§ 3. Аліментні зобов'язання колишнього подружжя

При розірванні шлюбу на відміну від визнання його не­дійсним права та обов'язки подружжя не анулюються. Тому воно не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до цього або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік або колишня дружина може нада­вати її.

За наявності тривалих шлюбних відносин той з колишнього подружжя, хто є непрацездатним і потребує матеріальної допо­моги, має право на одержання аліментів від другого з них й у тому разі, якщо він досяг пенсійного віку не пізніше ніж через п'ять років після розірвання шлюбу.

181

Частина 3 ст. 76 СК передбачає, що якщо на момент розір­вання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно прожива­ли не менш як десять років.

Особа має право на утримання й тоді, коли вона стала інва­лідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка або колишньої дружини під час шлюбу (ч. 2 ст. 76 СК). У такому разі право того з подружжя, хто став інвалідом, на утримання не виключає його права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за підстав, пе­редбачених статтями 1166 і 1167 ЦК.

Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або інши­ми обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості здобути освіту, працювати, зайняти відпо­відну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірван­ням шлюбу і тоді, коли є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік або колишня дружина може надавати її. При цьому факт непрацездатності того з подружжя, хто вимагає аліменти, встановлювати не треба. Право на утримання у такому разі зберігається протягом трьох років від дня розірвання шлюбу (ч. 4 ст. 76 СК).

§ 4. Способи й розмір надання утримання одним із подружжя другому

Під способом надання утримання одним із подружжя дру­гому з них треба розуміти форму його надання. Утримання одному з подружжя надається другим із них у натуральній або грошовій формі за їх згодою. За рішенням суду аліменти при­суджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Вони сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед.

При виїзді платника аліментів на постійне місце проживан­ня до держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю між подружжям, а у разі виник­нення спору — за рішенням суду.

Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки

182

виплати аліментів. Дружина, чоловік можуть не пов'язувати надання утримання з непрацездатністю та потребою у матеріаль­ній допомозі того з них, кому воно має надаватися. Ця домов­леність може діставати відображення у зазначеному або у шлюб­ному договорі. Умови договору не можуть погіршувати стано­вища того з подружжя, хто є непрацездатним та потребує мате­ріальної допомоги. Необхідність додержання цього положення обумовлена вимогами частин 8 і 9 ст. 7, статтями 9 і 75 СК.

Договір подружжя про надання утримання має укладатись у письмовій формі та нотаріально посвідчуватись. У разі неви­конання одним із подружжя свого обов'язку за цим договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Аліментні правовідносини мають триваючий характер. Тому поки вони тривають, правомочна особа має право вимагати сплати аліментів незалежно від того, скільки років минуло з моменту виникнення права на них. Як правило, аліменти при­суджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Це пояснюється тим, що вони є періодичними платежами, призначеними для поліпшення матеріального рівня життя їх одержувача. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення останнього від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.

Сплата аліментів одному з подружжя у зв'язку з його інва­лідністю триває протягом строку останньої. У разі подання документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.

За наявності умов, передбачених законом (ст. 75 СК), суд присуджує аліменти одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з них і (або) у твердій грошовій сумі. При цьому має враховуватись матеріальне становище та сімейний стан сторін, зокрема те, чи є у позивача повнолітні діти, які зобов'язані й можуть надавати йому утримання. Водночас можливість одержання позивачем такого утримання не звільняє відповідача від сплати аліментів, хоч вона й враховується судом при визначенні їх розміру (ч. 2 ст. 80 СК; другий абзац п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України " Про застосуван­ня судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України"). Суд має також з'ясувати, чи є у відповідача сім'я, а також інші особи, яких він згідно з законом зобов'язаний утримувати. У

183

разі наявності таких осіб суд відповідно до ст. 108 ЦП К зо­бов'язаний залучити їх як третіх осіб на стороні відповідача, оскільки судове рішення може позначитись на їх праві на аліменти.

Відповідач у разі стягнення з нього аліментів може пред'яви­ти до зазначених осіб позов про зниження їх розміру. Враху­вання матеріального становища подружжя здійснюється шля­хом зіставлення їх заробітку, доходів тощо. При цьому, як зазначає М. Антокольська, зовсім не обов'язково, щоб внаслі­док одержання аліментів їх одержувач мав такий самий матері­альний рівень життя, як і той з подружжя, хто зобов'язаний сплачувати їх¹. Зміна матеріального становища або сімейного стану кожного з подружжя може викликати значні зміни у рівні його матеріальної забезпеченості. У такому разі кожен із подружжя може звернутися до суду з позовом про зміну цього розміру.

Згідно зі ст. 81 СК, що є відсильною, перелік видів до­ходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146, утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, у тому числі з:

1. основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо;

2. усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати;

3. грошових і натуральних премій;

4. оплати за надурочну роботу, за роботу у святкові, неро­ бочі та вихідні дні;

5. заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикорис­ тану протягом кількох років відпустку;

6. заробітної плати, що зберігається під час виконання дер­ жавних і громадських обов'язків, та в інших випадках збере­ ження середньої заробітної плати;

7. винагороди за загальні річні підсумки роботи підпри­ ємств та організацій;

8. винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення

Д ив.: Антокольская М.В. Семейное право. — М., 1999. — С 264.

із фонду літературного гонорару, а також позаштатним літера­турним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню;

9) одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років;

10. допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встанов­ лені у колективних сільськогосподарських підприємствах;

11. доплат до допомоги по державному соціальному стра­ хуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, ор­ ганізацій;

12. сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв'язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкод­ ження здоров'я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за потерпілими, на додаткове харчування, санаторно- курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування останніх;

13. допомоги по безробіттю;

14. одержуваної пенсії, за винятком надбавок до неї, випла­ чуваних інвалідам І групи на догляд за ними;

15. стипендій, виплачуваних студентам у період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально- виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

16. доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об'єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів, від присадибної ділянки чи підсобного господарства;

17. усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях;

18. плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділян­ ки або земельної частки (паю);

16. інших видів заробітку.

Особи, які працюють в установах України за кордоном, спла­чують аліменти на користь осіб, які проживають в Україні, з подвійного заробітку зі встановленими надбавками, одержува­ного в Україні у національній валюті.