14.5. Аналіз руху грошових коштів на підприємстві

Управління грошовими потоками є одним з найважливіших на­прямів діяльності фінансового менеджера. Воно включає в себе роз­рахунок часу обороту грошових коштів (фінансовий цикл), аналіз грошових потоків і їх прогнозування, визначення оптимального рів­ня грошових коштів, складання планів (бюджетів) грошових коштів.

Якщо підприємство нарощує обсяги, то воно тим самим вклю­чає в оборот високоліквідні активи і якоюсь мірою омертвляє їх. По суті цей період є операційним циклом.

Однак повернемося до суті фінансового циклу. Фінансовий цикл, чи цикл обороту готівки, являє собою час, протягом якого грошові кошти вилучені з обороту. Основні етапи обороту грошових коштів у ході виробничої діяльності можна представити такою схемою:

Розміщення			Надходження			Продаж			Отримання
замовлення			сировини і			готової			плати від
на сировину			виробничих			продукції			покупця
			документів
					А			Ε
					в	W		Γ
						д			►

290

А — виробничий процес;

Б — період обороту дебіторської заборгованості;

В — період обороту кредиторської заборгованості;

Γ — фінансовий цикл;

Д — операційний цикл.

Фінанси підприємств

Т обто операційний цикл характеризує загальний час, протягом якого фінансові ресурси перебувають в запасах і дебіторській за­боргованості. Оскільки підприємство оплачує рахунки постачаль­ників з проміжком часу, протягом якого грошові кошти вилучені з обороту, то фінансовий цикл менший від операційного на період обороту кредиторської заборгованості.

І операційний, і фінансовий цикли повинні скорочуватися за рахунок:

прискорення виробничого процесу; прискорення оборотності дебіторської заборгованості. Фінансовий цикл може бути скорочений за рахунок:

• прискорення виробничого циклу;

• прискорення оборотності дебіторської заборгованості;

• певного сповільнення оборотності кредиторської заборго­ ваності.

Тенденція до скорочення є позитивною.

Тривалість фінансового циклу (Т_ФЦ) можна виразити таким чи­ном:

де Т_оц— тривалість операційного циклу;

^іоб_уз — термін обороту кредиторської заборгованості;

^ύο6_Β, — термін обороту виробничих запасів;

^Іоб_д — термін обороту дебіторської заборгованості.

Тепер визначимо терміни обороту окремих груп активів:

де *_0бвз — час обороту виробничих запасів; ~Ю —середні виробничі запаси; С — собівартість.

де їоб_{д т 3} — час обороту дебіторської заборгованості; Д__т~3 — середня дебіторська заборгованість;

291

Р.А. Слав'юк

ВР — виручка від реалізації

де іов_ю — час обороту кредиторської заборгованості

КЗ — середня кредиторська заборгованість С — собівартість

Аналіз грошових коштів проводиться за даними звітного періоду і тому ретроспективний аналіз не є надзвичайно цінним. Однак без цього аналізу дуже часто при наявності прибутку немож­ливо пояснити причини відсутності коштів. Тому в світовій прак­тиці використовують прямий метод (обчислення надходжень коштів) і опосередкований, який базується на ідентифікації і обміну інформації, пов'язаних з рухом грошових коштів і коректуванням чистого прибутку.

При прямому методі виділяють:

I. Поточну діяльність, де аналізують:

- надходження коштів від виручки;

зменшення чи збільшення дебіторської заборгованості;

• витрати коштів на виробництво;

• збільшення чи зменшення запасів;

• збільшення чи зменшення розрахунків з кредиторами;

• збільшення чи зменшення короткострокових кредитів і по­ зик;

• платежі в бюджет.

II. Інвестиційну діяльність, де аналізують:

• надходження коштів від реалізації основних засобів;

• виручку від реалізації матеріальних активів і довгостроко­ вих фінансових вкладень;

• придбання основних засобів і нематеріальних активів:

- довгострокові фінансові вкладення. III. Фінансову діяльність, де аналізують:

- суми виручки від реалізації акцій підприємства; отримані довгострокові кредити;

- кошти на погашення позик. IY. Інші операції:

- цільові надходження коштів; безоплатно отримані цінності.

292

Фінанси підприємств

Ц ей метод дозволяє оцінювати ліквідність підприємства, спос­терігати за рухом грошових коштів, але не показує взаємозв'язку отриманого фінансового результату і зміни величини грошових коштів.

Тому використовують опосередкований метод аналізу, який дозволяє пояснити причину розбіжності між прибутком і, напри­клад, скороченням грошових коштів.

У сучасних умовах зростає роль оптимізації рівня грошових коштів. Саме тому йдеться про те, що потрібно оцінити:

• загальний обсяг грошових коштів і їх еквівалентів;

• яку їх частку потрібно тримати на поточному рахунку, а яку — в швидкореалізованих цінних паперах;

• коли і в якому обсязі здійснювати взаємну трансформацію грошових коштів і швидкореалізованих активів.

На Заході найбільшого поширення отримали моделі Баумола (1952) і Міллера-Орра (1966).

Модель Баумола.

Передбачається, що підприємство почне працювати, маючи максимальний і доцільний для нього рівень грошових коштів. Всі кошти, які надходять від реалізації, підприємство вкладає в корот­котермінові цінні папери (К_стрЦП). Якщо грошових коштів стає ма­ло (або є небезпека погіршення фінансового стану), то підприємст­во продає частішу ЦП. Графічно це можна зобразити як зигзаго­подібну криву (див. рис. 13).

Рис. 13. Графік зміни залишку коштів на поточному рахунку Сума поповнення (0 визначається за формулою

293

Р.А. Слав'юк

д е V — прогнозована потреба в грошових коштах;

S — витрати з конвертації грошових коштів у ЦП;

R — прийнятний для підприємства процентний дохід з ЦП.

Таким чином, середній запас грошових коштів складає Q/R, а кількість угод з конвертації ЦП в грошові кошти (ГК) складає:

ГК= VI Q.

Загальні витрати (ЗВ) з реалізації такої політики управління грошовими коштами складуть:

де Sx/TC—прямі витрати;

RxQ/2 — втрачена вигода зі зберігання коштів на р/р замість

купівлі ЦП.

Модель Міллера-Орра (див, рис. 14).

Вона досить проста, але доступна підприємствам зі стійким фінансовим станом. Вчені використовують у цій моделі стохастич-ний процес Бернулі, тобто коли надходження і використання коштів від періоду до періоду відбувається через стихійні і випад­кові події.

Рис. 14. Модель Міллера-Орра

Реалізація моделі здійснюється кількома етапами:

• Встановлюється мінімальна величина грошових коштів.

• Визначається варіація щоденного надходження коштів.

• Визначаються витрати зі збереження коштів на поточному рахунку.

• Розраховується розмір варіації.

• Розраховується верхня межа грошових коштів на поточно­ му рахунку, при підвищенні якої треба купувати ЦП.

294

Фінанси підприємств

• Визначають точку повернення — величину залишку грошо­вих коштів на поточному рахунку, до якої необхідно повер­нутись, якщо фактичний залишок коштів виходить за межі інтервалу.