- •Тема 12. Взаємозв'язок управлінського обліку
- •Тема 13. Структура балансу підприємства.
- •Тема 14. Фінансовий аналіз стану активів
- •Тема 16. Страхування матеріальних активів підприємств
- •Тема 17. Фінансова санація та упередження
- •1.1. Суть фінансів. Предмет курсу «Фінанси підприємств»
- •1.2. Грошові відносини як складові фінансів підприємств
- •1.3. Функції фінансів
- •2.1. Зміст фінансової роботи
- •2.2. Завдання і функції фінансової служби
- •2.3. Фінансовий менеджмент на підприємстві
- •3.1. Грошові розрахунки в діяльності підприємств
- •3.2. Безготівкові операції та розрахунки
- •3.3. Загальні принципи ведення касових операцій підприємством
- •3.4. Призначення та структура звіту про рух грошових коштів
- •4,1· Класифікація доходів підприємницьких структур за джерелами формування
- •4.2. Система показників рентабельності
- •4.3. Факторний аналіз динаміки прибутковості
- •4.4. Загальна характеристика звіту про фінансові результати
- •З віт про фінансові результати
- •2. Визначити знаменник пна
- •4. Розрахувати чисельник скоригованого пна
- •5. Розрахувати знаменник скоригованого пна
- •Т ема 5. Оподаткування підприємств та фінансових результатів підприємницької діяльності
- •5.1. Оподаткування прибутку підприємств
- •5 .2. Плата за ресурси
- •5.3. Непряме оподаткування підприємств
- •5.4. Місцеві податки і збори
- •5.5. Документальна перевірка як форма контролю
- •5.6. Попередня перевірка стану розрахунків підприємств з бюджетом
- •5.7. Основні питання програми перевірки
- •5.8. Порядок відображення в актах документальних перевірок аналізу
- •На прибуток
- •5.9. Використання непрямих методів перевірки при оподаткуванні податком на прибуток
- •6.2. Емісійна політика акціонерного товариства
- •6 .3. Порядок формування статутного капіталу акціонерних товариств
- •6.4. Розрахунок дивідендів за акціями акціонерного товариства
- •Т ема 7, Управління корпоративними фінансами. Фінансова та інша звітність акціонерних товариств про власний капітал
- •7.1. Повноваження і компетенція суб'єктів корпоративного управління фінансами
- •7 .2. Облік цінних паперів акціонерного товариства. Депозитарна і реєстрова діяльність
- •7 .3. Фінансова та інша звітність акціонерного товариства про власний капітал
- •8 .2. Фінансові ресурси малого бізнесу
- •8.3. Джерела фінансування малого бізнесу в Україні
- •8.4. Організація спрощеної системи оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва
- •8 .5. Державна фінансова підтримка малого бізнесу
- •II. Елементи операційних витрат
- •9.1. Джерела формування оборотних засобів
- •9.2. Політика формування власних фінансових ресурсів
- •6. Оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.
- •9 .3. Нормування власних оборотних засобів
- •10.1. Капітальні вкладення і джерела їх фінансування
- •10.2. Проектний аналіз інвестицій
- •10.3. Фінансова оцінка ефективності інвестицій в основний капітал
- •10.4· Фінансова оцінка ефективності фінансування інвестицій у цінні папери
- •11.1. Суть та форми кредитування підприємств банківськими установами
- •1 1.2. Методика оцінки платоспроможності позичальника та порядок надання кредиту
- •11.3. Порядок нарахування відсотків за депозитними та кредитними операціями
- •12.1. Взаємозв'язок фінансового й управлінського обліку та фінансової роботи і фінансового аналізу
- •12.2. Суть фінансового аналізу
- •12.3. Експрес-аналіз фінансового стану підприємства
- •12.4. Фінансова звітність підприємства як об'єкт фінансового аналізу
- •13.1. Призначення балансу та його структура
- •13·3· Склад, оцінка та відображення у балансі оборотних активів
- •13.4. Структура пасивів балансу
- •14.1. Внутрішній аналіз стану активів промислового підприємства
- •14.2. Фінансовий аналіз короткострокової заборгованості
- •14.3. Аналіз структури джерел коштів і їх використання
- •14.4. Фінансовий аналіз оборотності активів підприємства
- •14.5. Аналіз руху грошових коштів на підприємстві
- •14·6. Фінансовий аналіз дебіторської заборгованості
- •14.7. Аналіз оборотності товарно-матеріальних запасів
- •14.8. Комплексний аналіз стану підприємства за допомогою фінансових коефіцієнтів
- •Блок 2. Показники ліквідності
- •Блок 4. Показники ділової активності
- •1 4.9. Перспективи поліпшення стану розрахунків підприємств
- •1 5.3. Вибір варіанта капіталовкладень
- •1 5.4. Розрахунок суми амортизаційних відрахувань
- •1 5.5. Розрахунок собівартості продукції
- •15.6. Розрахунок суми капіталу на приріст оборотних засобів
- •15.7, Розрахунок показників фінансового плану та балансу доходів і витрат
- •15.8. Значення і зміст оперативного фінансового плану
- •16.1. Особливості страхового захисту активів підприємств
- •16.2. Страхова відповідальність та страхова оцінка майна підприємства
- •16.3. Страховий захист власників товарів при перевезенні вантажів
- •16.4. Встановлення величини страхового тарифу
- •16.5. Страхові суми і страхові премії як об'єкт страхових відносин підприємства зі страховою компанією
- •16.6. Порядок укладання і дії договору страхування
- •17.1 Суть та необхідність санації підприємств зі складним фінансовим станом
- •17.2. Оцінка внутрішніх і зовнішніх факторів фінансової неспроможності підприємства
- •17.3. Фінансові джерела санації
- •17.4. Оцінка можливості банкрутства та підстави для порушення справи про банкрутство
- •17.5. Порядок оголошення підприємства банкрутом і механізм розподілу конкурсної маси
- •1) Власний капітал χ 100%.
