- •З історії вчення про темперамент
- •Класифікація темпераментів чуття та діяльності за і.Кантом
- •Типи темпераментів за і.Бурдоном
- •Типи структури та відповідні їм типи темпераменту за у.Шелдоном
- •Співвідношення класифікацій темпераменту за г.Щокіним
- •2.Типи темпераментів та стиль поведінки
- •Типи темпераментів за і.Павловим
Типи темпераментів за і.Бурдоном
№ |
Тип темпераменту |
Характеристика |
1. |
Багатокровний (або сангвінік) |
Спостерігається частіше в тих, хто живе у своє задоволення, без особливих зусиль, сильних переживань. Вони відрізняються повним обличчям, волосся русяве або світло-каштанове, в основному, воно густе та хвилясте; очі світлого кольору, в більшості випадків, веселі та виражають схильність до задоволення. Даний тип, за І.Бурдоном, найбільш розповсюджений серед військових: не завжди розсудливі, але діяльні та рішучі. |
2. |
Нервовий (або меланхолік) |
Слугує контрастом багатокровному. В представника такого темпераменту обличчя бліде, іноді з жовтизною, губи тонкі, очі темні, волосся також темного кольору і не є густими. Загальний вираз обличчя мислительне та серйозне або зле та хитре, погляд розумний і тонкий, рухи швидкі. Але особливо людей нервового складу відрізняє надчутливість. До цього типу темпераменту належить більшість літераторів і вчених. |
3. |
Жовчний (або холерик) |
Відрізняється різкістю та жорсткістю рис, очі живі, погляд твердий, обличчя смуглястого або жовтуватого кольору, волосся густі та жорсткі, вираз обличчя демонструє самовпевненість та твердість, а іноді жорстокість. Серед представників цього типу зустрічаються люди, які схильні керувати. |
4. |
Лімфатичний (або флегматик) |
Характеризується блідим обличчям, ніжним кольором очей, губи надуті, волосся русявого або каштанового кольору, шкіра біла та м’яка. Люди такого типу, в основному бездіяльні та безініціативні, вони шукають спокою, часто схильні до повноти. |
І.Бурдон зазначає те, що в дійсності представлені типи дуже рідко зустрічаються так як вони описані. У більшості випадків, вони бувають у змішаному вигляді[25,с.58].
Ще одну типологію систематизував Е.Ледо в своєму „Трактаті про людську фізіономії” у 1895 році, де описав п’ять основних типи тіло будови та привів їх психологічні характеристики. В основу цієї типології знаходиться твердження про те, що будова тіла людини відповідає, в більшості випадків, п’ятьом геометричним фігурам: чотирикутнику, колу, овалу, трикутнику та конусу. При цьому, за Ледо, кожний тип має в собі приховані здібності, інстинкти та емоції, які приводяться в дію або залишаються в бездіяльності у залежності від розвитку особистості та її життєвого шляху. Так, невідповідність між типом і темпераментом породжує внутрішні конфлікти, через що проявляються протиріччя у почуттях, бажаннях, вчинках, які відображаються у рисах характеру[25,с.73].
На рубежі ХІХ-ХХ століття під впливом антропологів, які звернули увагу на відмінності в будові тіла, та психіатрів, які побачили індивідуальні відмінності щодо психічних захворювань у різних типів тілобудови. Таким чином, появилася концепція зв’язку між будовою тіла та типологічними особливостями людини здобула основу подальшого розвитку[25,с.74]. Погляди французького лікаря К.Сіго суттєво вплинули на формування сучасних конституційних теорій, широко застосовуються у психології, психіатрії щодо індивідуальних відмінностей особистості людини. Він описав такі типи статури як дихальний, травний, мускульний, мозковий[16,с.217].
На протязі великого проміжку часу в психології панувала думка, що певним типам темпераменту відповідає тип структури тіла людини. У ХХ столітті ці погляди розглядалися такими вченими як Е.Кречмер(1921)[10,с.219-247] та У.Шелдон (1942)[24,с.252-261]. Тобто, існують типології темпераменту, в яких його властивості пов’язуються з індивідуальними відмінностями в будові тіла[25,с.73]. Певному типу будови тіла приписувалися відповідні моральні та психічні особливості. Вони мають назву конституційних типологій. Найвідомішим представником конституційної типології є Е.Кречмер, який у 1921 році видав нині вже класичну працю „Будова тіла і характер”[10,с.219-247]. Головна ідея даної праці полягає в тому, що люди з певним типом тіла мають і певні психологічні характеристики та схильність до відповідних психічних захворювань[16,с.215].
Е.Кречмер виділив чотири конституційних типи[16,с.216]:
лептосоматика (людину високого росту, тендітної будови тіла з вузькими плечима, довгими тонкими ногами, витягнутим обличчям);
пікника (людину невеликого росту, товсту, з круглою головою на короткій шиї);
атлетика (людину з розвинутою мускулатурою, міцною будовою тіла, широкими плечима й вузькими стегнами);
диспластика (будова тіла деформована, диспропорційна, наприклад, занадто великий ріст).
У відповідності до цих типів будови тіла Кречмер розрізняє такі темпераменти: шизотимічний, циклотимічний та іксотимічний. Шизотимік має лептосоматичне чи астенічне тіло. Замкнутий, відлюдний, він схильний до значних коливань емоцій – від роздратування до сухості. Це дуже вперта людина з досить ригідними настановами та поглядами. Циклотимік має пікнічну будову тіла. Він легко контактує з іншими, має реалістичні погляди, жваві емоційні реакції, що коливаються між радістю та сумом. Іксотимік – це людина з атлетичним тілом. Він завжди спокійний, не дуже вразливий. Його жести, міміка не досить виразні. Гнучкість мислення невисока. Він важко пристосовується до нових ситуацій[16,с.217].
У.Шелдон виділив наступні типи будови тіла[25,с.80]:
ендофорфний – характеризується великими внутрішніми органами та слабкими соматичними структурами. Тілобудова відносно слабка та із надлишком жирової тканини;
мезоморфний – характеризується добре розвинутою мускулатурою системою, великою фізичною стійкістю та силою;
ектоморфний – організм слабкий. Відносно слабкий розвиток внутрішніх органів та тілобудови. Кінцівки довгі та тонкі, зі слабкою мускулатурою.
Якщо в індивіда окремі параметри мають однакову інтенсивність, У.Шелдон відносить його до змішаного (середнього) типу. Названим типам будови тіла відповідають і визначені типи темпераменту, які названі У.Шелдоном висцеротоніками, соматотоніками та церебротоніками[24,с.252-259].
Таблиця 3.