Види конспектів
а) текстуальний: основні положення твору, докази і висновки передаються словами автора, тобто цитатами;
б) вільний – це переказ основного змісту книги (статті) своїми словами;
в) змішаний – найчастіше використовуваний вид, при якому вільний переказ змісту поєднується із цитуванням.
45. 1. З- (ІЗ-, ЗІ-). Префікс з- перед глухими приголосними к, п, т, ф, х переходить у с-: сказа́ти, спалахну́ти, стовкти́, сфотографува́ти, схил. Перед усіма иншими приголосними пишемо з-(иноді із-): зба́вити, звести́, зжи́тися, ззирну́тися, зсади́ти, зці́пити, зчепи́ти, зши́ток, ізно́в.
Префікс з- виступає переважно в словах, корінь яких починається голосним звуком або сполученням приголосного й голосного: зеконо́мити, зігнорува́ти, зорієнтува́тися, зумо́вити; зга́слий, з’є́днувати, з’їзд, зма́зати, знадли́вий і под.
У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, пишемо здебільшого префікс зі-: зібга́ти, зігну́ти, зідра́ти, зізна́тися, зіпсува́тися, зіста́вити, зі́ткнення, зіщу́литися тощо. Префікс зі- вживається також у словах із коренем, перший склад якого становить звукосполучення губний + й: зів’я́лий, зімкну́ти, зім’я́ти, зіп’я́стися (і сп’ясти́ся) тощо. У деяких словах префікс зі- чергується із зо-: зігріва́ти й зогріва́ти, зімліва́ти й зомліва́ти, зіпріва́ти й зопріва́ти, зітлі́ти й зотлі́ти.
2. БЕЗ-, РОЗ-, ЧЕРЕЗ- та ин. У префіксах без-, від- (од), між-, над-, об-, перед-, під-, понад-, пред-, роз-, через- кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкраї́й, безкори́сливий, відкриття́, ві́дстань, міжконтинента́льний, міжплане́тний, надпоту́жний, обпали́ти, обтруси́ти, передпла́та, передча́сний, підтри́мка, понадпла́новий, представни́к, розтягну́ти, ро́зчин, розхита́ти, черезплі́чник.
3. ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-. Слід розрізняти префікси пре- і при-: префікс пре- вживаємо переважно в якісних прикметниках і числівниках для вираження найвищого ступеня ознаки:прега́рний, презавзя́тий, прекра́сний, прему́дрий, прекра́сно, препога́но; префікс при- вживаємо здебільшого в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: прибі́гти, прибудува́ти, прикрути́ти, прибо́ркати, пришви́дшити; прибуття́, приту́лок, при́браний, прива́бливо. Пор. прикметники на означення неповноти ознаки з префіксом при-: приста́ркуватий і под.
Крім того, префікс пре- виступає у словах прези́рливий, прези́рство й у словах старослов’янського походження: преосвяще́нний, преподо́бний, престо́л; префікс при- вживаємо в іменниках та прикметниках, утворених внаслідок поєднання іменників із прийменниками: при́гірок, при́ярок; прибере́жний, прикордо́нний.
46. Доручення — письмове повідомлення, за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати певні юридичні чинності або отримувати матеріальні цінності.
Доручення видаються на розпорядження майном, отримання грошових і матеріальних цінностей. Вони поділяються на особисті та офіційні.
Особисті доручення видаються окремими особами, які передають свої права іншим особам (право на отримання заробітної плати, поштового переказу та ін.). Обов'язковою умовою правомірності особистого доручення є наявність підпису службової особи й печатка установи, підприємства, що засвідчує підпис довірителя (доручення, які видаються студентам, можуть засвідчуватись навчальним закладом).
В офіційному дорученні обов'язково зазначаються (реквізити):
Назва організації, яка видає доручення.
Номер доручення й дата видання.
Посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, якій видано доручення.
Назва організації чи підприємства, від якого повинні бути отримані матеріальні цінності.
Перелік цінностей із вказівкою на їх кількість і суму.
Строк дії доручення.
Зразок підпису особи, якій видано доручення.
Назва документа, що посвідчує особу отримувача цінностей (паспорт, посвідчення).
Підписи службових осіб, які видали доручення.
Печатка організації, що видала доручення.
47. Графіка (від гр. graphikos - письмовий, зображений) - розділ науки про мову, який вивчає сукупність умовних знаків, за допомогою яких мова передається на письмі.
Найголовнішою вимогою графіки є та, що кожному звукові мови повинна відповідати окрема літера (телемайстер - телемайстер, картопля - картопля, вода - вода).
48. Літерат́урна мóва — спільна мова писемності одного, іноді декількох народів, мова офіційно-ділових документів, шкільної освіти, писемно-побутового спілкування, науки, публіцистики, художньої літератури, всіх проявів культури, що відбуваються в словесній формі, частіше писемній, але іноді усній.
49. –
50. Основа слова - це частина слова (як правило незмінна), яка вказує на його лексичне значення; частина словоформи без флексії.
Основи слова можуть бути непохідні (які складаються з кореня), похідні (з кореня та/чи префіксу та/чи суфіксу) чи перехідні.
51. –
52. роцес творення нових слів у мові також має назву словотворення.
Нові слова утворюються на базі вже існуючих слів чи словосполучень, які називають твірними ( у випадку правда правдивий твірним словом є правда).
Частину слова, яка входить до складу нового (похідного) слова, у свою чергу, називають твірною основою (вантаж навантаження вантажівкаперевантажити).
Твірною основою може бути і ціле твірне слово (дивитися роздивитися).
Від одного і того ж слова можна утворити кілька інших слів (ліс лісник, лісок, лісовий, праліс). В усіх цих словах є спільна частина- ліс. І в значеннях цих слів також є спільне:
лісник- людина, що доглядає ліс;
лісок- невеликий ліс;
лісовий (горіх)- горіх, що росте у лісі;
праліс- дуже старий ліс.
Такі слова називаються спорідненими, або спільнокореневими (тому що в них є спільна частина - корінь).
Ряд спільнокоренних слів, що розташовується відповідно до послідовності їх творення (плід плідний плідник плідниковий), називають словотворчим гніздом.
Нові слова здебільшого утворюються за допомогою словотворчих афіксів(префікса, суфікса чи постфікса), які приєднуються до твірної основи.
В українській мові виділяють морфологічні і неморфологічні способи творення слів.
53 –
54. заява – це офіційний документ що містить повідомлення в письмовій формі. Заява містить найчастіше пропозиції, скарги або прохання якої-небудь людини, адресовані або організації, або посадовій особі.