- •2) Дебіторська заборгованість.
17.4. Оцінка можливості банкрутства та підстави для порушення справи про банкрутство
Для оцінки загрози банкрутства необхідно провести аналіз фінансового стану підприємства. При цьому насамперед слід перевірити його сумарну кредиторську заборгованість. Адже справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Для аналізу фінансового стану аудитори використовують методики, які не завжди є доступними для всього кола осіб, задія-
362
Фінанси підприємств
н их у процедурі провадження у справі про банкрутство. Однак фінансисту підприємства доцільно знати основні критерії, за допомогою яких можна було б самостійно зробити висновок щодо визнання підприємства банкрутом на підставі даних його балансу. Зокрема встановити, чи дійсно це підприємство є неплатоспроможним, або перевірити достовірність висновку щодо визнання підприємства банкрутом на підставі даних ліквідаційного балансу. У цьому випадку можна використати методику ДПА*, яка передбачає розрахунок таких параметрів:
Коефіцієнт покриття (Кп) характеризує достатність оборот них коштів підприємства для погашення своїх боргів протягом року і визначається відношенням оборотних активів підприєм ства до поточних зобов'язань.
Коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к) характе ризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, не обхідних для його фінансової стабільності, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до фактичної вартості наявних у підприєм ства оборотних коштів виробничих запасів, незавершеного будівництва, готової продукції, коштів, дебіторської заборгова ності та інших оборотних активів.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л) характеризує не гайну готовність підприємства погасити свою заборгованість і визначається як відношення суми коштів підприємства до суми поточних зобов'язань.
Відповідно до цієї методики структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство — неплатоспроможним у разі, коли:
значення коефіцієнта покриття (Кп) менше ніж 1; значення коефіцієнта забезпечення власними коштами (Кз .к) менше ніж 0,1;
значення коефіцієнта абсолютної ліквідності (Ка.л) менше ніж 0,2.
* Вказівка ДПА від 28.08.97 p. Ns 24-011 8/10-6881 «Методичні вказівки щодо порядку складання звітності, яку надають Державні податкові адміністрації Головному управлінню примусового стягнення податків за станом на _ 1997 р. на районному та обласному рівнях».
363
P.А.
Слав'юк
Модель Альтмана розроблено в 1968 році. Вона має також назву «розрахунок Z-показника». Це 5-факторна модель, де факторами є окремі показники фінансового стану підприємства.
Модель Спрінгейта побудовано на підставі дослідження впливу 19 фінансових показників. Вважається, точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 92%, однак з часом цей показник зменшується.
Z=l,03A+3,07B+0,66C+0,4 D.
Якщо Ζ < 0, 862, то підприємство є потенційним банкрутом.
Банкрутство — як фінансову неспроможність суб'єкта господарювання оплатити пред'явлені фінансові документи - можна передбачити з допомогою «Z-рахунка» Е. Альтмана:
364
Фінанси підприємств
|
|
ПОКАЗНИК |
РОЗРАХУНКОВІ СКЛАДОВІ |
А |
робочий капітал / загальна вартість активів |
В |
прибуток до сплати податків та відсотків / загальна вартість активів |
С |
прибуток до сплати податків / короткострокова заборгованість |
D |
обсяг продажу / загальна вартість активів |
Z-рахунок = (робочий капітал/всі активи χ 1,2) + (чистий прибуток/всі активи * 1,4) + (чистий дохід/всі активи χ 3,3) + (ринкова вартість акцій/зобов'язання χ 0,6) + (обсяги продажу/всі активи)*.
