Типи темпераментів за і.Бурдоном

№	Тип темпераменту	Характеристика
1.	Багатокровний (або сангвінік)	Спостерігається частіше в тих, хто живе у своє задоволення, без особливих зусиль, сильних переживань. Вони відрізняються повним обличчям, волосся русяве або світло-каштанове, в основному, воно густе та хвилясте; очі світлого кольору, в більшості випадків, веселі та виражають схильність до задоволення. Даний тип, за І.Бурдоном, найбільш розповсюджений серед військових: не завжди розсудливі, але діяльні та рішучі.
2.	Нервовий (або меланхолік)	Слугує контрастом багатокровному. В представника такого темпераменту обличчя бліде, іноді з жовтизною, губи тонкі, очі темні, волосся також темного кольору і не є густими. Загальний вираз обличчя мислительне та серйозне або зле та хитре, погляд розумний і тонкий, рухи швидкі. Але особливо людей нервового складу відрізняє надчутливість. До цього типу темпераменту належить більшість літераторів і вчених.
3.	Жовчний (або холерик)	Відрізняється різкістю та жорсткістю рис, очі живі, погляд твердий, обличчя смуглястого або жовтуватого кольору, волосся густі та жорсткі, вираз обличчя демонструє самовпевненість та твердість, а іноді жорстокість. Серед представників цього типу зустрічаються люди, які схильні керувати.
4.	Лімфатичний (або флегматик)	Характеризується блідим обличчям, ніжним кольором очей, губи надуті, волосся русявого або каштанового кольору, шкіра біла та м’яка. Люди такого типу, в основному бездіяльні та безініціативні, вони шукають спокою, часто схильні до повноти.

І.Бурдон зазначає те, що в дійсності представлені типи дуже рідко зустрічаються так як вони описані. У більшості випадків, вони бувають у змішаному вигляді[25,с.58].

Ще одну типологію систематизував Е.Ледо в своєму „Трактаті про людську фізіономії” у 1895 році, де описав п’ять основних типи тіло будови та привів їх психологічні характеристики. В основу цієї типології знаходиться твердження про те, що будова тіла людини відповідає, в більшості випадків, п’ятьом геометричним фігурам: чотирикутнику, колу, овалу, трикутнику та конусу. При цьому, за Ледо, кожний тип має в собі приховані здібності, інстинкти та емоції, які приводяться в дію або залишаються в бездіяльності у залежності від розвитку особистості та її життєвого шляху. Так, невідповідність між типом і темпераментом породжує внутрішні конфлікти, через що проявляються протиріччя у почуттях, бажаннях, вчинках, які відображаються у рисах характеру[25,с.73].

На рубежі ХІХ-ХХ століття під впливом антропологів, які звернули увагу на відмінності в будові тіла, та психіатрів, які побачили індивідуальні відмінності щодо психічних захворювань у різних типів тілобудови. Таким чином, появилася концепція зв’язку між будовою тіла та типологічними особливостями людини здобула основу подальшого розвитку[25,с.74]. Погляди французького лікаря К.Сіго суттєво вплинули на формування сучасних конституційних теорій, широко застосовуються у психології, психіатрії щодо індивідуальних відмінностей особистості людини. Він описав такі типи статури як дихальний, травний, мускульний, мозковий[16,с.217].

На протязі великого проміжку часу в психології панувала думка, що певним типам темпераменту відповідає тип структури тіла людини. У ХХ столітті ці погляди розглядалися такими вченими як Е.Кречмер(1921)[10,с.219-247] та У.Шелдон (1942)[24,с.252-261]. Тобто, існують типології темпераменту, в яких його властивості пов’язуються з індивідуальними відмінностями в будові тіла[25,с.73]. Певному типу будови тіла приписувалися відповідні моральні та психічні особливості. Вони мають назву конституційних типологій. Найвідомішим представником конституційної типології є Е.Кречмер, який у 1921 році видав нині вже класичну працю „Будова тіла і характер”[10,с.219-247]. Головна ідея даної праці полягає в тому, що люди з певним типом тіла мають і певні психологічні характеристики та схильність до відповідних психічних захворювань[16,с.215].

Е.Кречмер виділив чотири конституційних типи[16,с.216]:

• лептосоматика (людину високого росту, тендітної будови тіла з вузькими плечима, довгими тонкими ногами, витягнутим обличчям);

• пікника (людину невеликого росту, товсту, з круглою головою на короткій шиї);

• атлетика (людину з розвинутою мускулатурою, міцною будовою тіла, широкими плечима й вузькими стегнами);

• диспластика (будова тіла деформована, диспропорційна, наприклад, занадто великий ріст).

У відповідності до цих типів будови тіла Кречмер розрізняє такі темпераменти: шизотимічний, циклотимічний та іксотимічний. Шизотимік має лептосоматичне чи астенічне тіло. Замкнутий, відлюдний, він схильний до значних коливань емоцій – від роздратування до сухості. Це дуже вперта людина з досить ригідними настановами та поглядами. Циклотимік має пікнічну будову тіла. Він легко контактує з іншими, має реалістичні погляди, жваві емоційні реакції, що коливаються між радістю та сумом. Іксотимік – це людина з атлетичним тілом. Він завжди спокійний, не дуже вразливий. Його жести, міміка не досить виразні. Гнучкість мислення невисока. Він важко пристосовується до нових ситуацій[16,с.217].

У.Шелдон виділив наступні типи будови тіла[25,с.80]:

• ендофорфний – характеризується великими внутрішніми органами та слабкими соматичними структурами. Тілобудова відносно слабка та із надлишком жирової тканини;

• мезоморфний – характеризується добре розвинутою мускулатурою системою, великою фізичною стійкістю та силою;

• ектоморфний – організм слабкий. Відносно слабкий розвиток внутрішніх органів та тілобудови. Кінцівки довгі та тонкі, зі слабкою мускулатурою.

Якщо в індивіда окремі параметри мають однакову інтенсивність, У.Шелдон відносить його до змішаного (середнього) типу. Названим типам будови тіла відповідають і визначені типи темпераменту, які названі У.Шелдоном висцеротоніками, соматотоніками та церебротоніками[24,с.252-259].

Таблиця 3.