- •1. Культура як об'єкт наукового дослідження
- •2. Соціокультурна динаміка
- •3. Види та форми культури.
- •4. Соціальні функції культури.
- •5. Співвідношення національної та світової культури
- •6. Матеріальна та духовна культура стародавнього населення України.
- •7. Особливості культури трипільського населення.
- •8. Культура кочовиків залізного віку (кіммерійці, скіфи, сармати).
- •9. Матеріальна культура східних слов’ян.
- •10. Міфологічний простір та релігійні вірування давніх словян.
- •11. Християнізація та її вплив на культуру Київської Русі.
- •12. Походження словянської та східнослов’янської писемності.
- •13. Розвиток та поширення освіти в Київській Русі.
- •14. Наукові знання в Київській Русі.
- •16. Музика та театральні видовища Київської Русі.
- •17. Особливості давньоруського мистецтва.
- •18. Структура за зміст «Повчання дітям» Володимира Мономаха.
- •19. Культурне та історичне значення літопису «Повість временних літ».
- •20. Значення «Слово о полку Ігореве» у світлі світового епосу.
- •21.Найвідоміші архітектурні споруди Київської Русі 10-12 ст.
- •22. Особливості сакральної архітектури 14-17ст.
- •23. Особливості будівництва українських замків в 14-17 ст.
- •24. Роль братств у розвитку культури в Україні.
- •25. Берестейська церковна унія.
- •27. Полемічна література.
- •28. Острозька академія.
- •65. Досягнення і проблеми культури незалежної України
6. Матеріальна та духовна культура стародавнього населення України.
Кожна національна культура -- культура суспільна, тобто культура точно означеної людської спільноти; це групова культура, проте водночас індивідуальна в тому розумінні, що відрізняється у своїй конкретності від інших національних культур.
Для нас ця проблема важлива тим, що саме культура українського народу, котра виростала і формувалася на основі інших культур, остаточно сформувалась як самобутня національна культура.
За визначенням видатного українського вченого О. Пріцака, на формування української культури вплинуло дві групи культуротворчих елементів.
Першу з них творять ті етнічні складники, злиття яких дало основу нашій культурі, а ними були: доіндоєвропейські, індоєвропейські, праслов'янські, балканські, іранські та алтайські народності.
Другу групу становлять античні, давньогерманські, візантійські і західноєвропейські складники. Ці чотири ланки утворюють, на думку О. Пріцака, культурні епохи, що їх пережила українська культура у своєму розвитку.
Також на формування української культури вплинули інші історично-географічні чинники, а саме: територія, раса, економічні умови, міграційні рухи.
Предки нинішніх українців осіли на території, яка мала дуже давню історію, а її населення перебувало у зв'язках з культурами інших народів стародавнього світу.
Сліди перебування людини на цих землях збереглися ще з часів старокам'яної доби -- палеоліту, коли людство, в тому числі і жителі України, користувалося, в основному каменем і кременем. Найдавніші відомості про початки культури знаходимо в так званій мустьєрській добі палеоліту (100 тис. років до н.е.). Тоді саме з'явилась в Україні неандертальського типу людина, яка ще, мабуть, не володіла розчленованою мовою і не вміла приручати свійських тварин. До цієї ж доби належить найбільше відкриття, що зробило людство, -- вміння видобувати вогонь.
Найдавніші пам'ятки мистецтва передісторичної людини на території України відносяться до доби пізнього палеоліту (епохи: оріньякська -- солютрейська -- мадленська -- 25--15 тис. років тому). Так, розкопки біля с. Мізинь над р. Десною (Чернігівська обл.), с. Добраничівка (Черкаська обл.) та в с. Гінці (Полтавська обл.) відкрили нам життя стародавніх мисливців, їхні житла, подібні до наметів, були споруджені із дерева й кісток мамонта. Тут знайдено крем'яні знаряддя, що відзначалися різноманітністю і доволі майстерною обробкою.
Серед творів мистецтва найбільшої уваги заслуговують стародавні скульптури у вигляді невеликих статуеток, які мали б відображати образ матері в родовій громаді і зберігались у так званих родових святилищах. Особливістю мізинських статуеток є відсутність окресленої голови або ж обличчя. Крім жіночих статуеток, зустрічаються фігури тварин і людиноподібних зображень з кістки і каменю.
Серед мізинських знахідок трапляються прикраси зі слонової кістки з геометричним орнаментом.
Знахідки мізинської культури, котра стала початком чи попередником відомої в центральній та західній Європі так званої мадленської культури, трапляються і в інших регіонах України (на Київщині, Полтавщині), в Західній Україні (міста Теребовля, Золочів, Чортків), і вони доводять, що палеолітична людина, хоч расове і невизначена, мала свою типову мистецьку культуру.
Доба нового каменю -- це доба великих змін (бл. 15 тис. років тому). Змінився клімат, (відступив на північ льодовик), рівнобіжне змінювався побут людини. Замість печери людина йде жити в наземні будівлі -- своєрідні хати, які утворювали поселення. З'явилися нові знаряддя виробництва з каменю (сокири, молоти, долота, ножі); з'являються лук і стріли. Полювання і рибальство стають головним заняттям. Згодом (7--6 тис. років тому) людина починає виробляти посуд з глини, оздоблений різними прикрасами, і відтепер гончарство значно полегшує її побут. Далі -- розвивається обробіток землі і вирощування зернових. Хліборобською працею займаються переважно жінки. Розвивається будівництво, виникають житла поблизу озер, річок. Поволі людина виходить за межі своєї території, розвиваючи контакти з іншими країнами, зокрема малоазійського простору, де вже існувала високорозвинена культура. У цю добу значного поширення набуває орнаментальна кераміка, яка з відповідним орнаментом на глині (лінійки у вигляді шнурів) дістає назву шнурової.
За неоліту відбулися істотні зміни у фізичному вигляді людини і, на думку антропологів, на місці неандертальської з'являється нова раса -- кроманьйонська.
Доба неоліту в Україні представлена трипільською культурою, назва якої походить від знахідок, зроблених у XIX ст. київським археологом В. Хвойкою під час розкопок біля с. Трипілля на Київщині.