3.2.5. Розвиток кісток верхніх кінцівок

До скелету верхніх кінцівок відносяться плечовий пояс і скелет руки. Плечовий пояс складається з лопатки та ключиці, скелет руки - з плеча, передпліччя і кисті. Кисть ділиться на зап'ясті, пясть і пальці.

У новонародженого ключиця майже повністю кісткова, утворення ядра окостеніння в грудний її відділі відбувається в 16-18 років, злиття з її тілом - в 20-25 років. Зрощення ядра окостеніння клювовидного відростка з тілом лопатки відбувається в 16-17 років. Синестозування акроміального відростка з її тілом закінчується в 18-25 років.

Всі довгі кістки у новонародженого, такі як плечова, променева, ліктьова, мають хрящові епіфізи і кістковий діафіз. Кісток в зап'ясті немає, і окостеніння хрящів починається: на першому році життя - у головчатої і гачкуватій кістках; в 2-3 роки - в тригранної кістки; в 3-4 роки - в напівмісячної кістки; в 4-5 років - у човноподібної кістки ; в 4-6 років - у багатокутної великий кістки; в 7-15 років - у горохоподібної кістки.

Сесамоподібні кістки в першому п'ястно-фаланговому суглобі з'являються в 12-15 років. У 15-18 років нижній епіфіз плечової кістки зливається з її тілом, а верхні епіфізи зливаються з тілами кісток передпліччя. На третьому році життя відбувається окостеніння проксимальних і дистальних епіфізів фаланг. «Кістковий вік» визначають центри окостеніння кисті.

Окостеніння кісток верхніх кінцівок закінчується: в 20-25 років - у ключиці, лопатці і в плечової кістки; в 21-25 років - у променевої кістки; в 21-24 роки - в ліктьової кістки; в 10-13 років - у кістках зап'ястя ; в 12 років - у п'ясток; в 9-11 років - у фалангах пальців.

Розділ іv. Методологічне досліжнення вікової структури опорно-рухового апарату у дітей дошкільного та шкільного віку.

4.1. Методи досліджень

Для вивчення росту і розвитку опорно-рухового апарату у дітей були використані методи дослідження, що характеризують фізичний розвиток.

Однією з основних умов для проведення антропометричних досліджень являється їх строга уніфікація. Тільки одноманітність прийомів, використання точного, завчасно провіреного обладнання може забзезпечити правдивість одержання результатів.

Всі вимірювання проводяться на роздітій дитині, в світлому, теплому приміщенні. Діти при цьому повинні зберігати потрібне положення тіла. Антропометричні дослідження проводять в першій половині дня, того як довжина тіла до кінці дня зменшується на 1-2 см, а маса збільшується в серед-ньому майже на 1 кг.

Соматометрія.

Довжина тіла (ріст стоячи) являється ознакою, що характеризує стан пластичних процесів в організмі. Вимірюється з допомогою станкового дерев’яного ростоміру або металічного антропометру.

Вимірювання окружності проводять стальною рулеткою (довжина 1 м) або полотняною сантиметровою стрічкою довжиною 1,5 м. Рулетка містить пружний механізм для скручування стальної стрічки. На стрічці нанесені міліметрові поділки. Переваги стальної рулетки в тому, що вона стійка, не розтягується. При користуванні тканинною сантиментровою стрічкою необхідно її періодично перевіряти і після декількох сотень вимірювань замінювати новою.

Окружність грудей визначають в стані спокійного дихання (пайза), максимального вдиху і максимального видиху. Стрічку накладають ззаді по ниж-ніх кутах лопаток при відведенні в сторони руках. Потім руки опускають; стрічка, зсуваючись, лягає під кутами лопаток. Спереду стрічка проходить на рівні сосків. Стрічка не повинна звисати, повинна щільно прилягати до тіла, разом з тим не заважати глибокому вдиху і вільно рухатись за грудною кліткою. Спочатку вимірюють окружність грудей в паузі, при цьому рекомнендується відвернути увагу дитини розмовою. Потім визначають окружність грудей при максимальному вдиху і, накінець, при максимальному видиху. Всі три вимірювання проводять поступово при одномоментному

Маса виражає сумарну масу тіла (розвиток кістково-м’язового апарату, жирової клітковини, внутрішніх органів). Перед зважуванням ваги перевіряють і регулюють поворотом спеціальних важелів. При зважуванні дитина стає на середину площі ваги, стоїть спокійно. Переміщуванням важельків встановлюється рівновага. Точність зважування 50 г.

Найбільш точні результати дають електронні ваги, які зручні в користуванні і вигідні в експидеційних умовах.

Зважування дітей раннього віку проводять на спеціальних вагах в положенні дитини лежачи або сидячи.

Фізіометрія.

Фізіометрія – визначення функціональних показників. При вивченні розвитку опорно-рухового апарату вимірюєтьмя м’язева сила рук.

М’язева сила рук характеризує ступінь розвитку мускулатури; вимірюють її ручним динамометром. Дитина стоїть прямо, дещо відводить руку вперед і в сторону і, обхвативши динамометр кистю, максимально стискає його. Ніяких інших рухів в плечовому і ліктьовому суглобах не допускається. Проводиться 2-3 вимірювання, записуюють найбільший показник. Відлік ведеться в кілограмах.

Соматоскопія.

При дослідженні стану опорно-рухового апарату поряд з даними, одержаними інструментальним шляхом, враховуються і описові ознаки – дані зовнішнього обстеження. Багато описових ознак (розвиток мускулатури, ступінь жировідкладення та ін.) оцінюються за трьохбальною системою. Слабкий розвиток ознаки позначається цифрою 1, середній – 2, виражений або великий – цифрою 3.

Кістяк. Про розвиток кістяка судять по товщині і масивності кісток, зрості і ширині плечей. Розрізняють три типи кістяка: тонкий або вузький (1), характеризується вузькими плечима і грудною кліткою, малими розмірами кисті рук і стопи; масивний або широкий (3) – широкими плечима, великими розмірами кисті і стопи; середній (2) займає проміжне місце.

Визначають також:

ступінь розвитку мускулатури

форму хребта

форму грудної клітки

форму ніг.

Постава – привична поза і форма тіла вільно стоячої людини. Залежить

вона від форми хребта, рівномірності розвитку і тонусу мускулатури торсу. Розрізняють поставу правильну, сутулу, кифотичну, лордотичну і випрямлену.

Для визначення постави проводять візуальну оцінку тіла в фас і профіль. Оцінюють положення лопаток, рівень плечей, положення голови. Спостереження доповнюються інструментальним вимірюванням глибини шийного і поясничого вигинів і довжини хребта за методом Ковальової. З цією метою до дитини, яка стоїть в привичній позі, приставляють ззаді антропометр так, щоб він був в строго вертикальному положенні і доторкався хребта в одній точці. Лінійкою вимірюють відстань від антропометра до остистого відростку УП шийного хребця і до найбільш глибокої частини поясничої кривизни. Довжину хребта вимірюють таким чином. Дитина стоїть в стійці “смирно’, антропометр становлять ззаду і паралельно середньої лінії тіла, але не доторкаючись хребта; з допомогою поперечної лінійки вимірюють висоту стояння верхньої точки хребта (найбільш низько прощупупуюча кісткова точка черепу вздовж серединної лінії) і його кінця (кінець копчика); різниця між висотою стояння цих точок і складав довжину хребта. Одержані цифрові показники глибини шийної точки і поясничого вигину порівнюють із даними таблиці для визначення видів постави, враховуючи при цьому стать дитини і довжину хребта.