2. Залежність від зовнішнього середовища.

3. Горизонтальний розподіл праці — розподіл роботи в організації на складові компоненти за технологічною чи функціональною ознакою (формування, лиття, фрезерування, виробництво, бухгалтерський облік, маркетинг і под.).

4. Структура підрозділів підприємства (виробничого, організаційно-управлін­ського призначення, виробничої та соціальної інфраструктури й т.ін.).

Загальну структуру підприємства утворює сукупність усіх виробничих, неви­робничих та управлінських підрозділів підприємства.

Класифікація організацій (підприємств) за такими ознаками:

І. Мета і характер діяльності : комерційні (мета – отримання прибутку) і некомерційні (доброчинні, освітянські, наукові, ме­дичні та інші організації).

ІІ. Форма власності : приватні (належать окремим громадянам із пра­вом найму робочої сили), колективні (власники — трудовий колектив, коо­ператив або громадська організація), комунальні (власник — відповідна територіальна громада) і державні (основані на державній власності).

ІІІ. Національна приналежність капіталу : національні (капітал належить підприємству (фір­мі) цієї країни), закордонні (увесь капітал або більша частина йо­го є власністю іноземних підприєм­ців, що забезпечує їм певний конт­роль), змішані або спільні (капітал належить підприємцям двох або кількох країн).

IV. Пра­вовий статус та форма господарювання: одноосібні (власник — одна особа або родина), кооперативні (на засадах добровільного об'єднан­ня майна з метою спільної діяльності), орендні (володіння і користування майном на правах договорів оренди) і господарські то­вариства (відокремлені від основної організації структуровані підрозділи /філії, цехи/, окремі одиниці майна, які використо­вуються на правах оренди).

V. Галузево-функціональний вид діяльності: промислові, сільськогоспо­дарські, будівельні, транспортні, торгові, виробничо-торгові, торгово-посередницькі, інноваційно-впроваджувальні, лізингові, банківські, страхові, туристичні тощо.

VІ. Тех­нологічна й територіальна цілісність і ступінь підпорядкування: головні (материнські підприємства /фірми/ контролюють інші фірми), дочірні (юридичне самостійні організаційні структури, що здійснюють комерційні /та виробничі/ операції, мають свій баланс, однак вся їх діяльність суворо підпо­рядкована і контролюється головною фірмою (підприємством), асоціативні (є формально самостійними, але з різ­них причин залежать від головного підприємства і мусять підпорядкову­ватися його стратегічним цілям), філії (не мають юридичної та господарської самостійності і діють повністю за дору­ченням головного підприємства та йо­го назвою й управлінням).

VІІ. Розмір за кількістю працівників (n) : великі (n понад 1000 осіб); середні (n від 200 до 1000 осіб); малі або дрібні (у промисловості та будівництві n до 200 осіб, в інших галузях — до 50 осіб; у науці й науковому обслуговуванні — до 100 осіб; у галузях невиробничої сфери — до 25 осіб; у торгівлі — до 15 осіб); мікропідприємства (мають середньооблікову чисельність до 10 осіб).