність або інші правові явища після зведення і групування об’єднують у статистичні таблиці, що дає змогу викласти й узагальнити дані про суспільні явища за допомогою цифр, які розташовують у певному порядку. Статистичні таблиці у кримінальній статистиці мають важливе значення, оскільки відомості про злочинність у них систематизуються й наочніше, ніж текст, характеризують той чи інший аспект злочинності. Особливість статистичних таблиць полягає в наявності в них одного чи кількох підсумків по вертикалі або горизонталі. Основою для побудови статистичних таблиць є групувальні ознаки. Як правило, їх розташовують у рядках, а кількісні характеристики об’єкта — у графах. Статистична таблиця має вигляд своєрідного статистичного речення, що має підмет і присудок. Підметом статистичної таблиці є об’єкт дослідження, тобто те, про що йдеться в таблиці, присудком — те, що йдеться про підмет, тобто присудок є кількісним описом об’єктів. Як правило, підмет розташовують у лівій частині таблиці у вигляді назв рядків, а праву частину таблиці (графи) займає присудок. Після зведення і групування статистичних даних, а також складання відповідних статистичних таблиць розпочинається наступний етап — статистичний аналіз і узагальнення.
3. Статистичний аналіз і узагальнення отриманих даних є заключним і найвідповідальнішим етапом статистичного вивчення злочинності. Зібраний і згрупований статистичний матеріал у результаті цього аналізу стає основою для докладної та багатоаспектної характеристики досліджуваного явища. Основна мета статистичного аналізу полягає у виявленні закономірностей, встановленні впливу одного явища на інше, констатуванні взаємозв’язку певних явищ. Статистичний аналіз — це процес вивчення і порівняння отриманих цифрових як між собою, так і з іншими даними, а також їх узагальнення. Виходячи з основних функцій статистики виокремлюють чотири завдання статистичного аналізу: описати, порівняти і виявити закономірності, здійснити прогноз і зробити висновки.
До основних завдань статистичного вивчення злочинності належать:
- визначення стану злочинності, її рівня, структури й динаміки;
- виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину;
- вивчення особи злочинця;
- вивчення системи заходів боротьби із злочинністю.
Необхідно ураховувати, що під час вивчення окремих питань злочинності й боротьби з нею необхідно порівняти дані кримінальної статистики з даними інших галузей статистики — демографічної, економічної тощо. Наприклад, аналізуючи склад засуджених за статтю, віком, соціальним станом і освітою, для порівняння використовують дані демографічної статистики. Дані про чисельність населення та її зміни використовують для розрахунку коефіцієнта злочинності. Вивчаючи злочини проти особи або хуліганство, показники їх рівня, динаміки і структури порівнюють з показниками споживання алкоголю (економічна статистика). Отже, статистичне дослідження злочинності передбачає широке використання матеріалів статистичної звітності органів внутрішніх справ, прокуратури, суду, статистичних даних економіки, демографії, культури, а також даних, отриманих шляхом спеціальних вибіркових досліджень. На основі кримінально-статистичної інформації, обробленої та дослідженої за допомогою статистичних методів, можна точно оцінити стан злочинності, виявити закономірності її розвитку й визначити заходи боротьби з нею.