53. Визначте основні чинники функціонування грошово-кредитної системи.

Грошово-кредитна система в будь-якій державі несе досить велике і вагоме значення. Без дієздатної і нормально функціонуючи грошово-кредитної системи годі сподіватися на нормальний розвиток не тільки фінансової галузі країни, але й економіки в цілому. Адже грошово-кредитна система: це стабільність на національному грошовому ринку, це можливість залучати іноземні інвестиції, займатися довгостроковим кредитуванням, без якого сьогодні неможливий розвиток будь-якої галузі.

54. Розкрийте сутність загального правила максимізації прибутку фірми будь-якої ринкової структури.

Максимізація прибутку (мінімізація збитків) досягається при обсязі виробництва, відповідному точці рівноваги граничного доходу та граничних витрат. Ця закономірність називається правилом максимізації прибутку.

Правило максимізації прибутку означає, що граничні продукти всіх факторів виробництва у вартісному вираженні рівні їх цінами або що кожен ресурс використовується до тих пір, поки його граничний продукт в грошовому вираженні не стане рівнозначний його вартості.

Збільшення випуску продукції підвищує прибуток підприємства. Але тільки в тому випадку, якщо дохід від продажу додаткової одиниці продукції перевищує витрати виробництва даної одиниці (MR більше MC).

Коли витрати, пов'язані з випуском ще однієї одиниці продукції, вище принесеного за рахунок її реалізації доходу, то підприємство лише збільшує свої збитки. Якщо MR менше MC, то виробляти додатковий товар невигідно.

У цих умовах максимальний прибуток досягається при тому обсязі виробництва, де крива граничних витрат у своєму зростанні перетне криву граничного доходу (MR = MC). Поки MR більше MC, збільшення виробництва дає зростаючу менше прибуток. Коли ж після перетину кривих встановлюється співвідношення MR MC, до збільшення прибутку веде скорочення виробництва. Прибуток зростає при наближенні до точки рівності граничних витрат і доходу.

В умовах досконалої конкуренції граничний дохід дорівнює ціні товару.

55. Надайте пояснення витратам виробництва, їх сутності та структурі.

Існує декілька підходів до розгляду витрат виробництва.

По-перше, з точки зору всього суспільного виробництва витрати виробництва поділяються на витрати суспільства і витрати його первинних ланок — підприємств. З позиції суспільного виробництва до витрат належать витрати, що відображені у вартості кінцевої продукції.

Витрати підприємства на виробництво являють собою важливий елемент відтворювального процесу первинної ланки і відтворюють у собі витрати підприємства на всі спожиті ресурси на виробництво продукції.

По-друге, на рівні підприємства одночасно існує два підходи до визначення витрат виробництва: бухгалтерський та економічний. В економічних дослідженнях особливу цінність мають економічні витрати, а в господарській практиці — бухгалтерські витрати. Саме бухгалтерські витрати законодавчо закріплені в законах про податок на прибуток підприємств.

У цій темі витрати виробництва розглядаються як категорія мікроекономіки.

При з’ясуванні сутності витрат слід пам’ятати, що їх існування в економіці зумовлено рідкістю ресурсів і можливістю їх альтернативного використання. Якщо для виробництва деякого конкретного товару використано певні ресурси, то це означає, що їх застосування вже неможливе для виробництва якогось іншого товару. Витрати в економіці пов’язані з відмовою від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг. Отже, витрати, які слід ураховувати при прийнятті економічних рішень, — це завжди альтернативні витрати, тобто альтернативна вартість (цінність) ресурсів при найдоцільнішому, альтернативному варіанті їх застосування.

Витрати на оплату ресурсів здійснюються в грошовій формі і часто називаються економічними витратами.

Економічні витрати — це ті виплати, які підприємство повинне зробити, або ті доходи, які підприємство повинно забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.

Економісти вважають витратами всі платежі — явні та неявні, — які потрібні для залучення ресурсів до конкретного виду діяльності.

Виплати фірми, пов’язані з виробництвом продукції або наданням послуг, можуть бути або зовнішніми, або внутрішніми.

Зовнішні витрати являють собою плату постачальникам ресурсів (праці, сировини, енергії і т. д.), які не є власністю даного підприємства. Але підприємство може використовувати ресурси, що належать до його власності.

Використання будь-якого ресурсу пов’язано з певними витратами, незалежно від того, кому він належить, і власні ресурси підприємства хоча й не оплачуються, але чогось коштують. Виходячи з логіки економічної доцільності власні ресурси теж підкоряються загальним закономірностям альтернативності використання ресурсів.

Витрати на власний і самостійно використаний ресурс є внутрішніми витратами.

Приклад. Припустимо, що перукар, який надає відповідні послуги населенню, є власником приміщення і відповідного устаткування. Хоча на підприємстві відсутні зовнішні витрати, внутрішні є. Адже перукар, використовуючи власне приміщення, недоодержує щомісячний дохід, котрий він міг би одержати, здаючи це приміщення в оренду. Так само буде і з оплатою праці самого перукаря, яку він отримав би, виконуючи відповідні функції на підприємстві, що належить іншому власникові.

Крім того, як зазначалося, до економічних витрат належать нормальний прибуток — мінімальна плата, необхідна для утримання підприємницького таланту в межах даного підприємства. Якщо ця мінімальна винагорода не буде забезпечена, то підприємець переорієнтує свій підприємницький хист на інший напрям діяльності, в іншу сферу або навіть відмовиться від підприємництва заради одержання заробітної плати.

Виходячи з викладеного вище дамо кількісне визначення витрат виробництва, або економічних витрат. Економічні витрати — це сума зовнішніх і внутрішніх платежів, включаючи в останні і нормальний прибуток, необхідних для того, щоб залучити і утримати ресурси в межах даного напряму діяльності.