Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпора на теор вопросы.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
20.07.2019
Размер:
543.74 Кб
Скачать
  1. Наведіть приклади варіантів макрорівноваги, розкрийте їх сутність.

Існують три варіанти макрорівноваги.

Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіанського відрізка, то зростання попиту призводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах.

Якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку, то це призводить до зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін та зайнятості.

Якщо сукупний попит зростає на класичному відрізку АS то це призводить до інфляційного зростання цін та номінального ВНП при незмінному обсязі реального ВНП (оскільки, як уже зазначалося, він не може зростати за межі рівня “повної зайнятості”).

  1. В чому заключається мета споживача та кардиналістський (кількісний) підхід до аналізу корисності?

Метою споживання товарів та послуг є задоволення потреб людини. Потреба — це стан незадоволення, з якого людина прагне вийти, збільшуючи споживання благ.

Задоволення, яке отримує людина від споживання благ, називається корисністю. Корисність являє психологічно-суб’єктивну оцінку задоволення. Максимізація корисності є метою споживача, основним мотивом його поведінки.

У мікроекономіці склалися два підходи до пояснення поведінки споживача: кардиналістський або кількісний та ординалістський або порядковий.

Кардиналістська модель поведінки споживача виходить з того, що корисність може вимірюватись кількісно за допомогою умовної одиниці – „ютиля” (від англ. utility - корисність). Маючи на меті максимізацію корисності, споживач оцінює споживчу властивість кожного товару в ютилях і вибирає товари з найбільшим числом ютилів. Величина корисності залежить не тільки від властивостей блага, але й від його кількості, тобто, визначається функціонально.

  1. Розкрийте зміст капіталу як економічної категорії розвиненого товарного виробництва.

Капітал у своїй матеріально-речовій формі виступає у вигляді виробничих основних фондів, що використовуються для виробництва товарів і послуг, грає вирішальну роль в інтенсифікації виробництва і підвищення його економічної ефективності.

Ринок капіталу - це складова частина загального ринку факторів виробництва. Існує кілька точок зору на сам зміст категорії «капітал». Часто вважають, що капітал-це гроші, оскільки вони є універсальним товаром, який можна використовувати для виплати заробітної плати та розрахунків з постачальником, інвестування в розвиток виробництва.

Інші економісти вважають, що капітал - це час, бо для отримання доходу потрібний період часу. Причому дохід є свого роду винагородою за відмову від задоволення поточних потреб заради їх задоволення в майбутньому.

Широко поширена також думка, що капітал - засоби виробництва, які можна використовувати для виробництва інших товарів.

Є економісти, які вважають, що капітал-джерело відсотка. Вони виходять з того, що капітал може приносити його власнику відсоток або інший дохід. При цьому до суті капіталу підходять односторонньо, звужують його до позичкового товару-капіталу, що приносить відсоток, не розкривається і роль капіталу як джерела відсотка.

Кожне з даних понять капіталу, виділяючи ту чи іншу його сторону, не розкриває його суті у всьому різноманітті.

Як матеріально-речової основи ринкових відносин підприємств виступає промисловий капітал, який існує в декількох основних функціональних формах: грошовій, продуктивній і товарній. Положення фірми на ринку багато в чому визначається ефективністю використання основного капіталу, показником якої є капіталовіддача КО. Її можна виразити наступною формулою:

КО = НП / ОК,

де КО - коефіцієнт капіталоотдачі; ПП - величина чистої продукції фірми;

ОК - величина її основного капіталу.

Чим вище капіталовіддача, тим менше коштів витрачає підприємство на відшкодування основного капіталу і виробництво даної кількості продукції. Зростання капіталоотдачі досягається як екстенсивним шляхом, заснованому на збільшенні часу використання засобів праці, так і інтенсивним шляхом, заснованим на підвищенні продуктивності праці, яка має зростати швидше, ніж капіталоозброєність праці.

Ринок капіталу органічно пов'язаний з кругообігом і оборотом капіталу, який включає три основні сфери: а) фізичний і моральний знос; б) амортизацію;

в) відшкодування в натуральній формі. Віддача від інвестиційних коштів на покупку факторів виробництва буде тим більше, чим нижче існуюча ставка відсотка. Для визначення напрямку інвестицій, виходячи з розрахунку можливого майбутнього доходу, використовується метод дисконтування. Для цього з'ясовується, за якою ціною слід купити фактор виробництва, щоб його використання дозволило отримати більший дохід, ніж грошова сума не відсотки в банку.