4. Закони розвитку (динаміки) організації.

Розвиток – це незворотна, спрямована, закономірна зміна матерії і свідомості. Розрізняють 2 форми розвитку: еволюційну і революційну. Виділяють прогресивний і регресивний розвиток

Закон розвитку – Кожна матеріальна система прагне досягти найбільшого сумарного потенціалу при проходженні всіх етапів життєвого циклу. Закон розвитку спирається на принципи інерції, еластичності, неперервності і стабілізації.

Закони організації, які виявляються у динаміці (процесах) :

Закон онтогенезу (перетворення) - Визначає, що кожна організація проходить у своєму розвитку на­ступні фази життєвого циклу: становлення, розквіт, згасання.

Закон синергії - Сума цілого не дорівнює арифметичній сумі кожного із його скла­дових елементів (компонентів).

Закон синергії стверджує, що існує таке поєднання елементів виробництва, яке забезпечує отримання результату, більшого за сумарний результат відокремленого функціонування цих елементів. Для будь-якої організації існує такий набір елементів, при якому її потенціал буде або суттєво більшим простої суми потенціалів елементів, що в неї входять (людей, комп’ютерів і т.д.), або суттєво меншим. Задача керівництва знайти такий набір елементів, при якому синергія була би утворюючою.

Вимірювання синергетичного ефекту досі не проводиться. Однак накопичуються статистичні дані про вплив синергії, формуються прості моделі умов її досягнення.

Для успішної реалізації закону синергії використовується ряд методів: «питання і відповіді», «конференція ідей» (за принципами: кількість учасників – 4 -12; забороняються усмішки, критика, зокрема позитивна; тривалість – 30 – 50 хвилин; для обговорення формулюються 1-2 залежні одна від одної задачі; ведеться запис усіх пропозицій, зокрема і абсурдних); «мозковий штурм», «кейс-метод» та ін..

Закон інформованості – впорядкованості - Стверджується, що в організаційному цілому не може бути біль­шого порядку, аніж в упорядкованій інформації.

Закон єдності аналізу і синтезу - Процеси аналізу (тобто роз'єднання, диференціації тощо) до­повнюються синтезом (тобто протилежними процесами об'єд­нання, інтеграції і под.). Спочатку виконується аналіз, а потім — синтез.

Закон єдності аналізу і синтезу: Кожна матеріальна система, живий організм, соціальна організація (підприємство, навчальний заклад тощо) прагне до налагодження на найбільш економний режим функціонування за рахунок постійної зміни своєї структури або функцій. Ці зміни йдуть за таким циклом: розділення – перетворення – об’єднання – перетворення –

Практичний підхід до аналізу і синтезу організацій може бути реалізованим за допомогою методу послідовних наближень, який містить чотири рівні: попередній аналіз з позицій стороннього спостерігача, проведення «мозкового штурму» на нараді основних спеціалістів організації, створення групи розвитку організації і формування її стратегії розвитку, постійна робота групи розвитку в рамках нового структурного підрозділу організації.

Закон самозбереження - Будь-яка реальна фізична (організована) система прагне зберег­ти саму себе як цілісне утворення й більш економно витрачати свій ресурс. Іншими словами, кожна матеріальна система (організація, колектив, родина) прагне зберег­ти саму себе (вижити) і використовує для досягнення цього весь свій потенціал (ресурс в області економіки, політики, фінансів тощо (осн. елементи орг. потенціалу: продуктивність, мікроклімат в колективі, заінтересованість, кадровий, науковий і технічний потенціал, відношення до зовнішнього середовища, перспективи розвитку, імідж)). Утриматися на заданих рівнях самозбереження компанії допомагає страхування ресурсів і ризиків. Зменшуючи потенціал організації на суму страхових внесків, керівник суттєво збільшує стабільність цього потенціалу.

Закон синхронізації свідчить про важливість злагодженої взаємодії, елементів організації в часі для забезпечення її ефективності.

Знання перерахованих законів і закономірностей дасть майбутньому фахівцеві змогу поліпшити якість розв'язання завдань організації будь-якого типу, зокрема виробничої діяльності на підприємстві.

Слід також підкреслити, що успішна діяльність підприємства залежить від ефек­тивного управління, яке передбачає раціональне впорядкування у просторі еле­ментів виробництва і синхронізацію в часі виробничих процесів, тобто базується на раціональній організації виробничої діяльності.

Раціональна організація виробництва ґрунтується на трьох основних законах: еко­номії часу; синергії; синхронізації.

Закон економії часу передбачає раціональне розміщення елементів виробницт­ва у просторі, яке забезпечувало б мінімізацію затрат часу на їх взаємодію.