Бойова психофізіологія

1. “Звіряче чуття”

При полюванні завжди виграє той, хто має краще сприйняття оточуючих обставин, підвищений рівень уваги й спостережливості, загострене відчуття небезпеки, інтуїтивну передбачливість та здатність відчувати ворога тоді, коли його не бачиш. Усе це називається “бойова психофізіологія” або просто – чуття.

Кожній людині “звірине чуття” дав Бог та, як правило, знаходиться в стані сплячого атавізму. Наші недалекі пращури ще 200-300 років тому бачили, чули, а головне відчували все набагато краще за нас. Хто не міг відчути небезпеку, той гинув. Хто міг – виживав та генетично закріплював цю якість у наступних поколіннях своїх нащадків. Бачити і відчувати наші пращури могли не тільки очима, але й шкірою, спинним мозком та чимось ще (на Сході це до сих пір називається “третім оком”).

Людина біологічно є хижаком. По мірі розвитку цивілізації у людини поступово відпадала необхідність у безпосередньому пізнанні світу, її замінили вже готові знання, які відволікають від природних занять. Ми навчились відчувати роботу автомобільних двигунів та електричних приборів, але перестали відчувати оточуючу природу та один одного. Підмічено, що, навіть, собаки, котрі регулярно сидять перед телевізором, швидко втрачають слух, нюх та загальне сприйняття оточуючого середовища. Що ж говорити про людей!

Давно підмічено, що у сліпих відсутність зору компенсується різким загостренням слуху. В них також розвивається підвищений рівень нюху, відчуття шкірою, відчуття часу, небезпеки, температури, орієнтації у просторі тощо. Сліпі чують пульсацію серця інших людей на відстані 6-7 метрів. Дехто з незрячих оцінюють характер предметів та відстань до них по відлунню – для цього вони і постукують паличкою, ідучи по вулиці. Такий спосіб орієнтування називається ехолокацією.

У тренованої людини все взаємозв'язане. Люди, які тренують слух, починають не тільки краще чути, але й бачити. Це пояснюється взаємодією слухових та зорових центрів, розташованих поряд. Тренованим слухом можна відчувати звуки на смак і колір. “Кольоровий” слух потенційно мають всі люди. Дехто, навіть, “бачить” форму звуку.

У людини, яка знаходиться у стані готовності до бою змінюється тембр голосу. Це наслідок внутрішньої мобілізаційної напруги. Загостреним слухом по зміні голосових частот можна визначити приховану агресію, пригніченість, обережність, жах, як би це не маскувалось.

Вищезазначені приховані людські якості проявляться тільки у тих, хто тренується по спеціальних методиках, кого примусила жорстока необхідність, у кого спрацював специфічний рефлекс долання життєвих перешкод.

Прикладом цього може бути життя відомого зброяра Михайла Марголіна. Мало хто знає, що він був сліпим! Марголін ходив по вулиці швидко та вільно, без поводиря й палки. Він швидко і влучно стріляв із пістолета на звук. Кидав ніж на тікання годинника і влучав із відстані 10-15 метрів.

Пробуджені та покликані до дії внутрішні психофізіологічні резерви людини багаторазово посилюють і збільшують ефективність його рефлекторної та фізичної діяльності.