3.1. Матеріалізм і ідеалізм – основні філософські напрямки.

Протилежні рішення першої сторони розділяють філософів на два основних напрямки: матеріалізм і ідеалізм.

Ідеалізм є такий тип і такий спосіб філософствування, що активну, творчу роль у світі відводить винятково духовному початку, лише за ним визнаючи здатність до саморозвитку. Ідеалізм не заперечує матерію, але розглядає її як нижчий рід буття – не як творчий, а як вторинний (створений) початок. Звичайно, творча природа духовного виробництва «помітніша», зовні яскравіша, більше відкрита й для погляду теоретика, й для суспільної свідомості в цілому, у порівнянні з матеріальним виробництвом. Дух (думка, свідомість) є вищі кольори матерії, без чого матерія не повна, не виражена у всю силу своїх глибинних можливостей.

В остаточному підсумку матеріалізм є переконаність свідомості, яка пізнає, у її вторинності від природної й соціальної реальності, яка для матеріалістів самоцінна й самодостатня, ніким не створена, тобто існує вічно. Коріння матеріалізму виходять з матеріально-виробничої та соціально-перетворювальної практиці людини.

Форми матеріалізму й ідеалізму різноманітні. Розрізняють об'єктивний і суб'єктивний ідеалізм, метафізичний, вульгарний і діалектичний матеріалізм. Матеріалізм і ідеалізм - протилежні філософські навчання. Протягом всієї історії філософії вони вели й продовжують вести складну, напружену й змістовну суперечку один з одним, знаходячи в суперечливій дійсності все нові й нові аргументи для зміцнення й захисту своїх позицій.

3.2. Дуалізм.

Певною спробою зближення, компромісу між ними можна вважати дуалізм – філософське навчання про існування двох незалежних друг від друга початків: матеріального й духовного. Типовим прикладом такого роду поглядів були філософські побудови Декарта, Канта. Однак дуалізм не можна назвати «третьою лінією» у філософії. Дуалізм – лише різновид ідеалізму, оскільки, як і ідеалізм у цілому, визнає незалежність, не виводимість духу з матерії (природної й соціальної).

3.3. Гносеологія.

Протилежні рішення другої сторони ділять філософів на тих, хто визнає пізнавальність світу, відповідність образів свідомості явищам дійсності, і тих, хто це заперечує. Останній напрямок одержав назву агностицизм.

Агностицизм заперечує (повністю або частково) принципову можливість пізнання об’єктивного світу, виявлення його закономірностей та знайдення об’єктивної істини. (Кант: предмети, хоча й існують об’єктивно, але являють собою непізнавані «речі–в–собі»). Особливості агностицизму: 1) не можна вважати, що він заперечує сам факт існування свідомості, мова йде не про пізнавання, а з’ясуванні його можливостей і про те, що воно собою представляє у відношенні до реальної дійсності; 2) елементи агностицизму можна виявити у всіляких філософських системах; 3) живучість агностицизму пояснюється тим, що він зміг уловити деякі реальні труднощі й складні проблеми процесу пізнання, які й донині не вирішені; 4) спростування агностицизму можливо в практичній діяльності людини. Скептицизм не заперечує пізнаванність світу, але або сумнівається в можливості його пізнання, або не сумніваючись у цьому, зупиняється на негативному результаті (скептицизм як «параліч істини»). Вони розуміють процес пізнання як «даремне заперечення», а не як діалектичне (з утриманням позитивного). Такий підхід незмінно приводить до суб’єктивізму, хоча скептицизм (особливо «мислячий») у певному змісті сприяє подоланню оман у досягненні істини.

В наш час, як і в попередні століття, філософія усе ще залишається елітарною формою культури. І все-таки з розвитком суспільства, з подоланням всіх форм відчуження, з ліквідацією на цій основі людини, що поневолює, твердого подолу праці, з перетворенням усього життєвого часу під час його справжньої вільної життєдіяльності, а людської праці – у систему властиво творчих актів філософія перестає бути чисто професійним заняттям, долею й монополією деяких. Крок за кроком вона невблаганно стає серцевиною способу життя й образом думки кожної людини цивілізованого суспільства.

Основні поняття: світогляд, міф, релігія, філософія, ідеалізм, матеріалізм, дуалізм, гносеологія, агностицизм, скептицизм.