2. Імідж та авторитет керівника. Проблема соціальної діагностики в системі соціального управління

Перш ніж перейти до аналізу питання про взаємовідносини керівника і підлеглих, треба коротко зупинитись на питанні про типологію працівників, яка існує на сьогодні в соціології. Ось які типи працівників виділяють, наприклад, російські соціологи. Це гармонійні люди, майстри, ентузіасти, творці, прагматики, гедоністи, гравці, шабашники, “роботи” та ін. Названа типологія апробована на промислових підприємствах м. Томська в 1989-1990 рр. За даними досліджень томських соціологів, гармонійний тип працівників становив 5-7 % (у залежності від груп робітників та інженерів), майстрів – 12 %, ентузіастів – 1,5-2 %, творців – 3,5-4 %, прагматиків – 3,5-4,5 %, гедоністів – 2-2,5 %, романтиків – 1,5-2 % і т.п. Найбільшу групу робітників становлять шабашники і “роботи” (відповідно 19,4 % і 18,2 %, а серед керівників “роботи” становлять 25,5 %).

Ось з цими типами людей доводиться працювати керівникам різних рівнів.

Як же формується імідж та авторитет керівника? Якими професійними та морально-психологічними якостями він повинен володіти?

Керівництво людьми – складна форма управлінської діяльності, яка вимагає від керівника високих професійних знань, практичного досвіду і вміння працювати з людьми. Тому, щоб успішно виконувати свої функції, керівник, крім професійних знань, повинен володіти ще основами соціології, соціальної психології та виробничої педагогіки. Враховуючи соціально-психологічні та моральні аспекти управлінської діяльності, управлінець (особливо на рівні керівника фірми чи директора заводу) повинен думати не тільки про інтереси свого підприємства, а й суспільства, в якому він живе і працює. У цьому плані досить повчально звучать слова Генрі Форда 1, на якого ми вже посилалися: “Робити справу на основі чистої наживи надто ризиковано … Завдання підприємства – виробляти для споживання, а не для наживи чи спекуляції. Достатньо людям зрозуміти, що виробник їм не служить, і його кар’єра на цьому буде закінчена” (Форд Г. Моя жизнь мои достижения. – М., 1980. – С. 18).

У діяльності своїх підприємств Г.Форд керувався цими принципами постійно. Він розпорядився ввести 8-годинний робочий день і збільшив зарплату своїм робітникам у два рази в порівнянні зі загальноприйнятими нормами, відкрив незвичайні для тих часів школи зі стипендіями для талановитих учнів, створив соціологічну лабораторію для вивчення умов праці, побуту і відпочинку робітників. І постійно турбувався про споживачів, у т.ч. й про своїх робітників. Як згадують його сучасники, Форд прагнув, щоб розмір заробітку його робітників дозволяв їм купляти автомобілі, які вони виробляють.

Ще один важливий момент створення високого соціального іміджу та авторитету керівника: він повинен бути ерудованою людиною. Висока кваліфікація, творчість, уміння працювати з людьми – ось ті вимоги, які стоять як перед керівником, так і перед будь-якою іншою людиною як у сфері матеріального виробництва, так і в соціальній, духовній та інших сферах життєдіяльності суспільства.

Керівник будь-якого рангу повинен домагатися, щоб кожен працівник чи той, хто навчається, творчо виконував свою роботу, самостійно удосконалював її. Справжнім організатором вважається той, хто вміє свої знання й навички передавати іншим людям, виховувати в них почуття професійної і моральної відповідальності за ту справу, якою вони зайняті.

Друга вимога, яка витікає з першої: керівник повинен чітко визначити завдання і обов’язки своїх працівників, вказівки давати конкретні і контролювати виконання поставлених завдань. Вивчення конфліктних ситуацій на виробництві свідчить про те, що значна частина конфліктів виникає саме тому, що підлеглі нечітко знають свої права і обов’язки.

Третя вимога: керівник повинен уміти розумно розподілити робочий час як своїх підлеглих, так і свій власний. Ось деякі рекомендації керівникам, що були сформульовані відомим російським економістом 20-х років ХХ ст. П.М.Керженцевим і відомі як “Правила організації роботи” : “Підбери помічників. Поговори з ними. Перевір на роботі. Постав кожного на своє місце. Передай частину своїх функціональних обов’язків помічникам, не займайся дріб’язковою роботою. Виховуй відповідальність за доручену справу. Організуй самого себе. Економно використовуй робочий час. Самоудосконалюйся …” і т.п.

Проблема соціальної діагностики в системі соціального управління. Ідеться про вивчення громадської думки соціологами в різних сферах життя суспільства і розробку відповідних рекомендацій зацікавленим організаціям і соціальним інститутам. Подібна робота розпочалася ще в колишньому Радянському Союзі в кінці 60-х – на початку 70-х років ХХ ст. разом з появою перших соціологічних лабораторій. Чимало досліджень провела на території як Чернівецької області, так в інших областях України соціологічна лабораторія Чернівецького державного університету, яка активно працювала з лютого 1988р. по травень 1994р. (поки отримувала бюджетне фінансування). На дані наших досліджень кілька раз посилалося українське радіо, а також радіо “Свобода” в Мюнхені; матеріали досліджень друкувалися в наукових виданнях, в обласних і республіканських газетах.

Ось деякі тенденції і закономірності, які нам удалося встановити в результаті проведених досліджень.

1. Дуже низьку оцінку в усіх регіонах України отримувала (і отримує сьогодні) діяльність вищих державних структур – Президента, Верховної Ради і Кабінету Міністрів – від 3,3 % до 4,6 %. Негативно оцінюють громадяни, у т.ч. й студентська молодь, діяльність усіх політичних партій.

2. Відбувається також своєрідна переоцінка цінностей, причому в широкому, загальнодержавному масштабі. Як свідчать результати республіканських соціологічних досліджень, найбільшу гордість у людей викликають проголошення незалежності України у серпні 1991 року, перемога у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр., Запорізька Січ і все, що пов’язано з козацтвом, боротьба за незалежність України та ін. У числі найнегативніших, з точки зору опитаних громадян явищ, найчастіше називалися в усіх регіонах країни Жовтнева революція 1917 року, тоталітарний режим Сталіна і масові репресії, діяльність КПРС і партократів, голодомор 1932-1933 р.р. . на Україні, Чорнобильська катастрофа 1986 р., прихід до влади М.Горбачова і проголошена ним перебудова (зауважимо, що за радянської влади Жовтнева революція 1917 року і проголошена Горбачовим перебудова фігурували серед найважливіших подій ХХ ст.).

3. Під впливом призових явищ і постійного зростання цін у свідомості багатьох людей (особливо похилого віку, хворих, інвалідів, безробітних) сформувався синдром страху перед майбутнім, що негативно впливає на їх самопочуття, звужує коло духовних потреб та інтересів. Зростають невпевненість людей у завтрашньому дні, песимістичні настрої, почуття самотності, непотрібності - і все це на фоні контактів з іншими людьми, коло яких також значно звужується.

Отже, система управління існує в усіх сферах життя, і чим досконаліші його форми й методи, тим швидше розвивається суспільство, тим легше орієнтуються люди у складному калейдоскопі соціальних процесів.