49)Модернізм як ідеологія кризи суспільної свідомості та культури кінця 19-першої половини 20ст.

На початку XX ст. в сфері художньої творчості — у літературі, архітектурі, малярстві, музиці, театральному мистецтві — виникає безліч течій, груп, шкіл, які прийнято позначати збірним терміном «модернізм» (модерн — новий). У цьому терміні немає спроби вичленити яку-небудь спільну рису — очевидні різноманітність і різноплановість майстрів. Об'єднує їх насамперед авангардизм — розрив з визнаними нормами і традиціями, бунт проти старих форм не тільки в мистецтві, але й у житті взагалі. У той же час у різних майстрів абсолютно різними були, з одного боку, цілі, а з іншого — тон і спрямованість протесту.

Особливо цінується вироблення власного, ні на кого не схожого образу, що пов'язано зі зміною загальних естетичних настанов. Якщо раніше головною естетичною категорією було прекрасне, все мистецтво попереднього сторіччя пронизане гуманізмом, то тепер популярною категорією стає потворне, ідеал цілісної людської особистості зникає, що часом веде до підриву фундаментальних основ творчості (наприклад, образотворче мистецтво відмовляється від зображувальності, образності). Головною цінністю визнається внутрішній світ художника, право без обмежень вибирати способи вираження своїх переживань, асоціацій.

Новий напрям розповсюдився по всій Європі і в першу чергу торкнувся архітектури і декоративного мистецтва. Представники «модерна» використовували нові техніко-конструктивні засоби, вільне планування, своєрідний архітектурний декор для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель (X. Ван дер Велде в Бельгії, І. Ольбріх в Австрії, А. Гауді в Іспанії, Ч.Р. Макінтош в Шотландії, Ф.О. Шехтель в Росії). У Італії його називали рослинним стилем, або «ліберті», у Великобританії - стилем «модерну», в Іспанії - модернізмом, в Бельгії - стилем Велді, в Австрії - сецесіоном, в Германії - югендстілем. Стиль «модерну» виник як реакція на еклектизм і мляве копіювання історичних стилів минулого. Для модерна характерні гнучкі текучі лінії, стилізований рослинний узор. Ексцентричний декоративний стиль використовувався для обробки крупних магазинів, які в цей час починають будуватися у великих містах Європи і Америки, і усесвітніх виставках, символізуючи таким чином процвітання і могутність торгівлі.

50)Проблема масової клуьтури у 20ст. Соціокультурні передумови виникнення тоталітаризму і фашизму у 20ст.

Популя́рна культу́ра (або поп-культура, масова культура) — культура, популярна й переважна серед широких верств населення в даному суспільстві. Елементи поп-культури можна знайти повсюди — в кулінарії, одязі, споживанні, засобах масової інформації, в розвагах (наприклад, в спорті і літературі).

Передумови формування масової культури закладені в самій наявності структури суспільства. Хосе Ортега-і-Гассет сформулював відомий підхід до структуризації за ознаками творчої потенції. Така структуризація передбачає поділ суспільства на «творчу еліту», яка, природно, становить меншу частину суспільства, і на «масу» — що кількісно переважає. Відповідно виникає протиставлення культури еліти («елітарної культури») культурі «маси» — «масовій культурі».

На початку XX ст. масове суспільство й пов'язана з ним масова культура стали предметом досліджень найвизначніших учених у різних наукових областях: філософів Хосе Ортега-і-Гассета ("Повстання мас"), Карла Ясперса ("Духовна ситуація часу"), Освальда Шпенглера ("Сутінки Європи"); соціологів Жана Бодріяра ("Фантоми сучасності"), Питирима Сорокіна ("Людина. Цивілізація. Суспільство) і інших. Аналізуючи масову культуру, кожний з них відзначає тенденцію до її комерціалізації.

Тоталітаризм не виникає випадково, навіть будучи своєрідною аномалією, він має свої соціальні передумови і причини. До найважливіших з них відносять-ся: 1. Саме індустріальне суспільство, ускладнення соціальних зв'язків і взаємо-мозавісімості; 2. Наростання раціоналізму та організованості в житті суспільства, нові можливості для маніпулювання суспільною свідомістю; (радіо, телебачення, засоби зв'язку, ЗМІ і т.д.); 3. Поява монополій та їх зрощення з державою (тоталітаризм - вис-Шая їх ступінь, всеосяжна монополія); 4. Етатізація суспільства, посилення в суспільній свідомості культу державного-ва (тут позначився вплив двох світових війн, коли різко посилилося державного-дарське втручання в економіку і суспільне життя), поширення кол-лектівістскіх поглядів; 5Массовая емоційна впевненість у можливості швидкого поліпшення життя за допомогою планування і раціональних перетворень 6. Масова психологічна незадоволеність відчуженням особистості при капіталізмі, її незахищеністю і самотністю. Тоталітарні руху дають ілюзію прилучення до "вічних цінностей": класу, нації, державі, велічест-кої сакральної Влада; 7. Гострі соціально-економічні кризи ведуть до маргіналізації гро-ва, появи численних люмпенскіх і полулюмпенскіх шарів, особливо вос-пріімчівих до тоталітарної ідеології та схильних до політичного радикалізму;