- •2)Культура у системі суспільних відносин, її функції
- •3)Культура як спосіб буття людини. Поняття антропосоциогінезу
- •4)Світова культура як синтез національних, регіональних, локальних культур
- •5)Поняття культурного регіону. Сучасна регіональна типологія культури
- •6)Історична періодизація та типологія культурного процесу. Поняття культурної епохи
- •7)Діалектика загальнолюдського та національного в культурі. Проблема культорної ідентфікації
- •8)Культура й особистість. Елементи внутрішньої культуриособистості (світогляд, професійна культура, моральна, політична, естетична та культура побуту)
- •9)Синкретизм як найважливіша характеристика первісної культури
- •10)Неолітичнареволюція та її значення для подальшого розвитку культури людства. Трипільська культура на тер-ї україни
- •11)Традиціоналізм як тип культури. Загальні риси розвитку культур стародавнього сходу
- •12)Культури кочовиків на тер-ї україни:кіммерийці, сармати, скіфи
- •13)Досягнення культури доби античної класики
- •14)Значення культури стародавньої греції та риму для формування європейської культури
- •15)Загальна характеристика культури візантії. Вплив візантійської культури на формування культури слов’янських народів та київської русі
- •16)Загальна характеристика середньовічної культури
- •21)Північне відродження, його діячі та здобутки художньої культури
- •22)Реформація, її місце і значення для духовної культури західної цивілізациї
- •23)Соціально-політичні обставини становлення української національної свідомості
- •24)Діяльність і значення братств для розвитку української культури 16-17 ст.
- •25)Внесок у культуру ренесансної європи вихідців з україни
- •26)Гуманістичні та реформаційні ідеї в культурі україни 16-першої половини 17 ст.(на прикладі острозького культурного осередку)
- •27)Місце і значення літературно-філософської полеміки в українській культурі 17 ст.
- •28)Промислова революція і розвиток науки як чинник формування новоєвропейської культури
- •30)Художні напрями та стилі європейської культури 17-18 ст.
- •31)Просвітництво на терені української культури др.Половини 17-18ст.: ідеологія,діячі,осередки
- •32)Вплив київського культурного центру на слов’янсько православний світ 17-18ст. Та його роль у росповссюдженні просвітницьких ідей
- •33)Самобутність культури українського бароко
- •34)Українська та російська культури доби освіченого абсолютизму проблема взаємодії
- •35)Дворянський етап українського нац-культурного відродження кінця 18-першої третини 19ст.;діячі та здобутки
- •36)Головні ознаки й тенденції розвитку європейської культури 19ст.
- •37)Художні напрями та стилі європейської культури 19ст.
- •Скульптура
- •38)Соціально-політичні обставини розвитку російської культури першої половини 19ст. Як чинники становлення дворянського етапу українського національно-культурного відродження
- •39)Слов’янофільство як духовно-культурне явище 19ст., його зв’язок з романтизмом у європі
- •40)Українська національна ідея, її фундатори та розробка у др.Чверті 19ст.
- •41)Значення творчості та діяльності т.Г.Шевченка для розвитку української культури
- •42)Освітянський процес в україні 19ст. Та значення університетських центрів для формування національної інтелігенції
- •43)Розквіт демократичної культури в росії др. Половини 19ст., її місце в скарбниці світової культури
- •44)Критичний реалізм як провідний напрям європейської художної культури др. Половини 19ст.Реалістична література росії та україни 19ст.
- •45)Національно-демократичне спрямування духовної культури українського суспільства та процес нац-культ відродження др. Половини 19-початку 20ст.; його діячі
- •46)Українська культура в галичині: діячі, осередки, значення
- •47)Українське образотворче та театральне мистецтво др. Половини 19ст.
- •48)Символізм як явище духовної культури останньої третини 19ст.-початку 20ст., його нац особливості на прикладі укр літератури
- •49)Модернізм як ідеологія кризи суспільної свідомості та культури кінця 19-першої половини 20ст.
- •50)Проблема масової клуьтури у 20ст. Соціокультурні передумови виникнення тоталітаризму і фашизму у 20ст.
