21.Найвідоміші архітектурні споруди Київської Русі 10-12 ст.

Давньоруські зодчі зводили складні дерев'яні і кам'яні спорудження, що вражали своїми розмірами, пропорційністю і красою внутрішньої оздоби.

Символом розквіту Київської Русі стали Десятинна церква (989-996),

Софійський собор (1017-1037), Золоті ворота (1037, реконструйовані в 80-х рр. 20 ст.), Успенський собор Києво-Печерської Лаври(1073-1078, зірваний у

1941 р., зараз відбудовується), Михайлівський Золотоверхий собор

Михайлівського монастиря у Києві (1108-1113, зірваний у 1934-35 рр., зараз відбудовується).

Собори святої Софії, подібні Собору святої Софії в Константинополі, були збудовані, крім Kиєва, в Новгороді та Полоцьку. Пам'ятниками уміння давніх руських архітекторів є Успенський Собор Єлецького монастиря (12 ст.), Спаський Собор (1036), Борисоглебський Собор (1123), П'ятницька церква (кінець 12-початок 13 ст.) в Чернігові, княжий палац та

Пантелеймонівська церква (1200) в Галичі, Успенський Собор (1160) та церква св.Василя (кінець 13-початок 14 ст.) у Володимирі-Волинському руїни

Успенської церкви у с.Крилосі біля Галича (12 ст.) та ін.

Значна будівельна робота продовжувалася у Переяславі наприкінці 11-го століття (церква святого Михайла та палац єпископа) .В 12-му ст., внаслідок розпаду Київської Русі на феодальні князівства, в Києві, Чернігові та

Переяславі сформувалися місцеві архітектурні школи, кожна з власним стилем.

22. Особливості сакральної архітектури 14-17ст.

Сакральна архітектура (з латин. sасег - священний) - галузь архітектури, споруди релігійного культу або їх комплексу. Особливість сакральної архітектури - в Ії органічній композиції та структурі, пронизаній ідей. змістом релігії, що через архітектуру впливає на віруючих і формує в них релігійні настрої та почуття. Сакральна архітектура має досконалі естетичні елементи та символи духовної дійсності, які дають людині віру, поєднують Ії з Богом. На території України вона постала із запровадженням християнства.

В Київській Русі сакральна архітектура була під впливом візантійсько-романського стилю, який домінував у православному церковному будівництві в наступні віки. Галицько-Волинський літопис повідомляє про церкву св. Симеона у Шумську у 1233 р. Збудована у 1610 р. Миколаївська церква в Бучачі має характерні ознаки цього стилю.

У 14 - на початку 17 ст. в сакральній архітектурі католицької церкви переважав готичний стиль. У цьому стилі збудовані монастир бернардинців (1610) в Гусятині, костьол (1634) у Підгайцях та ін.

Від І6 до пол. 17 ст. розвивався ренесансний стиль, зразками якого на Тернопільщині є Троїцький (1554) та Миколаївський (1630-83) костьоли в Бережанах, Успенська церква (1652-53) в Підгайцях, монастирі кармелітів (1635-39) та василіян (17 ст.) у Теребовлі.

Від кінця 17 ст. розвинувся новий стиль - бароко. На Тернопільщині збереглося найбільше пам’яток сакральної архітектури цього стилю: костьол і келії Домініканського монастиря (1749-79) у Тернополі, Троїцький собор (1768, перебудований 1893-1903 рр.) у Бережанах, Успенський костьол (1761-63), Хрестовоздвиженська (1753-70) та Покровська (1764) церкви в Бучачі, монастир бернардинців (1627) у Збаражі, церква Всіх Святих (1773-75) у Почаєві, Богоявленський монастир (1760) та ансамбль єзуїтської колегії (1731-43) у Кременці, Троїцький костьол (1761-79) в смт Микулинці. Важливе місце в українській сакральній архітектурі займають хрещаті дерев'яні храми. Зразками таких церков є: Миколаївська (1691) у Бережанах, Спаська (1772) у Підгайцях, Покровська (1643) у Почаєві, Вознесенська (1738) та Успенська (1635) у Чорткові, церква Іоанна Богослова (1644) у с. Скорики Підволочиського району. Є й інші давні зразки сакральної архітектури: церкви Воздвиженська (16 ст.) та Різдва Христового (1608) у Тернополі, Онуфріївська церква (16 ст.) у Гусятині, синагога (17 ст.) у Підгайцях, костьол (18 ст.)у Заліщиках, Миколаївська церква (16 ст.) у Теребовлі та ін. Особливо слід відзтчити комплекси сакральної архітектури –Почаївська лавра (16-19 ст.) і Духовний центр Зарваницької Божої Матері (2000).