17. Логіка формування та впровадження бізнес-ідей.

Бізнес-ідея - це запропонований засіб поліпшення ведення підприємницької діяльності з метою досягнення більш вагомого підприємницького успіху.

Реалізація ділового розвитку фірми повинно керуватися закономірністю впровадження бізнес-ідеї, згідно з якою далеко не кожна з формульованих пропозицій доводиться до логічного завершення.

Одним із аспектів логіки впровадження бізнес-ідей є можливість відшкодування витрат, які були витрачені під час здійснення невдалих спроб з їх впровадження, за рахунок надприбутків від реалізацій плідних ідей.

Вона досить повно відображає логіку формування загального результату від впровадження нових ідей. Згідно даної схеми - 70% нових ідей не втілюється у життя, 20% - тільки компенсує кошти, які витрачені на їх реалізацію. Проте 10%, які залишилися, дають такий ефект, що значно перекриває всі витрати на розробку та впровадження не тільки даних, але й всіх інших спроб здійснення нововведень.

Таким чином, щоб впровадження нових бізнес-ідей приносило потрібний ефект, їх повинно бути багато.

Наявність об'єктивної границі успішності бізнес-ідей свідчить про необхідність плідної роботи над їхнім доопрацюванням та доведенням до практичного втілення. Спрямованість даної діяльності полягає в тому, щоб якомога збільшити відсоток реалізованих ідей та знизити витрати коштів на ті, які виявилися безперспективними.

Бізнес-ідея - це результат творчого процесу. Йому не можна навчитися. Точніше не існує достатньо надійних методів, які б стимулювали їхню появу. Для того, щоб бізнес-ідеї з'являлися на світ необхідна наявність наступних чинників:

• Природна чи напрацьована схильність до творчого сприйняття власного діла.

• Наявність певного досвіду та спроможність його аналізувати.

• Приділення особливої уваги плануванню, як найважливішої функції управління

• І, безумовно, трохи везіння.

18. Життєвий цикл розвитку бізнес-ідеї.

Діловий розвиток фірми визначає якість ведення бізнесу, підвищення рівня знань про нього. Перевага над конкурентами досягається не стільки за рахунок вкладання у діло фінансових та матеріальних ресурсів, скільки через розуміння того, на що можна витратити кошти із максимальною ефективністю. Цим напрямком розвитку є реалізація бізнес-ідей.

Таким чином діловий розвиток фірми є напрямок підприємницької діяльності з виявлення можливостей бізнесу, формуванні бізнес-ідей із їх використання, обґрунтування умов та кроків щодо впровадження бізнес-ідей та безпосереднього їх втілення у практичну діяльність фірми.

Діловий розвиток фірми реалізує творчу складову бізнесу, без якої сподівання на отримання підприємницького успіху є не дуже переконливими.

Центральним елементом ділового розвитку фірми є бізнес-ідея, яка має власний життєвий цикл.

Ідей може бути забагато і не всі за різних обставин можуть бути прийнятні для виконання. Для з’ясування принципової можливості та доцільності подальшого розвитку ідеї, необхідне провести її первісне техніко-економічне обґрунтування. На даному етапі вирішуються наступні задачі:

• Досліджується принципова доцільність реалізації бізнес-ідеї з точки зору наявності реальних ринкових потреб у її результаті.

• Досліджується принципова можливість реалізації бізнес-ідеї з точки зори можливостей фірми.

• Досліджується відповідність бізнес-ідеї стратегічним намірам фірми.

• Розраховуються можливі результати від реалізації бізнес-ідеї (потреба в інвестиціях, додатковий прибуток, термін окупності, інші).

• Приймається рішення по подальшій долі бізнес-ідеї.

Крім визначених варіантів рішення за даними техніко-економічного обґрунтування, тобто здійснення подальшої розробки чи відхилення, можливі й проміжні рішення. Найбільш розповсюдженими з них є подальше доопрацювання з метою зняття невизначеностей та відкладення у запас, доки ідея не “дозріє”, або до очікування свого часу.

Треба пам’ятати, що загально відомий термін “техніко-економічне обґрунтування” не досить повно відповідає сутності перелічених задач. Тому при проведенні первісного техніко-економічного обґрунтування зацікавленість персоналу ідеєю та бажання втілити її у життя значить набагато більше ніж кількісні показники прибутковості, окупності, ефективності і тому подібне.

Переважна більшість ідей припиняють своє існування вже на стадії первісного обґрунтування. Причини тут можуть бути дуже різні:

• невідповідність концепції розвитку фірми;

• занадто великий обсяг коштів на впровадження;

• значні ризики;

• відсутність необхідних факторів чи засобів для подальшої розробки;

• програш у зрівнянні з конкуруючими ідеями.

Якщо бізнес-ідея визнається прийнятною до впровадження, наступним етапом її життєвого циклу є складання ділового плану, чи бізнес-плану, як його прийнято називати в підприємницький практиці. Діловий план являє собою своєрідну модель майбутнього бізнесу. При її розробці враховуються всі можливі витрати на реалізацію бізнес-ідеї, перевіряються майбутні схеми виробничо-комерційної діяльності, Розробка ділового плану, таким чином, повинна стати своєрідним фільтром для відсіву ідей, які за тими чи іншими обставинами не можуть бути реалізовані.

