11. Християнізація та її вплив на культуру Київської Русі.

Хрещення Русі — процес прийняття і поширення християнства на землях Київської Русі.

Вузлова подія — масове хрещення у 988 році мешканців Києва, а згодом інших міст держави князем Володимиром Святославовичем, у результаті чого християнство стало провідною релігією на Русі.

Після офіційного хрещення киян у 988 р. християнство стає державною релігією Київської Русі. Християнізація Русі йшла поступово за водними шляхами, спершу її прийняли більші осередки, пізніше провінція. Не всюди цей процес відбувався без опору, як в Києві. Гол. опір чинили служителі поганського культу «волхви», вплив яких на півд. землях Руси був незначний. Натомість на півн. у Новгороді, Суздалі, Білоозер'ї вони підбурювали населення до відкритих виступів проти христ. свящ. Ще довго співіснували між собою деякі елементи поганської віри, переважно обрядів, із христ. (т. зв. двовір'я).

Для унормування церк. життя у своїй державі Володимир видав Устав, призначивши десятину на утримання церкви, та визначив права духовенства: Володимир намагався дати структурне оформлення нової релігії, подібне до візантійського. Перша згадка про митр. на Русі відома з 1037, хоч - раніше мусів бути архієп., який наглядав над руською церквою. Першим митр., який згадується, був грек Теотемпт (див. Київ. митрополія). Християнство, проповідуючи милосердя та христ. любов — підвалини цивілізованого і мирного життя, об'єднало релігійне велику державу Володимира і позитивно вплинуло па мораль керівної верхівки і населення.

З прийняттям християнства на Русі поширилася писемність. Володимир закладав школи, будував церкви спершу в Києві, а згодом по інших містах. Учителями були свящ. з Корсуня, які знали слов. мову. Факт, що з прийняттям християнства не прийшло до безпосереднього політ, опанування Руси Візантією, а відкрито новій християнізованій спільноті зв'язки з дальшими і близькими сусідами, слід уважати найпозитивнішим наслідком акту хрещення Русі і слов. Сходу.

12. Походження словянської та східнослов’янської писемності.

Довгий час судити про писемність на Русі у ХІ-ХІV ст. можна було тільки на основі книжних пам’яток,таких як Остромирово євангеліє 1056-1057 рр.,та інших книг,переписаних найбільш грамотними людьми того часу.Напевне,тому склалася думка,що писемність на Русі привілегією вузького кола лиць-духовенства і феодальної верхівки.Ось чому при вивченні давньоруської писемності важливого значення набуває нові епіграфічні знахідки.

Походження слов’янської і особливо східнослов’янської писемності ще не зовсім ясне.Це пояснюється не тільки відсутністю достатньої кількості ранніх пам’яток писемності,але і тим,що до нашого часу збереглися дві слов’янські абетки-глаголиця і кирилиця.Яка з них більш рання і яку винайшов Кирил-ось деякі із тих питань,над якими працюють лінгвісти в різних країнах.

Учений-лінгвіст минулого століття І.І.Срезневський на основі власних досліджень і спостережень прийшов до висновку,що слов’яни починаючи з VI-VIII ст. користувалися для свого письма буквами візантійського уставу.В наш час ця думка була розвинута болгарським вченим Є.Георгієвим (1952).Він вважав,що на виділеному етапі розвитку писемності слов’яни,користувалися для письма грецькими буквами,поступово ослов’янився грецький (візантійський) алфавіт,добавивши до нього спеціальні буквенні знаки,необхідні для передачі фонетики слов’янської мови.Так виникло протокирилецьке письмо.

У 60-х роках Кирило винайшов глаголицю,але через складність графіки букв вона не отримала особливого поширення.

На початку Х ст. у місті Преславі при болгарському царі Симеоні (893-927) протокирилецьке письмо було удосконалене і в результаті отримало назву кирилиця.

Ще більш складним було питання про походження східнослов’янської писемності.Зазвичай її поява повязується з введенням на Русі християнства при Володимирі Святославичі у 988 р.,при цьому минулий час відносився до безписемного періоду.Однак знайомство з писемністю на Русі,відноситься до більш раннього часу.Проникнення писемності на східнослов’янські території було тісно пов’язане з соціально-економічним і політичним розвитком країни.Цьому сприяли торгові зв’язки з іншими країнами,в першу чергу з Візантією,а також проникнення християнських вірувань,пов’язаних з розвитком феодальних відносин.