- •51)Дегуманізація культури техногенної цивілізації др. Половини 20ст.
- •52)Постмодернізм та егалітаризм як характеристики духовної культури др. Половини 20ст.
- •53)Глобальні проблеми цивілізації та культури др. Половини 20ст.
- •54)Молодіжна контр-культура 60х років 20ст.
- •55)Політика міжнародних організацій у справах культури
- •56)Пореволюційна українська культура та політика українізації 20-30х років:ідеї, діячі, наслідки
- •58)Культура в авторитарній державі: 60-80 роки в срср.Місце й значення діяльності шістдесятників у розвитку української культури
- •59)Українська культура в межах радянської багатонаціональної культури: проблеми і досягнення
- •60)Умови й особливості розвитку укр культури в незалежній державі
51)Дегуманізація культури техногенної цивілізації др. Половини 20ст.
Гуманізм — визнання людини найвищою цінністю в світі, повага до гідності та розуму людини; течія в західноєвропейській культурі епохи Відродження, право на щастя в житті, і вільний вияв природних почуттів і здібностей. Гуманізм це ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності; людяність. Гуманістичний світогляд протиставляється світоглядам, для яких людина не стоїть на вершині піраміди цінностей: релігійному, де найголовнішою цінністю проголошується бог, класовому, для якого найважливіші інтереси певного класу, імперському, для якого найпершою цінністю є інтереси імперії, тощо. Соціальна ситуація в світі кінця ХХ століття і початку ХХI століття характеризується системною кризою: безробіттям, інфляцією, зростанням цін, втратою більшої частини соціальних гарантій. Багатьма дослідниками констатується переорієнтація громадської свідомості з колективістського на індивідуальне, з самовдосконалення і творення на збагачення. У суспільну свідомість засобами масової інформації, пропаганди активно впроваджується принцип вседозволеності в гонитві за особистим добробутом, крайнього індивідуалізму, авантюризму, культу сили і грошей. В якості основної причини загострення глобальних проблем можна назвати дегуманізація культури. Рішення сучасної кризи бачиться у поверненні справжнього гуманізму, де людина буде нести відповідальність за своє буття. У ХХ столітті посилюється статус уявлень, відповідно до яких західна цивілізація наближається до стану кризи. Особливо ці уявлення зміцнилися між I і II світовими війнами. Їх генезис пов'язується з роботою О. Шпенглера «Захід Європи» (Т.1, 1918; Т.2, 1922). Згідно з його уявленням, європейська культура, будучи «живим організмом», як і будь-яка інша культура, приречена на «старість, в'янення і смерть». Деградація європейської культури виражається в її трансформації в цивілізацію. Цивілізація - завершення і результат культури. «Сучасна епоха - писав Г. Лебон, - являє собою один з таких критичних моментів, коли людська думка готується до зміни. В основі цієї зміни лежать два головних фактори. Перший - це руйнування релігійних, політичних і соціальних вірувань, що дали початок всіх елементів нашої цивілізації, другий - це виникнення нових умов існування і абсолютно нових ідей, стали наслідком сучасних відкриттів в області наук і промисловості » Невіра в домінуючу силу добра може бути позначена, за влучним визначенням С. Франка, як криза віри людини - «як криза гуманізму» А. Печчеї, вважав, що криза людства можна запобігти не відмовою від науково-технічного прогресу, а вдосконаленням людських якостей на основі сучасного гуманізму - прагнення до справедливості, відрази до насильства. Це дасть можливість перейти до нових умов буття людини і культури, і перед людиною стоїть нетривіальна задача: повернути людині наснагу духовних істин, вдихнути в нього загублену віру в єдність Правди, Добра і Краси. Таким чином «в епоху технічної цивілізації така об'єднавча тенденція є єдино рятівною для людства. Інша, зворотна тенденція буде мати апокаліпсичне завершення». вдихнути в нього загублену віру в єдність Правди, Добра і Краси. Таким чином «в епоху технічної цивілізації така об'єднавча тенденція є єдино рятівною для людства. Інша, зворотна тенденція буде мати апокаліпсичне завершення».