Якщо Z-рахунок 1,8 і менше, то ймовірність банкрутства є дуже високою; від 1,81 до 2,7 — висока; від 2,8 до 2,9 банкрутство можливе; при показнику 3 і вище ймовірність банкрутства дуже мала. Вважається, що цей показник дає 95% ймовірності точного визначення очікуваного банкрутства.
Працівники відділів розрахунків, бухгалтерія, фінансові служби підприємства при організації договірних відносин з юридичними особами повинні аналізувати відношення:
оборотного капіталу до всіх активів;
заборгованості до акціонерного капіталу;
всіх пасивів до всіх активів;
основного капіталу до акціонерного капіталу;
чистого прибутку до всіх активів;
- надходження коштів від операцій до всіх пасивів. Керівники підприємств повинні звернути увагу і на такі озна ки можливого банкрутства:
падіння ринкової ціни цінних паперів товариства;
зниження потоків грошових коштів;
роботу підприємства в галузі, де велика ймовірність бан крутства;
новостворене підприємство;
зменшення дивідендів.
Підставою для порушення справи про банкрутство є письмова заява будь-якого з кредиторів, боржника, органів державної податкової служби або державної контрольно-ревізійної служби до господарського суду.
* Більш детально про це питання див.: Финансовьш анализ деятельности фир-мьі. — М.: Крокус Интернешнл, 1992. — С. 68.
365
Р.А. Слав'юк
К редитор може звернутися з заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи у разі, коли остання неспроможна задовольнити визнані нею претензійні вимоги або сплатити борг за виконавчими документами.
Боржник може звернутися до господарського суду з власної ініціативи у разі його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. До заяви боржника додаються список кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансове і майнове становище. Достовірність та повнота бухгалтерського балансу та іншої інформації про фінансове і майнове становище боржника повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою) незалежно від підстав, з яких порушено справу.
Справа про банкрутство згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника сукупно становлять не менше ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашенння терміну.
Суд покладає на банк, що здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника, Фонд державного (комунального) майна, якщо боржник — державне підприємство, організація, або іншу особу за пропозицією боржника чи кредиторів повноваження щодо розпорядження і контролю за майном боржника. Розпорядник майна несе відповідальність за неналежне здійснення зазначених повноважень. Повноваження розпорядника майна втрачають силу з моменту утворення ліквідаційної комісії.
Кредитори у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство подають до суду письмові заяви з майновими вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Господарський суд за результатами розгляду цих вимог своєю ухвалою визнає їх чи відхиляє. Зазначена ухвала може бути перевірена у порядку нагляду. Заяви кредиторів оплачуються державним митом. Громадяни і юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника, у той же строк повинні подати до арбітражного суду заяви з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу, а також вказати умови санації юридичної особи — боржника.
Після закінчення строку, зазначеного у статті 10 Закону «Про
366
Фінанси підприємств
б анкрутство», суд може винести ухвалу про проведення санації боржника, якщо надійшли пропозиції від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника, і виконати його зобов'язання перед бюджетом, за умови згоди зборів (комітету) кредиторів зі строками виконання цих зобов'язань і на переведення боргу. Право вибору умов проведення санації залишається за боржником у разі, коли він сам звернувся до суду із заявою про визнання його банкрутом. При цьому умови проведення санації державних підприємств шляхом реорганізації погоджуються з відповідним органом, уповноваженим управляти державним майном, та Антимонопольним комітетом України в межах його компетенції, а умови проведення санації шляхом приватизації — з відповідним органом приватизації. Якщо в санації підприємства-божника виявили бажання взяти участь декілька громадян або юридичних осіб, то відбір сана-торів здійснюється відповідними органами на конкурсних засадах. Якщо порушено провадження у справі про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства йому в оренду за умови прийняття на себе боргів підприємства-боржника. У разі згоди кредиторів на переведення боргу та заміну боржника у випадку, передбаченому частиною другою цієї статті, арбітражний суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі. В ухвалі суд затверджує узгоджені кредиторами, санаторами і боржником у випадку, передбаченому частиною другою цієї статті, умови санації юридичної особи-боржника. Господарський суд визнає боржника банкрутом у разі відсутності пропозицій щодо проведення санації або незгоди кредиторів з умовами проведення санації боржника. Про визнання боржника банкрутом суд приймає постанову. В постанові призначаються ліквідатори з числа представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також Фонду державного (комунального) майна, якщо банкрутом визнано державне підприємство або організацію. На ліквідаторів покладаються обов'язки проведення задоволення вимог кредиторів.