При цьому необхідно пам'ятати про роль ділового планування у дотриманні логіки розвитку бізнес-ідей. Вона полягає в тому, що на цьому етапі необхідно виявити всі фактори "проти" її впровадження.

Загалом чинниками появи бізнес-ідей є:

• Виникнення проблемної ситуації, на вирішення якої спрямовуються зусилля персоналу.

• Випадкове генерування ідеї при здійсненні поточної роботи фірми чи в інших обставинах, які безпосередньо з нею не пов'язані.

• Підказані зовні (інвесторами, консультантами тощо).

• Запозичення в ході цілеспрямованого ознайомлення з досвідом роботи фірм схожого профілю або з літературних джерел.

• За підсумками навчання на семінарах та курсах.

• У ході здійснення поточного і перспективного планування, розробки ділових планів.

Але навіть, якщо проект пройшов всі експертизи та був прийнятий для виконання, йому не гарантовано 100%-вого успіху. Про це свідчить доволі високий відсоток провалів із впровадженням проектів на стадії їх практичної реалізації.

План який приймається до виконання стає проектом. Частіше за все реалізація ділового плану потребує зовнішнього фінансування. В цьому разі на вимогу інвесторів необхідно доводити наявність їхнього інтересу при прийнятті участі в проекті.

Проектна стадія розвитку бізнес-ідеї складається із процесів безпосередньої реалізації положень ділового плану. Ці дії потребують спеціальних навичок та організації. Особливості реалізації проекту, а також важливість даної стадії життєвого циклу призвели до формування окремого напрямку у менеджменті який відповідно отримав назву проектний менеджмент.

Після виконання всіх необхідних процедур, які передбачені проектом та досягнення його мети, бізнес-ідея вичерпує себе. Вона стає частиною підприємницької практики. А власник проекту отримує у винагороду за свої зусилля та творчі здобутки додатковий прибуток від реалізації проекту.

21. Причини невдач у впровадженні і нововведеннях у бізнесі

Практиці відомо чимало прикладів, коли перспективні ідеї, від впровадження яких небезпідставно очікують неабиякий ефект, на жаль, приносять тільки розчарування. Найбільш поширеними чинниками провалів з реалізацією бізнес-ідеї є:

1. Неможливість своєчасного повернення позик через прорахунки у термінах та кошторисі проекту. Справа в тому, що ці терміну можливого повернення запозичених коштів, які розраховуються в діловому плані, є досить умовними. Вони спираються на якісь середні дані про терміни виконання тих чи інших етапів впровадження бізнес-ідеї. Це нормально тому, що бізнес-план повинен довести саму доцільність реалізації нововведення і деякі узагальнення тут цілком допускаються. Але можливі відхилення від розрахункових даних можуть дорого коштувати фірмі. Невідповідність укладеним домовленостям щодо погашення заборгованості перед інвесторами всього на декілька тижнів може означати великі неприємності у вигляді економічних санкцій, а ще гірше - підриві ділової репутації розробника проекту.

2. Відступ від положень бізнес-плану реалізації ідеїПісля ухвалення ділового плану інвестором починається час реальних дій і цю роботу доводиться виконувати зовсім іншим людям, які частіше за все мають досить приблизне уявлення про сутність самої ділової ідеї. Це часто породжує не дотриманість або не увагу з їхнього боку до певних деталей, які власно і складають сутність задумки. Але при цьому втрачається принципова можливість отримання прибутку, що і визначає провал проекту.

3. Невірний підбір персоналу для виконання проектних робіт. Стадія безпосереднього впровадження ділового проекту у підприємницьку практику досить сильно відрізняється у своїх основних рисах від поточної діяльності. В результаті цього, навіть самі ефективні виконавці своїх безпосередніх функцій у повсякденної діяльності можуть бути безпорадними, якщо вони не володіють специфікою дій в умовах проекту.

4. Несвоєчасне виявлення необхідності внесення змін до проекту. Будь який план, навіть дуже добре обґрунтований, страждає невизначеністю. Їх необхідно аналізувати та своєчасно прийняти необхідні корегуючи дії. Сліпе виконання вимог ділового плану може призвести до нераціональних витрат ресурсів і, в результаті, до його зриву, тоді як цілком достатньо було б внести деякі корективи, які враховують певні реалії ринкової ситуації.

5. Неповага до інтересів зацікавлених сторін проекту. Зацікавленість в результатах проекту можуть відчувати і інші особи: постачальники, покупці, акціонери, тощо. Неповага до цієї зацікавленості може дорого коштувати виконавцям через можливі конфлікти та непорозуміння між сторонами, чиї інтереси в тому чи іншому степені зачіпляє проект.

Цей перелік можна продовжувати дуже довго, при цьому кожний новий випадок невдачі може додавати до нього нові чинники.

Таблиця 1.2