§ 5. Визначення заборгованості за аліментами

на дитину та її стягнення.

Звільнення від сплати заборгованості

за аліментами

За загальним правилом у разі відсутності домовленості між батьками щодо сплати аліментів на дитину той з них, з ким проживає дитина, має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів з другого з батьків. За рішенням суду аліменти на дитину присуджуються у частці від заробітку (до­ходу) її матері, батька або у твердій грошовій сумі (ч. З ст. 181 СК). До компетенції суду віднесено й обчислення розміру алі­ментів (статті 183 і 184 СК).

Згідно зі ст. 14 ЦПК рішення суду, що набрали чинності, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, органі­зацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Однак доводиться констатувати, що ще мають місце факти невиконання цих рішень, у тому числі про стягнення аліментів на дитину, внаслідок чого й утворюється заборгованість за ними.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється держав­ним виконавцем, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не

295

провадилося їх стягнення, або з заробітку (доходу), який він одержує на час обчислення розміру заборгованості. Якщо плат­ник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час обчислення її розміру, вона визначається виходячи з середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної міс­цевості.

Державний виконавець у разі надходження виконавчого доку­мента повинен обчислити розмір заборгованості за аліментами і сповістити про це стягувача та платника аліментів.

У разі виникнення спору щодо визначення заборгованості за аліментами її розмір обчислюється судом.

Відповідно до ч. З ст. 194 СК заборгованість за аліментами, які стягуються на підставі заяви платника про їх відрахування з його заробітної плати, пенсії, стипендії, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Досягнення дитиною повноліття не є перешкодою до стяг­нення заборгованості за аліментами і водночас не є підставою для звільнення платника від обов'язку її погашення. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчатися і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, яку їх батьки зобов'яза­ні надавати за умови, що вони можуть це робити, заборгова­ність за аліментами стягується до досягнення нею, ним 23 років (ч. 4 ст. 194 СК).

Згідно з ч. 1 ст. 194 СК аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до ви­конання.

Водночас трапляються випадки, коли за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, стягнення аліментів не провади­лось у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку із його перебуванням за кордоном. У таких випадках з урахуван­ням винної поведінки платника відповідно до ч. 2 ст. 194 СК як виняток із загального правила аліменти мають бути сплаче­ні за весь минулий час незалежно від того, протягом якого періоду розшукувався або перебував за кордоном платник.

Треба зазначити, що у ст. 196 СК вперше у сімейному законодавстві України встановлено відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати. Згідно з ч. 1 цієї статті при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів

296

має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного від­сотка від суми несплачених аліментів за кожен день простро­чення. При цьому форма вини (умисел або необережність) плат­ника аліментів за загальним правилом значення не має.

Зазначена у законі міра відповідальності спрямована насам­перед на забезпечення належного виконання аліментного зобо­в'язання платником аліментів лише у тому разі, коли аліменти стягуються з нього за рішенням суду. Якщо ж аліменти на дитину сплачуються за договором між батьками, ця санкція до несправного платника застосовуватись не може, якщо щодо цього немає прямої вказівки у договорі.

Розмір неустойки (пені) може бути лише зменшений судом з урахуванням матеріального становища та сімейного стану плат­ника аліментів. Повне звільнення судом несправного платника від сплати неустойки (пені) законом не передбачене, за винят­ком випадків, коли платником є неповнолітня особа.

За загальним правилом якщо розмір заборгованості за алімен­тами обчислюється державним виконавцем, а у разі виникнен­ня спору — судом, строк її виплати визначається (відповідно) у постанові державного виконавця або у рішенні суду. Однак згідно з ч. 1 ст. 204 ЦПК суд при постановленні рішення може надати відстрочку або розстрочку його виконання у тих випад­ках, коли воно ускладнюється або стає неможливим, зокрема у зв'язку з тяжким матеріальним становищем відповідача та з інших поважних причин (наприклад, у зв'язку з хворобою від­повідача, його перебуванням у тривалому відрядженні, несвоє­часною виплатою йому заробітної плати тощо).

За наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим, державний ви­конавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду або іншого орга­ну, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку чи розстрочку або зміну способу та порядку виконання цього рішення (ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провад­ження").

Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за ними можливе лише за його позовом. Судом така вимога може бути задоволена лише з підстав, зазначених у ч. 2 ст. 197 СК, а саме: якщо заборгованість виникла у зв'язку з тяжкою хворобою платника аліментів або іншою обставиною, що має істотне значення (наприклад, тяжке матеріальне стано­вище платника, несприятливі обставини, що утруднюють сплату заборгованості за аліментами, тощо).

297

Треба, однак, зазначити, що сама по собі тяжка хвороба або інша обставина, що має істотне значення, внаслідок якої утво­рилась заборгованість за аліментами, не може бути підставою для звільнення (повного або часткового) платника від її спла­ти, якщо його матеріальне становище дозволяє йому погасити цю заборгованість. Питання про те, чи є обставини, на які посилається платник аліментів, істотними, вирішує суд.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі листи (у тому числі про стягнення алімен­тів) можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

На вимогу одержувача аліментів виконавчий лист видається йому на руки. У такому разі від нього залежить пред'явлення у майбутньому цього листа до виконання. Закон (ч. З ст. 197 СК) виходить з того, що якщо заборгованість за аліментами виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини ви­конавчого листа до виконання особою, на користь якої при­суджено аліменти, суд може звільнити платника аліментів від її сплати.

Правила про стягнення аліментів за минулий час, а також заборгованості за аліментами, що містяться у частинах 1—3 ст. 194 СК, а також положення, закріплені у статтях 195—197 СК, застосовуються і до стягнення аліментів на повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також інших членів сім'ї та родичів.