Прямим доказом про знайомство на Русі з писемністю в першій половині Х ст. міститься у договорах з греками 911 та 944 рр.,тексти яких збереглися у «Повісті минулих літ».З цих договорів стає відомим,що вони,згідно візантійській дипломатичній традиції,були написані на двох мовах: грецькій і мові того народу,з яким заключався мир чи угода,в даному випадку,на слов’янській мові,зрозумілою для Русі.В договорі 944 р. вказується звичай руських письменників заповіту на випадок,якщо хто-небудь із них відправиться надовго в іншу країну по торговим справам або піде на військову службу. За умовами того ж договору княжі посли і купці повинні були,відправлятися в Царгород,маючи при собі не золоті і срібні печатки,як раніше,а написані грамоти.

Ось чому час для офіційного введення на Русі християнства потрібно вважати не безписемним періодом,а чосом обмеженого використання писемності. Договори з греками свідчать про вживання писемності у державних канцеляріях Русі. Якщо зректися цього,то не зрозуміло,хто і де повинні були читати вторинні екземпляри договорів;хто писав заповіти і грамоти для послів і купців,які відправлялись за кордон?

Вузьке користування писемністю на Русі у Х ст., можливо пояснити і більшою рідкістю епіграфічних знахідок,які відносяться до того часу. Відомий напис на господарському посуді Х ст. із Гніздовського могильника,розташованого неподалік від Смоленська. Надпис «Гороухща» або «Горунша» говорить про зміст посуду –гірчиця або,скоріш,горюча рідина,очевидно,нафта,яка служила для розпалення вогню.

Незвичайна знахідка знайдена серед давньоруського графіті Софіївського собору в Києві. В алтарній частині гострим предметом на стіні вирізана азбука,яка складає 27 букв. Серед них - 23 букви грецького алфавіту,написані в звичайному порядку від «альфи» до «омеги». Чотири ж букви Б,Ж,Ш,Щ-словянські.В ажко змиритися з думкою деяких дослідників,що це просто недописаний алфавіт кирилиці.

Азбука з Софіївського собору примушує нас згадати той період слов’янської писемності,коли,згідно Храбру,використовувались грецькі букви для письма «без устроєния».З припущенням Є.Георгієва,чи не відображає софійська азбука час,коли до грецького алфавіту були добавлені перші слов’янські букви? В такому випадку відкрита азбука повинна уявляти писемність раннього часу.Однак причини написання її на стіні собору в першій половині ХІ ст важко пояснити.

З введенням у 988 р. християнства-релігії класової общини на Русь у великій кількості стали надходити грецькі і болгарські книги,кирило-мефодієвські переклади,відігравши важливу роль у поширенні і розвитку східнослов’янської писемності.

Книжкові пам’ятки які збереглися не дають можливості в повній мірі судити про поширення писемності серед різних прошарків давньоруського населення і її роль.Значно більше можна дізнатися при вивченні епіграфічних матеріалів,вони відкриваються під час археологічних досліджень.Це надписи на різноманітних виробах ремесла,графіті на стінах,наносились не тільки професіоналами,але і представниками народних мас,людьми різних професій і соціального стану.

Особливого значення для рівня розвитку і поширення писемності на Русі мають надписи на виробах ремесла.До них відносяться надписи на пряслицях,ливарних формах,корчагах,голосниках,на металі і дереві. Ряд пряслиць знайдено у більшості давньоруських міст. В Києві біля Десятинної церкви у 1885 р. знайдено пряслице з надписом який переходив на іншу сторону: «Потворин пряслень». Два пряслиця з надписами знайдено під час археологічних розкопок у Вишгороді у 1935-1937рр.На одному з них надпис «Невесточь». Важка форма запису,повинна була вказувати на власника пряслиця-наречену. Надпис на другому пряслиці не читається. вона складається з виділених букв які являють склад «…ANЄТ…».

Ще два пряслиця із овручського шифера знайдені під час розкопок у 1957 р. у Любичі. На одному із них видряпано початок кирилицької азбуки: А,Б,Г,Д,Є,Ж,З,а на іншому-зроблений надпис наступного змісту: «Іванко створив тебе це єдиній дочці».

Наведені приклади надписів на пряслицях свідчать про грамотність міщан. Подібні надписні пряслиця зустрічаються і у сільській місцевості.