Короткий виклад деяких базових тем до кандидатського екзамену з філософії. Тема 1. Філософія, її роль у житті людини й суспільства.

1. Дофілософські світогляди й картини світу.

2. Філософія як світогляд.

3. Матеріалізм і ідеалізм – основні напрямки філософії.

1. Дофілософські світогляди й картини світу. 1.1. Поняття світогляду.

Філософія – світоглядна форма свідомості. Однак не всякий світогляд можна назвати філософським. Насамперед необхідно відзначити, що світогляд – це соціально-історичний феномен, що виник з появою людського суспільства. Процес вироблення світогляду є суспільною потребою. На певному етапі розвитку усвідомлення людиною світу, у якому він живе, самого себе й свого місця в цьому світі стає умовою подальшого соціального прогресу.

Світогляд являє собою сукупність переважаючих у той або інший період історії гранично загальних поглядів на мир і людину в їхніх складних співвідношеннях. У світогляді сплавлені особливості емоційного, психологічного й інтелектуального відношення людини до світу: його почуття й розум, сумніви й переконання, знання й оцінка й більш-менш цілісне розуміння людського світу й самого себе. Це свого роду духовна призма, через яку сприймається й переживається все навколишнє.

Історія духовного розвитку людства знає кілька основних типів світогляду: міфологічний, релігійний, філософський. До філософських мають відношення перші два типи.

1.2. Міфологічний світогляд.

Кожний, хто був ознайомлений з міфами Стародавньої Греції або з міфами інших народів, знає, що протягом сотень і тисяч років люди жили як би в особливому світі мрій і фантазій. Ці вірування й подання грали в їхньому житті дуже важливу роль: вони були своєрідним вираженням і зберіганням історичної пам’яті, регулятивом їхньої соціальної організації.

Чи пішли міфи й міфологічна форма світогляду в минуле? Чи не залишилися сліди міфотворчості в сучасній свідомості й культурі? У наш «освічений» час, мабуть, уже ніхто не вірить в «трьох китів», на яких тримається Земля. Але в широкій свідомості мас діються й живуть інші, не менш, а може бути, й більше ілюзорні ідеї (з повною підставою їх варто визнати ідеями світоглядними): про расову й національну перевагу, про непогрішність деяких політичних партій і нескінченну мудрість їхніх вождів, про комунізм, до якого ведуть «всі шляхи», та ін. Міфологічним світоглядом – незалежно від того, до далекого минулого або сьогоднішнього дня воно ставиться – ми назвемо такий світогляд (або таку систему поглядів на об’єктивний світ і на місце в ньому людини), що заснована на художньо-емоційному переживанні миру, або на суспільних ілюзіях, породжених неадекватним сприйняттям значними групами людей (класами, націями) соціальних процесів і своєї ролі в них. Одна з особливостей міфу, що безпомилково відрізняє його від науки, укладається в тому, що міф пояснює «все, тому що для нього немає непізнаного й невідомого». Він є найбільш ранньої, а для сучасної свідомості – архаїчною формою світогляду.

1.3. Релігійний світогляд.

З надр ще не розчленованої, не диференційованої суспільної свідомості розвився релігійний світогляд. Як і міфологія, релігія звертається до фантазії й почуттів. Це можуть бути дуже високі почуття любові, віри, надії, благоговіння перед життям, буттям, світобудовою. Однак у відмінності від міфу релігія не «змішує» земне й сакральне, а найглибшим і необоротним образом розводить їх на два протилежних полюси. Творча всемогутня чинність – Бог – знаходиться над природою й поза природи. Буття Бога переживається людиною як одкровення. Як одкровення людині дано знати, що душа його безсмертна, що за смертю його чекає вічне життя й зустріч із Богом.

Релігія, релігійна свідомість і релігійне відношення людини до світу залишилися незмінними. Протягом історії людства вони, як інші утворення культури, розвивалися, здобували різноманітні форми на Сході й Заході, у різні історичні епохи. Але всіх їх поєднувало те, що в центрі будь-якого релігійного світогляду знаходиться пошук вищих цінностей, щирого шляху життя а також те, що як дані цінності, так і ведучий до них життєвий шлях переносяться не в земне, а в «вічне» життя. Всі речі і вчинки людини й навіть її помислів оцінюються, схвалюються або засуджуються по цьому вищому, абсолютному критерію.