Теми рефератів:

1. Роль соціології в осмисленні та аналізі суспільних явищ і процесів.

2. Специфіка, критерії науковості та перспективи розвитку соціологічних знань у сучасному світі.

Література

1. Гіденс Е. Соціологія. – К.,1999. – С.16-31.

2. Дюркгейм Е. Соціологія і соціальні науки // Філософська і соціологічна думка. – 1992. – №5.

3. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии. – М.,1990.

4. Кравченко С.А. Социология: Парадигмы через призму социологического воображения. – М.,2002.

5. Мертон Р. Про історію та систематику соціологічної теорії // Філософська і соціологічна думка. – 1996. – №7-8.

6. Практикум з соціології: Навчальний посібник / За ред. В.М.Пічі. – Львів,2004. – С.6-32.

7. Ритцер Д. Современные социологические теории. – СПб.,2002.

8. Смелзер Н. Социология. – М.,1994. – С.14-39.

9. Фролов С.С. Основы социологии. – М., 1997.

10. Черниш Н.Й. Соціологія. Курс лекцій. – Львів, 2003. – С.5-34.

Тема 2. Історія західної соціології та її засновники

• Соціологічні концепції представників ранньої соціології Огюста Конта і Герберта Спенсера

• Основні ідеї класиків західної соціології - Еміля Дюркгейма, Макса Вебера, Карла Маркса

1. Соціологічні концепції представників ранньої соціології Огюста Конта і Герберта Спенсера

Огюст Конт (1798-1857рр.) - французький філософ і соціолог, родоначальник філософії позитивізму і один з фундаторів соціології як науки. Йому належить і сам термін соціологія. Досить часто він називав соціологію “соціальною фізикою”, вважаючи, що соціологія повинна розвиватися по шляху природничих наук, і передусім фізики.

Конту належить також досить оригінальна класифікація наук, яка має такий вигляд: математика-астрономія-фізика-хімія-біологія-соціологія. У відповідності з цією схемою, соціологія формується і розвивається за законами біології. Специфіка соціологічного підходу до суспільного життя, за Контом, полягає в тому, що соціолог досліджує суспільні явища за допомогою всебічного вивчення їх, а не простої філософської рефлексії, тобто самокопання у своїй власній психології.

Роздумуючи над проблемою людини, Конт визнає існування в людині поряд з егоїстично-особистісним також соціального інстинкту і вважає, що саме сім’я становить центральну ланку суспільства, його основу. Спираючись на вчення Сен-Сімона, Конт намагається сформулювати закон, згідно з яким і розвивається суспільство. Він називав його законом трьох стадій історичного розвитку, згідно з яким усі думки, а тим більше теоретичні роздуми, проходять три етапи або стадії: спочатку теологічний (релігійний) стан, який характеризується спонтанністю і бездоказовістю; потім метафізичний стан з переважанням абстракцій, які приймаються за реальність; і, нарешті, позитивний стан, який базується на точній оцінці історичної реальності.

На думку Конта, від загального стану людського знання залежить розвиток техніки, промисловості і суспільства в цілому. А що стосується соціології, то вона повинна орієнтуватися на позитивні знання. Ця думка фундатора позитивізму зіграла загалом прогресивну роль у подальшому розвитку соціального пізнання, розкритті соціальних законів, поглибленні знань про людину.

Гербертт Спенсер (1820-1903). Велика заслуга у формуванні соціології як науки належить англійському філософу і соціологу Г. Спенсеру. Народився Спенсер у сім’ї шкільного вчителя. Оскільки стан здоров’я не дозволяв йому навчатися систематично в школі, Спенсер учився вдома під керівництвом батька. З 1837 по 1841 рр. Спенсер працював інженером на залізниці, водночас вивчаючи математику і природничі науки.

На початку 60-х і до кінця 90-х років ХІХ ст. Спенсер працював над створенням філософії, яка об’єднала би всі відомі тоді теоретичні науки. Ним було підготовлено 10 томів, які містили п’ять його основних праць: “Основні начала”, “Основи біології”, “Основи психології”, “Основи соціології”, “Основи етики”.

Герберт Спенсер, як і Конт, предметом соціології вважав людське суспільство. Його праця “Основи соціології” була, по суті, першим досвідом побудови цілісної соціологічної системи на багатому етнографічному матеріалі. Соціологія у Спенсера стає всеохоплюючою наукою, яка містить і антропологію, і етнографію, і загальну теорію історичного розвитку.

Що стосується вчення Спенсера про людське суспільство, то передусім необхідно виділити два основні положення: 1) розуміння суспільства як організму; 2) ідею закономірної еволюції. Суспільство, на думку Спенсера, подібно живому організму, має своєрідну шкіру-армію, поліцію, розвідку; судинну систему - шляхи сполучення; поживні соки - обмін товарів і т.п. А капіталісти, як організатори виробництва, виконують найвідповідальніші функції і нагадують собою нервову систему.

Правда, Спенсер повністю не ототожнював соціальний і біологічний організми. Основна відмінність між ними, на його думку, в тому, що люди не втрачають своєї індивідуальності, а клітини, рослини і тварини такою індивідуальністю не володіють. Але Спенсер дотримувався думки, що закони еволюції діють абсолютно однаково і в природі, і в суспільстві.

У відповідності зі сформованим ним законами еволюції, Спенсер розглядав соціальну еволюцію як закономірний процес, який не можна переривати. Виходячи з цього, Спенсер оголосив класову боротьбу і соціальну революцію відхиленням від норми, своєрідною хворобою суспільства. Різко виступаючи проти ідей соціалізму, він називав його системою майбутнього рабства, яке, на його думку, буде недовговічним. Після соціалізму, як вважав Спенсер, суспільство знову повернеться до свого нормального стану, під яким він розумів буржуазний лад.