Тема 5. Теорія фірми План
Організаційні форми підприємницької діяльності.
Фактори виробництва та вимірювання їх продуктивності. Закон спадної віддачі факторів виробництва. Максимізація прибутку (виробничий підхід)
Ізокванта, ізокоста, умова мінімізації витрат.
Види витрат виробництва та їх динаміка у коротко- та довгостроковому періоді.
Правило максимізації прибутку (ринковий підхід).
Питання 1. Організаційні форми підприємницької діяльності.
Підприємницька діяльність – самостійна, ініціативна діяльність, заснована на власному ризику з метою отримання прибутку чи іншої економічної вигоди.
Підприємницька діяльність має ряд принципів:
1. Економічна свобода.
2. Економічна рівноправність всіх форм власності та господарювання.
3. Економічна відповідальність за результати своєї діяльності.
Підприємницька діяльність здійснюється в двох формах – індивідуальній та колективній. Індивідуальне підприємництво полягає у здійсненні відповідної діяльності фізичними особами – окремими людьми без створення підприємства. Колективна форма передбачає створення юридичної особи – підприємства.
Основні організаційні форми підприємницької діяльності зводяться до трьох основних груп, які розрізняються за формою власності, кількістю власників та відповідальністю – одноосібне володіння, партнерство і корпорація. Кожна з них має свої переваги, недоліки та сфери застосування.
Одноосібне володіння – підприємство, яке знаходиться у власності однієї особи, яка здійснює самостійну діяльність у власних інтересах. Власник повністю отримує прибуток підприємства, але і повністю відповідає за понесені збитки.
Переваги: 1) його легко організувати; 2) повна свобода дій власника; 3) одноосібне отримання прибутку є стимулом ефективного ведення справ.
Недоліки: 1) фінансові ресурси обмежені, отже, фірма не може здійснювати крупномасштабну діяльність; 2) виконання власником всіх функцій управління підприємством вимагають високої кваліфікації, часто можливі прорахунки; 3) необмежена відповідальність.
Партнерство – підприємство, яке знаходиться у спільній власності та під спільним управлінням двох або більше осіб, кожний з яких має свою частку у прибутках.
Переваги: 1) легко організувати; 2) через більше число власників можлива спеціалізація в управлінні; 3) фінансові ресурси не такі обмежені і кредит отримати легше.
Недоліки: 1) можливий конфлікт інтересів власників стосовно розвитку підприємства, труднощі управління: 2) фінанси все ще обмежені для здійснення крупномасштабної діяльності; 3) тривалість існування партнерства є непередбачуваною. Вихід одного з партнерів може привести до ліквідації або реорганізації підприємства; 4) необмежена відповідальність не лише за свої прорахунки, але і за прорахунки партнерів.
Корпорація – підприємство, відділене від його власників. Статутний капітал корпорації розділений на акції. Акція – це цінний папір, який свідчить про внесок інвестора у статутний капітал і дає право участі у управлінні та на частку у прибутках корпорації. Прибуток, що припадає на акцію називається дивідендом.
Переваги: 1) найбільш ефективна форма залучення великого капіталу людей та кредитів банків; 2) обмежена відповідальність власників; 3) легше організувати крупномасштабну діяльність, використовувати технології масового виробництва, спеціалізацію управління; 4) зміна власника або всіх власників не веде до ліквідації корпорації.
Недоліки: 1) тривалість та складність організації; 2) потенційні можливості зловживань обмеженою відповідальністю; 3) проблема подвійного оподаткування. Прибуток корпорації обкладається податком на прибуток, а потім та частина, яка йде на дивіденди, обкладається прибутковим податком з громадян; 4) розділення функцій власності та управління може призвести до конфлікту інтересів власників та управляючих стосовно розвитку підприємства, розподілу прибутку, виплати дивідендів.
Фірма – це найменування, під яким підприємства чи їх об’єднання здійснюють самостійну господарську діяльність. Фірмові найменування захищені законодавством.
Головною метою фірми є отримання максимального прибутку.
Для максимізації прибутку існують два підходи – виробничий (скільки ресурсів потрібно, щоб прибуток був максимальний) та ринковий (скільки продукції виготовити, щоб прибуток був максимальним). Перший передбачає детальний аналіз факторів виробництва та віддачі від них, другий зосереджений на витратах та виручці.