58. Охарактеризуйте економічну сутність категорії «прибуток.»

Порівнюючи згадані підходи найправомірніше розглядати сутність і соціально-економічну природу прибутку як перетворену форму чистого доходу. Адже прибуток характеризує чистий дохід у тому вигляді, в якому такий дохід виступає на поверхні економічних явищ за умов економічної відокремленості господарюючого суб’єкта, в т. ч. виробника. Чистий дохід (абстрактно) — це виражена у грошовій формі вартість додаткового продукту, який становить основну частку даного доходу. Його джерелами є, у трактуванні марксистів, додаткова і частково необхідна праця, а згідно з економікс — ще й інші фактори виробництва.

Найсуттєвішим чинником збільшення підприємницького доходу є економія на зовнішніх ресурсах завдяки їх раціональному використанню. Усі фактори, які впливають на динаміку підприємницького доходу, можна поділити на дві великі групи. Перша — ті, які безпосередньо визначаються діяльністю підприємця: ефективність використання всіх наявних ресурсів, зростання капі-таловіддачі та продуктивності праці, знання ринкової ситуації та ін. Друга група — це ті, що не залежать (або мало залежать) від діяльності підприємця: сукупний попит споживачів на товари, кон’юнктура ринку, розмір податків, величина банківського процента та орендної плати тощо.

Головними чинниками, які впливають на норму прибутку, слід вважати: величину маси прибутку; структуру авансованих на виробництво факторів (засобів) як у грошовій, так і натуральній формах; економію витрат на засобах виробництва.

59. Наведіть приклади найважливіших заходів антикризової політики уряду країни.

першочергові заходи антикризової політики мають, на нашу думку, включати:

- заходи щодо стабілізації фінансової системи;

- заходи щодо валютно-курсової стабілізації;

- сприяння пожвавленню економічної активності та запобігання економічному спаду;

- заходи щодо відновлення керованості національної економіки.

Антикризова політика держави - це такий вид управління, при якому розвинені механізми передбачення та моніторингу кризи, аналізу його природи, ймовірно, ознак, застосування методів зниження негативних наслідків кризи і використання його результатів для майбутнього більш стійкого розвитку.

Можливість впровадження антикризової політики держави пов'язана з мистецтвом виходу з критичних ситуацій, діяльністю людини, яка може шукати і вибирати оптимальні шляхи виходу з кризових ситуацій, мобілізовуватися на вихід з найбільш важких і небезпечних ситуацій, використовувати минулий тисячолітній досвід подолання криз, пристосовуватися до проблемних ситуацій. Також можливість антикризової політики визначається знанням циклічного характеру розвитку соціально-економічних систем, що дозволяє передбачати кризові ситуації, готуватися до них.

Необхідність проведення антикризової політики держави визначається цілями розвитку.

Всі проблеми антикризової політики держави можна розподілити за чотирма групами.

Перша група включає проблеми розпізнавання передкризових ситуацій.

Друга група проблем пов'язана з методологічними проблемами життєдіяльності організації. Ця група включає комплекс проблем фінансово-економічного характеру.

Проблематику антикризової політики держави можна представити і в диференціації технології управління (третя група проблем). Вона включає в самому загальному розгляді проблеми моніторингу криз і розробку прогнозів розвитку соціально-економічних систем, проблеми розробки управлінських рішень.

Четверта група проблем включає конфліктологію і селекцію персоналу, що завжди супроводжує кризові ситуації.

У широкому сенсі предметом управління завжди виступає діяльність людини.

Пріоритетними засобами антикризової політики держави мають бути:

· Мотивування, орієнтоване на антикризові заходи;

· Підтримання оптимізму і впевненості у персоналу, запобігання конфліктів;

· Інтеграції по цінностях професіоналізму;

· Розвиток ініціативи у вирішенні проблем розвитку;

· Корпоративність, взаємоприйнятних, підтримка інновацій.