Глава 12

ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ПРАВОВІДНОСИН МІЖ БАТЬКАМИ І ДІТЬМИ

§ 1. Загальні підстави виникнення правовідносин між батьками і дітьми

Права та обов'язки матері, батька і дитини грунтуються на походженні останньої від них, засвідченому органом РАЦСу у встановленому законом порядку (ст. 121 СК).

Для встановлення походження дитини від даної матері пе­редбачений реєстраційний порядок. Таке походження засвід­чується Свідоцтвом про народження дитини. Цей документ видається на підставі заяви матері, поданої до органу РАЦСу, до якої мають бути додані документи, що підтверджують на­родження нею дитини. Одним з таких документів є довідка закладу охорони здоров'я. Має також подаватись документ, що підтверджує особу матері.

Відмова органу РАЦСу зареєструвати походження дитини від даної матері може бути оскаржена у судовому порядку (ст. 9 Закону України "Про органи реєстрації актів громадянського стану"). Для поновлення актового запису про народження ди­тини також необхідне рішення суду у тому разі, якщо Сві­доцтво про її народження втрачене і відновити його неможли­во (ч. 4 ст. 273 ЦПК; п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлен­ня фактів, що мають юридичне значення"). За такої ситуації на підставі рішення суду видається нове Свідоцтво про народ­ження дитини незалежно від того, народилася вона у шлюбі чи поза ним.

Відповідно до ст. 122 СК походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою, визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Закон надає акто­вому запису про шлюб значення достатнього і беззаперечного доказу походження дитини від зазначених у ньому батьків. Для запису жінки, яка народила дитину, її матір'ю не має

223

значення, народилася дитина у зареєстрованому шлюбі чи то­ді, коли її батьки не перебували у ньому.

Батьком же дитини записується громадянин, зазначений у Свідоцтві про шлюб як чоловік її матері. У цьому разі закон встановлює презумпцію батьківства, тобто передбачає, що чоло­вік матері дитини є її батьком. Тому при народженні дитини у зареєстрованому шлюбі не потрібна згода чоловіка матері дитини на те, щоб його було записано її батьком.

Частина 2 ст. 122 СК встановлює, що якщо дитина була народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, треба вважати, що чоловік її матері є батьком дитини, крім випадку народження дитини після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, передбаченого ст. 124 СК.

При народженні дитини у зареєстрованому шлюбі дружина і чоловік мають право подати до органу РАЦСу спільну заяву про невизнання чоловіка батьком дитини. У такому разі по­ходження дитини визначається так само, як і при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, і у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду (ч. З ст. 122, ч. 1 ст. 135 СК).

Стаття 123 СК закріплює випадки визначення походження дитини від батька, матері при штучному заплідненні та імплан­тації зародка. Відповідно до неї у разі штучного запліднення дружини, проведеного за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини, народженої його дружиною. У разі імплантації в організм іншої жінки зародка, зачатого под­ружжям, батьками дитини є подружжя. Якщо зародок, зачатий чоловіком, який перебуває у шлюбі, та іншою жінкою, імп­лантовано в організм його дружини, дитина вважається такою, що походить від подружжя. Жінка, в організм якої імпланто­вано зародок, у разі народження нею дитини є її сурогатною матір'ю. Як випливає зі змісту ст. 123 СК, з цією жінкою обидва або один із подружжя, від яких генетично походить зародок, мають укладати угоду на його виношування. Сурогатна мати є генетично чужою виношуваній нею дитині.

У разі народження дитини сурогатною матір'ю не потрібна її згода на запис подружжя, від якого походить дитина, її бать­ками (ч. 4 ст. 51 СК РФ передбачає це). Положення, закріплене в українському законодавстві, є більш правильним. Адже су­рогатна матір дає згоду на запис подружжя, від якого походить дитина, її батьками під час укладення з нею зазначеної угоди. Уявляється, що для уникнення спорів доцільно закріпити в

СК положення про те, що з сурогатною матір'ю повинен укла­датися письмовий договір, який має нотаріально посвідчува-тись, й розробити форму цього документа.

Стаття 124 СК закріплює низку нових положень, пов'язаних з визначенням походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір'ю. Згідно з цією статтею якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання його недійсним, але після реєстрації повторного шлюбу її матері з іншою особою, батьком такої дитини має вважа­тись чоловік її матері у повторному шлюбі. Батьківство поперед­нього чоловіка може бути встановлене на підставі його спільної заяви з чоловіком у повторному шлюбі або за рішенням суду. Уявляється, що для цього потрібна ще й згода матері дитини.

Як випливає зі змісту ст. 124 СК, зазначена заява має пода­ватись до органу РАЦСу, який після її одержання повинен видати нове Свідоцтво про народження дитини, в якому її батьком має бути записаний попередній чоловік матері дити­ни. За відсутності заяви ця особа може пред'явити позов про визнання її батьком дитини відповідно до ст. 129 СК.