79. Проаналізуйте основні форми зовнішньоекономічних відносин України.

Як вже говорилося, можливість інтенсифікації зовнішньоекономічних зв'язків в значній мірі обумовлена ринковою трансформацією економіки. Тобто інтенсифікація інтеграційних процесів повинна була б бути закономірним наслідком ринкових перетворень. Однак в Україні активізація зовнішньоекономічних зв'язків відбувалася не поетапно у відповідності з ринковими перетвореннями, а в прискореному режимі. Така ситуація обумовлена нерозвинутістю ринкових відносин в нашій країні. Хоча за більш як десять років ринкової трансформації Україна багато зробила для зближення соціально-економічного змісту своєї економіки з світовою економікою, проте ринкові перетворення ще далекі від завершення та й здійснювалися вони непослідовно. Як наслідок, економіка України сьогодні має риси сучасної ринкової системи, командно-адміністративної системи і системи капіталізму епохи первісного нагромадження капіталу.

До особливостей розвитку зовнішньоекономічних відносин України необхідно віднести і те, що входження нашої держави у світове співтовариство відбувається в умовах глибокої кризи національної економіки та економік країн, що утворилися на території колишнього СРСР, і країн колишньої РЕВ, з якими Україна мала найтісніші економічні зв'язки.

Під впливом економічної кризи наша держава зазнала великих втрату виробничому і науково-технічному потенціалі, допустила істотне погіршення структури виробництва та експорту, нажила великий зовнішній борг і великі суми по його обслуговуванню. Будучи породженням в певній мірі дезінтеграційних процесів на території колишньої РЕВ, і передусім на території колишнього СРСР, спад виробництва, в свою чергу, призвів до обвального скорочення економічних зв'язків України з постсоціалістичними державами. А це означало втрату Україною ринків збуту, на які припадала значна частина вітчизняного зовнішньоторгового обороту.

За таких умов наша країна здійснила переорієнтацію своїх зовнішньоекономічних зв'язків з постсоціалістичних країн на розвинуті капіталістичні країни. Однак останні не заінтересовані в появі на світовому ринку нового сильного конкурента. А тому й окремі з них зберігають дискримінаційні заходи щодо економічних зв'язків з Україною, прагнуть взяти під контроль український ринок стратегічної продукції і технологій і разом з тим витіснити українські підприємства з ринку СНД.

Нарешті ще одна особливість зовнішньоекономічної діяльності України - недостатність досвіду розвитку міжнародних економічних відносин. До набуття Україною незалежності переважна частина досвіду щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльності була зосереджена в союзних органах управління. На рівні республік він був обмеженим, оскільки торкався лише тих сфер і напрямів, в яких була задіяна та чи інша республіка, це, по-перше. По-друге, навіть якби Україна володіла повним (сукупним) досвідом СРСР щодо розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, то і тоді б вона не змогла його застосувати в повній мірі, оскільки то був досвід роботи в іншій економічній системі, в умовах жорсткої державної монополії на здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Сьогодні на світовий ринок вийшли не тільки великі, а й тисячі дрібних підприємств. І всі вони не тільки не мають досвіду зовнішньоекономічної діяльності, а нерідко не мають достатнього досвіду підприємницької діяльності взагалі.

В зв'язку з цим перед Україною стоїть завдання оперативно вирішити питання щодо професійної підготовки та перепідготовки працівників для підприємств і організацій, зайнятих зовнішньоекономічною діяльністю. При цьому варто використати досвід зарубіжних фірм та навчальних закладів, особливо досвід з маркетингу, валютно-фінансових операцій, міжнародного права. Крім того, для забезпечення інтенсифікації зовнішньоекономічних зв'язків необхідно запозичити досвід щодо формування демократичних політичних структур, соціальної бази демократії, високої загальної та політичної культури населення, підприємницької етики і ін. Вивчення зарубіжного досвіду розвитку міжнародних економічних відносин є одним із способів прискорення включення України в систему міжнародної економіки, що дасть можливість швидше подолати кризовий стан економіки, сповна використати наявний виробничий потенціал й забезпечити зростання добробуту населення України.